Ірландію називають в Євросоюзі країною, яка найшвидше розвивається. Однак останнім часом у цій країні посилюються ліві настрої – населення не задоволене зростанням цін. Тому від загальних парламентських виборів, які пройшли у четвер, залежить дуже багато. Явку виборців назвали «повільною, але нестримною».
Дільниці закрили о пів на одинадцяту вечора.
Ось один із виборців розповідає, які головні проблеми доведеться вирішувати політикам, за яких він голосував: «Я вважаю, що це питання охорони здоров’я, економіки, стабільності економіки. Далі просуватися вперед. Дуже важливі питання, пов’язані із зайнятістю. Зберегти роботу, процентні ставки. Це все головні питання, які нас турбують».
Опитування суспільної думки показують приблизно однаковий розподіл симпатій виборців між партією «Фіана Фоль» (Fianna Fáil – Республіканською партією), яка вже 10 років при владі, та її супротивниками-лівоцентристами з «Фінє Ґел» (Fine Gael – Партією єдиної Ірландії)
На виборчих дільницях можна було почути й такі думки: «Я не бачу жодних чудодійних ліків для опозиції. Але, на мою думку, теперішня адміністрація, знаєте, вони були при владі. І краще, погодьтеся, чорт, якого ти вже знаєш, ніж чорт, якого ще не пізнав. Ось що я про це думаю».
Нинішнього лідера Берті Агерна прозивають «тефлоновим тішахом». Тішах (Taoiseach) – це назва посади прем’єра в Ірландії ірландською мовою, а тефлоновий – тому, що за 10 років перебування при владі до нього не прилип вантаж проблем і негативних вражень, які могли б вплинути на голоси виборців. Особливо важливою вважають його заслугу в мирному врегулюванні у Північній Ірландії. В середині травня він навіть удостоївся честі виступити на спільному засіданні палат британського парламенту.
Відтак уже найближчим часом стане відомо, чи довірять ірландці наступний 5-річний мандат партії Агерна, чи ж інші політичні сили очолять країну.
Аналітики кажуть, що в нинішніх умовах зростає важливість дрібних партій і незалежних кандидатів, чиї мандати можуть бути вирішальними при формуванні коаліції.
За 165 місць у парламенті змагаються 466 кандидатів.
У разі перемоги правих Берті Агерн залишиться в кріслі прем’єр-міністра на третій термін, а це було б безпрецедентним явищем у політичній історії Ірландії.
Дільниці закрили о пів на одинадцяту вечора.
Ось один із виборців розповідає, які головні проблеми доведеться вирішувати політикам, за яких він голосував: «Я вважаю, що це питання охорони здоров’я, економіки, стабільності економіки. Далі просуватися вперед. Дуже важливі питання, пов’язані із зайнятістю. Зберегти роботу, процентні ставки. Це все головні питання, які нас турбують».
Опитування суспільної думки показують приблизно однаковий розподіл симпатій виборців між партією «Фіана Фоль» (Fianna Fáil – Республіканською партією), яка вже 10 років при владі, та її супротивниками-лівоцентристами з «Фінє Ґел» (Fine Gael – Партією єдиної Ірландії)
На виборчих дільницях можна було почути й такі думки: «Я не бачу жодних чудодійних ліків для опозиції. Але, на мою думку, теперішня адміністрація, знаєте, вони були при владі. І краще, погодьтеся, чорт, якого ти вже знаєш, ніж чорт, якого ще не пізнав. Ось що я про це думаю».
Нинішнього лідера Берті Агерна прозивають «тефлоновим тішахом». Тішах (Taoiseach) – це назва посади прем’єра в Ірландії ірландською мовою, а тефлоновий – тому, що за 10 років перебування при владі до нього не прилип вантаж проблем і негативних вражень, які могли б вплинути на голоси виборців. Особливо важливою вважають його заслугу в мирному врегулюванні у Північній Ірландії. В середині травня він навіть удостоївся честі виступити на спільному засіданні палат британського парламенту.
Відтак уже найближчим часом стане відомо, чи довірять ірландці наступний 5-річний мандат партії Агерна, чи ж інші політичні сили очолять країну.
Аналітики кажуть, що в нинішніх умовах зростає важливість дрібних партій і незалежних кандидатів, чиї мандати можуть бути вирішальними при формуванні коаліції.
За 165 місць у парламенті змагаються 466 кандидатів.
У разі перемоги правих Берті Агерн залишиться в кріслі прем’єр-міністра на третій термін, а це було б безпрецедентним явищем у політичній історії Ірландії.