28 червня 1651 року біля Берестечка на низовині між річками Стиром і Пляшівкою та старим лісом зійшлися дві стотисячні армії. Війську короля Речі Посполитої Яна ІІ Казимира протистояли 13 полків гетьмана Богдана Хмельницького, селянські повстанські загони і кіннота кримського хана Іслам-Ґірея ІІІ. На третій день битви, у п’ятницю 30 червня під вогнем польських гармат загинули спадкоємець ханського престолу Крим-Ґірей і брат хана султан Амурат. Коли ж німецька наймана піхота прорвалася до пагорба із ханським шатром, татари почали відступати. Хмельницький на деякий час зупинив їх, проте зрештою татари відступили і увели його із собою.
«Ой, чого ти почорніло, Зеленеє поле? Почорніло я од крові За вольную волю. Круг містечка Берестечка На чотири милі Мене славні запорожці Своїм трупом вкрили».
Козаки відступили на улоговину між Пліснявою і Пляшівкою і вночі під сильною зливою спорудили табір, в якому витримали дев’ятиденну облогу. Вночі 9 липня старшинська рада вирішила прориватися з оточення, і вранці військо на чолі з полковником Іваном Богуном почало переправлятися через Пляшівку.
Переправу прикривав загін із 300 козаків, що засіли на острівці. Поляки пообіцяли дарувати їм життя, якщо вони складуть зброю, однак козаки демонстративно витрусили гроші зі своїх гаманців у річку і продовжували битися. Останній з них відмовився від запропонованого королем помилування і один у рибальському човні упродовж трьох годин відстрілювався з рушниці. З оточення без втрат прорвалися тільки 20 тисяч козаків.
«Наносили землі, Та й додому пішли, І ніхто не згадає Нас тут триста, як скло, Товариства лягло! І земля не приймає».
«Ой, чого ти почорніло, Зеленеє поле? Почорніло я од крові За вольную волю. Круг містечка Берестечка На чотири милі Мене славні запорожці Своїм трупом вкрили».
Козаки відступили на улоговину між Пліснявою і Пляшівкою і вночі під сильною зливою спорудили табір, в якому витримали дев’ятиденну облогу. Вночі 9 липня старшинська рада вирішила прориватися з оточення, і вранці військо на чолі з полковником Іваном Богуном почало переправлятися через Пляшівку.
Переправу прикривав загін із 300 козаків, що засіли на острівці. Поляки пообіцяли дарувати їм життя, якщо вони складуть зброю, однак козаки демонстративно витрусили гроші зі своїх гаманців у річку і продовжували битися. Останній з них відмовився від запропонованого королем помилування і один у рибальському човні упродовж трьох годин відстрілювався з рушниці. З оточення без втрат прорвалися тільки 20 тисяч козаків.
«Наносили землі, Та й додому пішли, І ніхто не згадає Нас тут триста, як скло, Товариства лягло! І земля не приймає».