Найчастіше з кімнат готелю Ostel у перші дні його існування зникали портрети Еріка Хонеккера. Багато хто з гостей, очевидно, не міг устояти перед спокусою прихопити з собою такий сувенір. Тепер портрети східнонімецького комуністичного вождя в номерах більше не висять, натомість їх за п’ять євро можна придбати в рецепції, так само, як і, наприклад, оригінальні ендеерівські пластикові підставки для яєць або косметичні торбинки.
Розташований в одному з панельних будинків поблизу берлінського вокзалу Ostbahnhof, готель пропонує гостям подорож до НДР. Він належить 42-річному Ґідо Занду та його товаришу 35-річному Даніелю Гельбіґу, які половину свого життя провели в комуністичному режимі й добре знайомі з особливостями того часу. Щоправда, готельною справою колишні циркові артисти зайнялися випадково. Гельбіґ згадує:
“Рік тому моя дружина і я хотіли зупинитися в одному з готелів. Ми запитали, чи є у них вільний номер. Нам відповіли, що все зайнято. Тоді в нас і з’явилася ідея, а чому б не заснувати власний готель, але в якомусь особливому стилі. Оскільки ми походимо зі Східної Німеччини, то й вирішили надати готелю ендеерівського дизайну”.
Ознайомитись із побутом із-за залізної завіси дешевше в «піонерському» номері, а комфортніше в номері «штазі»
На “блошиних ринках” та через Інтернет-аукціони молоді підприємці почали скуповувати східнонімецькі меблі й реквізити: казенні плафони, типові для НДР радіоприймачі, туалетні столики з розкладним дзеркалом. За допомогою всіх цих речей вони облаштували кімнати, на стіни поклеїли також старі східнонімецькі шпалери з квітчастим візерунком, що повністю вичерпали спектр жовтих, коричневих і помаранчевих тонів.
Така ідея мала успіх. Східні німці переживають ефект де-жа-вю, а для західних це можливість у такий спосіб ознайомитися з побутом, що панував за залізною завісою. За словами Даніеля Гельбіґа, як би це дивно не звучало, але західних німців серед гостей навіть більше, ніж туристів із нових федеральних земель: “Більшість наших гостей із Західної Німеччини. У нас зупиняється також чимало туристів із скандинавських країн, з Америки, Японії, Іспанії”.
Популярності готелю “Остель” не в останню чергу сприяли також його низькі ціни. Той, хто ощадливо ставиться до свого гаманця, може за дев’ять євро переночувати в шестимісному номері під назвою “Піонерський табір”. Двомісні кімнати “Номер Штазі” коштують звичайно дещо більше. “Штазі” — так у НДР називалася служба безпеки. Ну, а щоб уже ні в кого не виникало запитань щодо епохи, про яку йдеться, у вестибюлі за спиною чергового адміністратора висять величезні годинники, які показують час у Берліні, Москві, Пекіні й Гавані...
Розташований в одному з панельних будинків поблизу берлінського вокзалу Ostbahnhof, готель пропонує гостям подорож до НДР. Він належить 42-річному Ґідо Занду та його товаришу 35-річному Даніелю Гельбіґу, які половину свого життя провели в комуністичному режимі й добре знайомі з особливостями того часу. Щоправда, готельною справою колишні циркові артисти зайнялися випадково. Гельбіґ згадує:
“Рік тому моя дружина і я хотіли зупинитися в одному з готелів. Ми запитали, чи є у них вільний номер. Нам відповіли, що все зайнято. Тоді в нас і з’явилася ідея, а чому б не заснувати власний готель, але в якомусь особливому стилі. Оскільки ми походимо зі Східної Німеччини, то й вирішили надати готелю ендеерівського дизайну”.
Ознайомитись із побутом із-за залізної завіси дешевше в «піонерському» номері, а комфортніше в номері «штазі»
На “блошиних ринках” та через Інтернет-аукціони молоді підприємці почали скуповувати східнонімецькі меблі й реквізити: казенні плафони, типові для НДР радіоприймачі, туалетні столики з розкладним дзеркалом. За допомогою всіх цих речей вони облаштували кімнати, на стіни поклеїли також старі східнонімецькі шпалери з квітчастим візерунком, що повністю вичерпали спектр жовтих, коричневих і помаранчевих тонів.
Така ідея мала успіх. Східні німці переживають ефект де-жа-вю, а для західних це можливість у такий спосіб ознайомитися з побутом, що панував за залізною завісою. За словами Даніеля Гельбіґа, як би це дивно не звучало, але західних німців серед гостей навіть більше, ніж туристів із нових федеральних земель: “Більшість наших гостей із Західної Німеччини. У нас зупиняється також чимало туристів із скандинавських країн, з Америки, Японії, Іспанії”.
Популярності готелю “Остель” не в останню чергу сприяли також його низькі ціни. Той, хто ощадливо ставиться до свого гаманця, може за дев’ять євро переночувати в шестимісному номері під назвою “Піонерський табір”. Двомісні кімнати “Номер Штазі” коштують звичайно дещо більше. “Штазі” — так у НДР називалася служба безпеки. Ну, а щоб уже ні в кого не виникало запитань щодо епохи, про яку йдеться, у вестибюлі за спиною чергового адміністратора висять величезні годинники, які показують час у Берліні, Москві, Пекіні й Гавані...