Отримавши звістку про премію Лулу Блукер, автор сказав: «Я писав без жодних амбіцій, описував події одразу по свіжих слідах, коли вони ще гули у моїй голові».
Базелл вів свій блог-щоденник упродовж восьми тижнів, поки начальство не дізналося і не заборонило. Але на той час йому вже писали літературні агенти.
Звідки взялася ця нова літературна нагорода (її присуджують лише вдруге)? Відповідь у назві. Lulu.com — найбільший вебсайт, що займається публікацією і продажем так званих блукерів. Блукер — новий термін, створений поєднанням слів «книжка» (book англійською) і «блоґ» — нотатник або щоденник, приміщений в інтернеті.
Підраховано, що у всесвітньому павутинні кібер-простору є понад 70 мільйонів блоґів, і ще 175 тисяч додається щодня. Так от, сайт «Лулу» безкоштовно приміщує такі твори. Будь-хто може примістити блукер на сайті, так само, як будь-хто може примістити відео чи кіносюжет на сайті “YouTube”.
Твір сидітиме на сайті Лулу, поки читач не схоче придбати електронну книжку. Сучасна технологія дозволяє швидко й дешево зробити друковану версію блукера.
Таким чином сайт Лулу продав торік 150 тисяч блукерів. Якщо набирається досить покупців, то блукером може зацікавитися і велике видавництво або кіностудія, трапляється, що й кіно роблять.
Саме так сталося з твором Баззелла. Повість «Моя війна» здобула визнання читачів у Сполучених Штатах. Сам Курт Воннеґут перед смертю надіслав авторові поздоровлення. Книжка вже встигла вийти у видавництві «Пенґуін» і перекладена сімома мовами.
А щодо кіно, то сценарій, за яким зняли знаменитий фільм «Диявол в одязі від „Пради“», народився з блоґа секретаря редактора модного журналу «Воґ» Анни Вінтур.
Порятунок від видавничої бюрократії чи мрія графомана?
Публікація блукера — з одного боку, мрія графомана, але з іншого — можливість дійти до читача без жодних видавничих перешкод.
Пітер Фрідмен, один із ініціаторів премії Лулу Блукер, сказав у телевізійному інтерв’ю, що невдовзі прийде час, коли «накрохмалений редактор видавництва „Блумзбері“ з краваткою-метеликом уже не зможе вирішувати, чи ви заслуговуєте на публікацію. Це залежатиме не від нього, а від вас».
Кріс Андерсон, редактор електронного журналу “Wired”, навіть прогнозує відмирання традиційних книжок, фільмів і телепрограм.
Деякі ж критики вважають, що блоґи можуть знищити літературу: мовляв, якщо не буде редагування і кожна думка однаково вартісна, тоді зникнуть критерії.
Базелл вів свій блог-щоденник упродовж восьми тижнів, поки начальство не дізналося і не заборонило. Але на той час йому вже писали літературні агенти.
Звідки взялася ця нова літературна нагорода (її присуджують лише вдруге)? Відповідь у назві. Lulu.com — найбільший вебсайт, що займається публікацією і продажем так званих блукерів. Блукер — новий термін, створений поєднанням слів «книжка» (book англійською) і «блоґ» — нотатник або щоденник, приміщений в інтернеті.
Підраховано, що у всесвітньому павутинні кібер-простору є понад 70 мільйонів блоґів, і ще 175 тисяч додається щодня. Так от, сайт «Лулу» безкоштовно приміщує такі твори. Будь-хто може примістити блукер на сайті, так само, як будь-хто може примістити відео чи кіносюжет на сайті “YouTube”.
Твір сидітиме на сайті Лулу, поки читач не схоче придбати електронну книжку. Сучасна технологія дозволяє швидко й дешево зробити друковану версію блукера.
Таким чином сайт Лулу продав торік 150 тисяч блукерів. Якщо набирається досить покупців, то блукером може зацікавитися і велике видавництво або кіностудія, трапляється, що й кіно роблять.
Саме так сталося з твором Баззелла. Повість «Моя війна» здобула визнання читачів у Сполучених Штатах. Сам Курт Воннеґут перед смертю надіслав авторові поздоровлення. Книжка вже встигла вийти у видавництві «Пенґуін» і перекладена сімома мовами.
А щодо кіно, то сценарій, за яким зняли знаменитий фільм «Диявол в одязі від „Пради“», народився з блоґа секретаря редактора модного журналу «Воґ» Анни Вінтур.
Порятунок від видавничої бюрократії чи мрія графомана?
Публікація блукера — з одного боку, мрія графомана, але з іншого — можливість дійти до читача без жодних видавничих перешкод.
Пітер Фрідмен, один із ініціаторів премії Лулу Блукер, сказав у телевізійному інтерв’ю, що невдовзі прийде час, коли «накрохмалений редактор видавництва „Блумзбері“ з краваткою-метеликом уже не зможе вирішувати, чи ви заслуговуєте на публікацію. Це залежатиме не від нього, а від вас».
Кріс Андерсон, редактор електронного журналу “Wired”, навіть прогнозує відмирання традиційних книжок, фільмів і телепрограм.
Деякі ж критики вважають, що блоґи можуть знищити літературу: мовляв, якщо не буде редагування і кожна думка однаково вартісна, тоді зникнуть критерії.