Іранець Аршам Парсі ще в дитинстві відчував, що він не такий, як інші. А у підліткові роки, коли він уже цілком усвідомив, що його приваблюють чоловіки, його життя дуже ускладнилося.
«Я зростав із ідеями ісламу і думав, що я грішник. Я намагався виправитися за допомогою релігії, частих молитв і посту. Я дуже переймався тим, щоб стати „доброю людиною“. Я вирішив дослідити себе. Нині я радий, що пізнав себе. Я маю віру, вірю в свого Бога, але також маю свою статеву орієнтацію», — каже Парсі.
Нині він мешкає в Канаді й очолює організацію іранських ґеїв, Iranian Queer Organization, у Торонто. Він каже, що в Ірані гомосексуалісти живуть у страху. Хоча в останні роки обвинувачення у гомосексуалізмі висували лише кілька разів, проте сама вже наявність суворого спектру покарань за це затьмарює життя тамтешнім ґеям.
«В іранському суспільстві тиск відчувають усі. Проте, якщо вони заарештовують жінок, вони не страчують їх лише за те, що вони жінки. Якщо вони заарештовують неодружену пару, їх не страчують за те, що вони разом були на вечірці, на них просто чинять тиск. Та гомосексуалісти завжди живуть у страху, навіть якщо нічого не роблять. Багато хто вважає, що покарання існує лише у законах, але не застосовується. Але ми цього не сприймаємо. Ми думаємо, що їх засуджують, але, можливо, про це не повідомляють», — вважає Аршам Парсі.
Він переконаний, що багато людей не мають правдивої інформації про гомосексуалізм. Він закликає, щоб люди були толерантні, а батьки дітей-ґеїв відмовилися від примусу і захищали їх.
«Я зростав із ідеями ісламу і думав, що я грішник. Я намагався виправитися за допомогою релігії, частих молитв і посту. Я дуже переймався тим, щоб стати „доброю людиною“. Я вирішив дослідити себе. Нині я радий, що пізнав себе. Я маю віру, вірю в свого Бога, але також маю свою статеву орієнтацію», — каже Парсі.
Нині він мешкає в Канаді й очолює організацію іранських ґеїв, Iranian Queer Organization, у Торонто. Він каже, що в Ірані гомосексуалісти живуть у страху. Хоча в останні роки обвинувачення у гомосексуалізмі висували лише кілька разів, проте сама вже наявність суворого спектру покарань за це затьмарює життя тамтешнім ґеям.
«В іранському суспільстві тиск відчувають усі. Проте, якщо вони заарештовують жінок, вони не страчують їх лише за те, що вони жінки. Якщо вони заарештовують неодружену пару, їх не страчують за те, що вони разом були на вечірці, на них просто чинять тиск. Та гомосексуалісти завжди живуть у страху, навіть якщо нічого не роблять. Багато хто вважає, що покарання існує лише у законах, але не застосовується. Але ми цього не сприймаємо. Ми думаємо, що їх засуджують, але, можливо, про це не повідомляють», — вважає Аршам Парсі.
Він переконаний, що багато людей не мають правдивої інформації про гомосексуалізм. Він закликає, щоб люди були толерантні, а батьки дітей-ґеїв відмовилися від примусу і захищали їх.