Наприкінці 1874 року помічник попечителя Київського шкільного округу Михайло Юзефович повідомив російський уряд, що діячі українського руху прагнуть, за його словами, «вільної України у формі республіки з гетьманом на чолі». Імператор Олександр Другий доручив розглянути це питання так званій «Особливій нараді для припинення українофільської пропаганди», яка дійшла висновку: «Допустити окрему літературу на українському наріччі значило б створити тривку основу для переконання в можливості відділення України від Росії».
Висновки Особливої наради стали основою указу, підписаного Олександром Другим 18 травня 1876 року у німецькому курортному місті Емсі.
«Не допускати ввезення на терени Імперії будь-яких книг, виданих за кордоном на малоросійському наріччі. Заборонити в Імперії друкування на тому ж наріччі будь-яких оригінальних творів або перекладів. Заборонити так само будь-які на тому ж наріччі сценічні вистави, тексти до нот та публічні читання», – мовилося в Емському указі.
Заборонити, закрити, вислати...
Указ також забороняв викладання українською мовою у школах і приписував вилучити зі шкільних бібліотек українські книги. Українською мовою дозволялося видавати художні твори та історичні пам’ятки, проте тільки з використанням російської орфографії. Імператор наказав заборонити газету «Киевский телеграф», закрити Київське відділення Російського географічного товариства і негайно вислати з України історика Михайла Драгоманова та етнографа Павла Чубинського як невиправних і небезпечних агітаторів.
Упродовж наступних 30-ти років Емський указ двічі доповнювали новими заборонами, зокрема, на видання українською мовою дитячих книг. Він був формально скасований тільки у травні 1907 року.
Висновки Особливої наради стали основою указу, підписаного Олександром Другим 18 травня 1876 року у німецькому курортному місті Емсі.
«Не допускати ввезення на терени Імперії будь-яких книг, виданих за кордоном на малоросійському наріччі. Заборонити в Імперії друкування на тому ж наріччі будь-яких оригінальних творів або перекладів. Заборонити так само будь-які на тому ж наріччі сценічні вистави, тексти до нот та публічні читання», – мовилося в Емському указі.
Заборонити, закрити, вислати...
Указ також забороняв викладання українською мовою у школах і приписував вилучити зі шкільних бібліотек українські книги. Українською мовою дозволялося видавати художні твори та історичні пам’ятки, проте тільки з використанням російської орфографії. Імператор наказав заборонити газету «Киевский телеграф», закрити Київське відділення Російського географічного товариства і негайно вислати з України історика Михайла Драгоманова та етнографа Павла Чубинського як невиправних і небезпечних агітаторів.
Упродовж наступних 30-ти років Емський указ двічі доповнювали новими заборонами, зокрема, на видання українською мовою дитячих книг. Він був формально скасований тільки у травні 1907 року.