220 років від утворення Катеринославського козацького війська.

1775 року російська армія зруйнувала Запорозьку Січ, а вже через 12 років петербурзький уряд, готуючись до війни з Туреччиною, вирішив відродити козацьке військо для охорони півдня України. 14 червня 1787 року імператриця Катерина Друга видала указ про створення Катеринославського козацького війська. До нього приймали колишніх запорожців, поселенців земель Війська Запорозького, козаків Бузького, Малоросійського та Конвойного полків, а на чолі Війська уряд поставив донського козака Матвія Платова. Григорій Потьомкін, якого Катерина призначила так званим «великим гетьманом», визначив порядок служби козаків наступним чином:

«У мирний час відпускатися будуть до своїх осель, а збиратися для навчання на один місяць на рік по закінченню польових робіт».

Російський уряд надав козакам землі у міжріччі Інгулу і Південного Бугу. До Війська були приписані всі старообрядці, міщани та ремісники Катеринославської і Харківської губерній. Загалом на землях Війська мешкало 50 тисяч осіб, з них близько 10 тисяч боєздатних козаків, об’єднаних у 10 полків.

Катеринославське козацтво у складі російської армії брало участь у війні з Туреччиною, здобувало турецькі фортеці Акерман (нині Білгород-Дністровський), Очаків, Кілія та Ізмаїл. На турецькому боці воювали козаки Задунайської Січі.

Катеринославське козацьке військо проіснувало 9 років і було ліквідоване російським урядом 5 червня 1796 року. Згодом козаки та поселенці колишніх земель Катеринославського війська були переселені на Кубань.