Немов живі |
(RadioSvoboda.Ua) |
“Сидиш, як ідіот, і дивишся в одну точку..”
Щоб виготовити один експонат, треба доволі часу і зусиль, каже Олексій Сажин. Спочатку збирають усю інформацію про постать. Згодом скульптор виліплює портрет цієї людини з глини. Потім фігуру відливають з воску і вставляють їй очні протези. Далі гример має зробити обличчя експоната справжнім, а постижер “вживити” кожну волосинку у віск і створити зачіску. Остання маніпуляція – виготовлення манекена і скріплення його із головою, а також підбір одягу.
Цю процедуру “пройшов” і український журналіст Микола Вересень. Причому він, на відміну від Віктора Федоровича, позував скульпторові сам. А це справжнє страждання, каже Микола Вересень: “Сидиш, як ідіот, і дивишся в одну точку, а він тебе міряє: підборіддя, вуха, ніс. Відстані, симетрію, гармонію шукає. Ну, важка справа! Тому що, якщо людина має мінливе обличчя, то треба схопити той характер. Робота, вона така сама цікава. Можеш собі уявити, як це робив який-небудь Мікеланджело Буонаротті!”.
У той час, як Віктор Федорович виголошував свої промови з екранів телевізора, пильне око стежило за ним, фіксуючи кожен його жест. Як наслідок – поява воскового Прем’єра поруч зі своєю супротивницею. “Хіба що у Музеї воскових фігур. Більше нема на що розраховувати Партії регіонів”, – учора у прес-клубі сказала Юлія Тимошенко.