Дунайські плавні ховають подалі від інтенсивного судноплавства і техногенного навантаження сотні видів унікальних птахів і риб. Як каже директор Дунайського біосферного заповідника Олександр Волошкевич, природний комплекс Дунаю формувався століттями, але може бути знищений упродовж буквально десятиріччя внаслідок діяльності людини.
Ризиків для Дунаю чимало, і чи вдасться зберегти головну артерію Європи – теж залежить від людини. На цьому наголошує пан Волошкевич: “Головна проблема все-таки у нашому менталітеті. І це йде з радянських і постсоціалістичних часів. Коли був повний примат економіки над екологією, і йшло по такому принципу: ми приймаємо таке рішення – а ви його, екологи, потім обґрунтуйте”.
Директор Дунайського біосферного заповідника вважає, що хоч Україна продекларувала принципи сталого розвитку, на жаль, ці принципи багато у чому залишаються на папері.
Україна, Румунія і Молдова ризикують стати оштрафованими за недотримання вимог міжнародних екологічних конвенцій
Директор екологічної організації “Печеніги” Сергій Шапаренко додає: найбільші ризики для ріки нині – добудова Україною судноплавного каналу “Дунай – Чорне море”; наміри Молдови збудувати нафтотермінал у місті Джурджулешти і викиди у Дунай хімічних речовин з території Румунії.
Сергій Шапаренко наголосив: “Головна проблема у контексті каналу Дунай – Чорне море полягає у тому, що канал був проведений через абсолютно заповідну зону Дунайського біосферного заповідника. Через ту територію, де фактично років з тридцять не ступала нога людини, крім рибалок. Але рибна ловля – традиційна для Дунайської дельти, і тому вона не тільки не шкодить еко-системам Дунаю, але взагалі є формуючим фактором”.
Згідно з рішенням ЮНЕСКО, у 1999-му році у гирлі Дунаю створили румунсько-український біосферний заповідник, мета якого – зберегти для нащадків екологічний комплекс цієї річки. Тим часом на території заповідника і довкола ведуться технічні роботи з побудови каналу тощо. Саме тому Україна, Румунія і Молдова ризикують стати оштрафованими за недотримання вимог міжнародних екологічних конвенцій.
Ризиків для Дунаю чимало, і чи вдасться зберегти головну артерію Європи – теж залежить від людини. На цьому наголошує пан Волошкевич: “Головна проблема все-таки у нашому менталітеті. І це йде з радянських і постсоціалістичних часів. Коли був повний примат економіки над екологією, і йшло по такому принципу: ми приймаємо таке рішення – а ви його, екологи, потім обґрунтуйте”.
Директор Дунайського біосферного заповідника вважає, що хоч Україна продекларувала принципи сталого розвитку, на жаль, ці принципи багато у чому залишаються на папері.
Україна, Румунія і Молдова ризикують стати оштрафованими за недотримання вимог міжнародних екологічних конвенцій
Директор екологічної організації “Печеніги” Сергій Шапаренко додає: найбільші ризики для ріки нині – добудова Україною судноплавного каналу “Дунай – Чорне море”; наміри Молдови збудувати нафтотермінал у місті Джурджулешти і викиди у Дунай хімічних речовин з території Румунії.
Сергій Шапаренко наголосив: “Головна проблема у контексті каналу Дунай – Чорне море полягає у тому, що канал був проведений через абсолютно заповідну зону Дунайського біосферного заповідника. Через ту територію, де фактично років з тридцять не ступала нога людини, крім рибалок. Але рибна ловля – традиційна для Дунайської дельти, і тому вона не тільки не шкодить еко-системам Дунаю, але взагалі є формуючим фактором”.
Згідно з рішенням ЮНЕСКО, у 1999-му році у гирлі Дунаю створили румунсько-український біосферний заповідник, мета якого – зберегти для нащадків екологічний комплекс цієї річки. Тим часом на території заповідника і довкола ведуться технічні роботи з побудови каналу тощо. Саме тому Україна, Румунія і Молдова ризикують стати оштрафованими за недотримання вимог міжнародних екологічних конвенцій.