 |
| Леван Хетаґурі |
| (RadioSvoboda.Ua) |
Леван Хетаґурі: Історія фонду налічує вже десять років. Десять років тому ситуація була іншою і в Грузії, і в інших країнах, а голландське законодавство давало змогу створити організацію для роботи в інших країнах. Ми скористалися цією можливістю створити свою організацію, але працювати вже в Грузії.
РС: А чим, в основному, займається ваша організація?
- Є кілька основних напрямків. Це освітні програми, культурні програми… Багато публікацій — це і переклади, і різні книжки, що популяризують і регіональну, і європейську культуру. Фонд також займається фестивалями, а ще ми працюємо як консультанти та викладаємо культурний менеджмент в інших країнах.
РС: Наскільки в західних країнах розуміють проблеми, з якими доводиться стикатися на пострадянському просторі?
- Це по-різному! Це залежить, по-перше, від людей, які представляють різні організації. На щастя, дуже багато професіоналів у культурних організаціях і професійних мережах розуміють цю проблематику добре. Не завжди натомість розуміють це чиновники й бюрократи. І це видно, бо дуже багато програм із підтримки культури за останні роки були закриті й просто зникли.
РС: Чи відчуває грузинська молодь себе частиною Європи вже зараз, чи ще треба позбуватися радянської спадщини?
- Радянської спадщини практично немає. Ви її не помітите, якщо приїдете до Грузії. По-перше, російська мова зникла, нове покоління практично дуже погано знає її. Вони не мають взагалі елементів пам’яті про Радянський Союз, вони навіть не знають, що це таке було. Я гадаю, що вони взагалі не думають, чи вони належать до Європи, чи Кавказу… Вони добре знають, що вони належать світові. Тобто, нове покоління — це все-ж таки продукт глобалізації. Це покоління, яке чудово володіє технікою, мало володіє знанням, може чудово спілкуватися з hi-tech (хай-тек), але взагалі не читати книжок, і таке інше. Це інше покоління не лише в нас. Це всюди зараз однаково. Вони мають тих самих музикантів, ті самі фільми, ті самі ігри, ті самі мобільні телефони, це вже покоління, яке не пов’язане з конкретними країнами. Вони глобальніші.
РС: І все ж-таки, чи зможе це покоління здійснити прорив Грузії в ЄС і НАТО?
- Те, що прорив у НАТО буде, це дуже чітко видно. Принаймні, гадаю, за рік-півтора Грузія буде членом НАТО. На жаль, я песимістичніше налаштований щодо Євросоюзу. Хоча це не значить, що бажання немає — бажання є, але я дуже сумніваюсь, що цей процес буде таким швидким. Це буде триваліший процес.Та я гадаю, що для розвитку Грузії, навіть якщо вона вступить у НАТО і розвиватиметься нормально в партнерстві з Євросоюзом, цього буде досить на даному етапі.
РС: Яке завдання для своєї організації ви вважаєте пріоритетним на найближчий час?
- Мабуть, треба сфокусуватися на культурних менеджерах. Якщо ми не матимемо покоління культурних менеджерів, буде дуже важко розвивати культуру. Тому що в нас чітко мають бути розмежовані обов’язки між людьми, які створюють культуру, й тими, що підтримують реалізацію цієї культури. Тож покоління менеджерів необхідне — і в Україні, і в Грузії, і взагалі всюди.