Перш, ніж розповідати про досвід навчання в Італії, українець Іван Максимович заводить мелодійну італійську пісню. Музичну освіту здобув на батьківщині, потім працював диригентом хору та вокалістом. Диригував серйозний репертуар, зокрема, твори Лисенка, Леонтовича і Колесси. Прибувши до Рима студіювати теологію, паралельно брав приватні уроки вокалу в італійської викладачки та спілкувався з іншими маестро.
Згодом Іван дійшов висновку, що толку великого від тих уроків не було. Думав, каже, що в Італії навчиться чогось більшого, чогось іншого, а зрозумів, що італійські вчителі повторюють усе те, чого вчили і в Україні: «Можливо, в Україні ми вже знаємо, як співати?»
Знавці переконані: щоб досягти високої майстерності вокалу, приватні уроки — найрезультативніший шлях. Вчитися співу в Італії недешево: 2—3 години занять в авторитетного «професоре» можуть коштувати й 100 євро.
А навчатися музиці у провідних навчальних закладах Італії українським студентам не завжди і вдається, бо, наприклад, на конкурс до престижної римської консерваторії «Санта Чечілія» допускають лише італійців та інших громадян Євросоюзу. Але розповідають, що іноземних студентів нині не так багато.
В Україні нічим не гірше. Або й краще
Що таке навчання музиці в Італії, розповіла Радіо Свобода 13-річна Настя з Івано-Франківська. Вона вже 2 роки вчиться у Болонській консерваторії по класу скрипки. І має один урок на тиждень гри на скрипці по 20 хвилин. А в Україні, пригадує Настя, вона десь по 3 години грала зі своєю вчителькою: «Взагалі тут і вчителька моя, і друзі у консерваторії говорять, що в Італії класичної музики вже давно немає. Самі італійці їдуть вчитися до Росії…» І як висновок — музичну освіту юна скрипачка планує продовжувати в Україні.
На думку більш досвідченого співака і музиканта Івана Максимовича, італійці таки зберігають свої давні традиції класичного співу і вміють цінувати це мистецтво. Але, каже він, хоч італійська школа вокалу славиться у світі, та після професійного знайомства зі співаками римської Академії поліфонічної музики і студентами з римської консерваторії «Санта Чечілія», він зрозумів: «Нічим наша школа українська не поступається їхній. Можливо, лише, що наша школа невідома просто, або її вихованці не мають можливості виступати на великих сценах».
«Італія поділяється на співаків і на тих, хто вважає себе співаками» — так жартують самі італійці, пишаючись країною — батьківщиною оперного мистецтва. І сьогодні, попри засилля англомовної поп-музики, по радіо і на телебаченні часто звучить італійська лірична пісня.
Згодом Іван дійшов висновку, що толку великого від тих уроків не було. Думав, каже, що в Італії навчиться чогось більшого, чогось іншого, а зрозумів, що італійські вчителі повторюють усе те, чого вчили і в Україні: «Можливо, в Україні ми вже знаємо, як співати?»
Знавці переконані: щоб досягти високої майстерності вокалу, приватні уроки — найрезультативніший шлях. Вчитися співу в Італії недешево: 2—3 години занять в авторитетного «професоре» можуть коштувати й 100 євро.
А навчатися музиці у провідних навчальних закладах Італії українським студентам не завжди і вдається, бо, наприклад, на конкурс до престижної римської консерваторії «Санта Чечілія» допускають лише італійців та інших громадян Євросоюзу. Але розповідають, що іноземних студентів нині не так багато.
В Україні нічим не гірше. Або й краще
Що таке навчання музиці в Італії, розповіла Радіо Свобода 13-річна Настя з Івано-Франківська. Вона вже 2 роки вчиться у Болонській консерваторії по класу скрипки. І має один урок на тиждень гри на скрипці по 20 хвилин. А в Україні, пригадує Настя, вона десь по 3 години грала зі своєю вчителькою: «Взагалі тут і вчителька моя, і друзі у консерваторії говорять, що в Італії класичної музики вже давно немає. Самі італійці їдуть вчитися до Росії…» І як висновок — музичну освіту юна скрипачка планує продовжувати в Україні.
На думку більш досвідченого співака і музиканта Івана Максимовича, італійці таки зберігають свої давні традиції класичного співу і вміють цінувати це мистецтво. Але, каже він, хоч італійська школа вокалу славиться у світі, та після професійного знайомства зі співаками римської Академії поліфонічної музики і студентами з римської консерваторії «Санта Чечілія», він зрозумів: «Нічим наша школа українська не поступається їхній. Можливо, лише, що наша школа невідома просто, або її вихованці не мають можливості виступати на великих сценах».
«Італія поділяється на співаків і на тих, хто вважає себе співаками» — так жартують самі італійці, пишаючись країною — батьківщиною оперного мистецтва. І сьогодні, попри засилля англомовної поп-музики, по радіо і на телебаченні часто звучить італійська лірична пісня.