Мабуть, одна з основних проблем сучасної цивілізації полягає в тому, що людство настільки зосереджене на собі самому, що весь навколишній світ сприймає виключно як частину світу власного. Проте все якраз навпаки: це ми, люди, лише частина велетенського світу природи.
А що людство у своїй бурхливій діяльності ігнорує інтереси і закони довкілля, останнє нагадує про себе змінами клімату і природними катастрофами, вичерпанням сировинних ресурсів і виснаженням ґрунтів, забрудненням води і повітря чи новими хворобами.
У результаті світ опинився на межі глобальної екологічної катастрофи. Виник так званий «екологічний імператив»: або людство змінить своє споживацьке ставлення до природи на партнерське, або загине.
Здається, цю сумну альтернативу усвідомлює все більше людей на планеті. Ось навіть на останній зустрічі лідерів Групи Восьми серед основних тем була екологія: проблема зміни клімату та зменшення викидів парникових газів. А про потужний громадський екологічний рух у всьому світі й казати нічого.
Україна: проблема гостра, але все на другому плані
Про гостроту екологічної теми в Україні можна, мабуть, і не нагадувати: від наслідків Чорнобильської катастрофи і проблем із радіоактивними відходами до щоденних повідомлень про ураження населення то через отруєння води, то через оприскування полів гербіцидами, чи про загибель риби у річках і морях.
Проте екологія, у порівнянні з політикою та економікою, якось завжди на другому плані. І хоч ця тема нерідко звучить у промовах можновладців, це швидше передвиборча риторика.
Майже заглух і популярний колись рух «зелених».
Від сучасної цивілізації не втечеш
Наївно виглядає і віра деяких ентузіастів у те, що від технократичної цивілізації можна втекти «назад до природи» у якісь незаймані куточки планети. Та чи й лишилося такі місця на Землі? Приміром, навіть у рибі, виловленій у районі Антарктиди, знаходять залишки шкідливих промислових відходів.
Утім, втеча від проблем урбаністичної цивілізації втомленої і розчарованої у ній людини психологічно цілком зрозуміла. Зрештою, всі ми лікуємо і наснажуємо душу на природі.
Але глобальних екологічних проблем цей індивідуальний ескапізм, звичайно ж, не вирішує. Вчені вважають, що насамперед для цього потрібна нова екологічна свідомість, формування нової, орієнтованої на природу ментальності та моральності людини.
Навряд чи цього можна досягти самими лише домовленостями «на вищому рівні». Тож, як і завжди, все залежить від зусиль кожної, як то кажуть, пересічної людини. Втім, психологія стверджує: пересічних людей не існує…
А що людство у своїй бурхливій діяльності ігнорує інтереси і закони довкілля, останнє нагадує про себе змінами клімату і природними катастрофами, вичерпанням сировинних ресурсів і виснаженням ґрунтів, забрудненням води і повітря чи новими хворобами.
У результаті світ опинився на межі глобальної екологічної катастрофи. Виник так званий «екологічний імператив»: або людство змінить своє споживацьке ставлення до природи на партнерське, або загине.
Здається, цю сумну альтернативу усвідомлює все більше людей на планеті. Ось навіть на останній зустрічі лідерів Групи Восьми серед основних тем була екологія: проблема зміни клімату та зменшення викидів парникових газів. А про потужний громадський екологічний рух у всьому світі й казати нічого.
Україна: проблема гостра, але все на другому плані
Про гостроту екологічної теми в Україні можна, мабуть, і не нагадувати: від наслідків Чорнобильської катастрофи і проблем із радіоактивними відходами до щоденних повідомлень про ураження населення то через отруєння води, то через оприскування полів гербіцидами, чи про загибель риби у річках і морях.
Проте екологія, у порівнянні з політикою та економікою, якось завжди на другому плані. І хоч ця тема нерідко звучить у промовах можновладців, це швидше передвиборча риторика.
Майже заглух і популярний колись рух «зелених».
Від сучасної цивілізації не втечеш
Наївно виглядає і віра деяких ентузіастів у те, що від технократичної цивілізації можна втекти «назад до природи» у якісь незаймані куточки планети. Та чи й лишилося такі місця на Землі? Приміром, навіть у рибі, виловленій у районі Антарктиди, знаходять залишки шкідливих промислових відходів.
Утім, втеча від проблем урбаністичної цивілізації втомленої і розчарованої у ній людини психологічно цілком зрозуміла. Зрештою, всі ми лікуємо і наснажуємо душу на природі.
Але глобальних екологічних проблем цей індивідуальний ескапізм, звичайно ж, не вирішує. Вчені вважають, що насамперед для цього потрібна нова екологічна свідомість, формування нової, орієнтованої на природу ментальності та моральності людини.
Навряд чи цього можна досягти самими лише домовленостями «на вищому рівні». Тож, як і завжди, все залежить від зусиль кожної, як то кажуть, пересічної людини. Втім, психологія стверджує: пересічних людей не існує…