Рушник здавна вважався оберегом українців. Він супроводжував життя і смерть людини, зустрічав гостей з хлібом-сіллю, ним благословляли молодят і державних мужів.
Магічна сила рушника – оберега
Особливо вірили в магічну силу рушника, вишитого колективно. Так, під час епідемії або хвороби дівчата та жінки збиралися в одній господі і разом за ніч вишивали полотно. До сходу сонця вони освячували його у церкві. Згодом усе село проходило під рушником і епідемія відступала. Те ж саме практикували і під час війни. Вишиваючи рушник-оберіг, жінки молилися і тим самим вплітали у полотно свої прохання, щоб їхні чоловіки повернулися додому живими і неушкодженими. Нині в Україні війни немає. Однак злагоди теж. Каже один із організаторів акції “Рушник національної єдності” Юрій Мельничук, старший науковий співробітник музею Івана Гончара: "Ця ідея виникла в наш час, щоб згармонізувати атмосферу на Україні, щоб зупинити ті процеси розпаду, які відбуваються. Тому що на це не може одна рука сказати: “Я –краща!” і відірватися від цього тіла. Власне, і виготовлення оцього рушника національної єдності – це виготовлення надзвичайної сили сакрального полотна, в яке кожна майстриня повинна вкласти свою молитву, пісню. Все, про що говорять, думають, переживають у момент вишивання, залишається на полотні навічно”.
Рушник як життєва пісня
Юрій Мельничук вишиває, однак на рушнику національної єдності його хрестиків не буде – чаклуватимуть над полотном виключно жінки. Одна з них – Олександра Теліженко, голова Черкаського осередку Національної спілки народних майстрів України. Вона називає рушник своєю життєвою піснею, адже з голкою в руках – з дитинства. Про критерії відбору майстринь з решти регіонів України до участі в акції розповідає Олександра Теліженко: “Вишивати будуть тільки майстрині національно свідомі, які люблять Україну, її культуру, український народ. Люди добрі, горді, не лише майстерні, доброзичливі. Щоб за кожною стояло тільки добро, добрі помисли і побажання. Тому що це священодійство”.
Рушник буде біло-червоним
Що саме буде на рушнику національної єдності – організатори акції поки що тримають у таємниці. Відомо лише те, що на полотні завдовжки майже 10 метрів і завширшки 1 метр домінуватимуть білий і червоний – кольори тріумфу і піднесення. Решта палітри на рушнику буде теж, як і древо-життя – символ вселенського значення. Він і має, врешті, повернути українських політиків до свого коріння.
Магічна сила рушника – оберега
Особливо вірили в магічну силу рушника, вишитого колективно. Так, під час епідемії або хвороби дівчата та жінки збиралися в одній господі і разом за ніч вишивали полотно. До сходу сонця вони освячували його у церкві. Згодом усе село проходило під рушником і епідемія відступала. Те ж саме практикували і під час війни. Вишиваючи рушник-оберіг, жінки молилися і тим самим вплітали у полотно свої прохання, щоб їхні чоловіки повернулися додому живими і неушкодженими. Нині в Україні війни немає. Однак злагоди теж. Каже один із організаторів акції “Рушник національної єдності” Юрій Мельничук, старший науковий співробітник музею Івана Гончара: "Ця ідея виникла в наш час, щоб згармонізувати атмосферу на Україні, щоб зупинити ті процеси розпаду, які відбуваються. Тому що на це не може одна рука сказати: “Я –краща!” і відірватися від цього тіла. Власне, і виготовлення оцього рушника національної єдності – це виготовлення надзвичайної сили сакрального полотна, в яке кожна майстриня повинна вкласти свою молитву, пісню. Все, про що говорять, думають, переживають у момент вишивання, залишається на полотні навічно”.
Рушник як життєва пісня
Юрій Мельничук вишиває, однак на рушнику національної єдності його хрестиків не буде – чаклуватимуть над полотном виключно жінки. Одна з них – Олександра Теліженко, голова Черкаського осередку Національної спілки народних майстрів України. Вона називає рушник своєю життєвою піснею, адже з голкою в руках – з дитинства. Про критерії відбору майстринь з решти регіонів України до участі в акції розповідає Олександра Теліженко: “Вишивати будуть тільки майстрині національно свідомі, які люблять Україну, її культуру, український народ. Люди добрі, горді, не лише майстерні, доброзичливі. Щоб за кожною стояло тільки добро, добрі помисли і побажання. Тому що це священодійство”.
Рушник буде біло-червоним
Що саме буде на рушнику національної єдності – організатори акції поки що тримають у таємниці. Відомо лише те, що на полотні завдовжки майже 10 метрів і завширшки 1 метр домінуватимуть білий і червоний – кольори тріумфу і піднесення. Решта палітри на рушнику буде теж, як і древо-життя – символ вселенського значення. Він і має, врешті, повернути українських політиків до свого коріння.