 |
| (public domain) |
Або інший суд, у Нью-Йорку: один суддя, чоловік, задовольнив 5 відсотків прохань про притулок від вихідців із Албанії; інша суддя, жінка, вирішила надати притулок 96 відсоткам албанців, справи яких вона розглядала.
Такі розбіжності, серед інших, виявила група американських дослідників із юридичних відділень кількох університетів США. «Рулетка для біженців» — назвали вони свій звіт.
Кому як пощастить…
«Рулетка» в тому, до кого з суддів потрапить справа про надання притулку. І навіть у тому, якої статі буде суддя: виявилося, що судді-жінки вирішують надати притулок майже вполовину частіше, ніж чоловіки.
Чим це пояснити, достеменно не відомо, каже одна з авторів дослідження, доцент юриспруденції Університету Темпл у Филадельфії Джая Рамджі-Ноґалес: «Ми не знаємо, чому так сталося, маємо лише припущення. Ми не можемо сказати, чому судді-жінки позитивно вирішують більше справ про притулок, але це досить цікавий результат. Дехто вважає, що судді-жінки зазнавали більшої дискримінації, ніж чоловіки, і, можливо, через це вони більш співчутливі, можливо, це допомагає їм відійти від своїх власних упереджень — причин може бути багато».
«Рулетка» і в тому, в якій місцевості подадуть прохачі притулку свою заяву: в тій самій Атланті претендент із Китаю має в середньому 7-відсотковий шанс на успіх (це коли не зважати на вже згадані розбіжності між конкретними суддями), а за 650 кілометрів на південь, в Орландо, цей шанс був би вже 76 відсотків — більш як удесятеро вищий.
І це при тому, що у США імміграційне законодавство федеральне, тобто однакове на всій території країни, і діяти мало б однаково. Тож автори дослідження радять краще готувати імміграційних суддів, а ще зробити незалежнішим процес апеляції рішень цих судів.