То були часи протистояння Америки комуністичній експансії на чолі з Радянським Союзом, а ще ж Китай, Куба, Північна Корея, Північний В’єтнам. Під час В’єтнамської війни виник потужний антивоєнний рух серед американської молоді. За законом, ЦРУ дозволено діяти виключно за кордоном. Але в ті часи закон порушували, стежачи за активістами, за журналістами, які у своїх публікаціях посилалися на урядові таємниці, планували замахи на закордонних лідерів.
1960 року ЦРУ домовлялося з Мафією, що гангстери підсунуть в їжу або випивку отруйну пігулку кубинському диктаторові Кастро, який наблизив комуністичний режим до самісінького берега Сполучених Штатів, 90 морських міль від узбережжя Флориди. Змова не вдалася.
1972 року під час передвиборчої президентської кампанії техніки ЦРУ обладнали мікрофонними жучками номер в готелі Лас-Вегаса, де зупинився знаний злодій, спеціаліст з відмикання замків. Треба було отримати докази подружньої зради, щоб шантажем примусити злодія допомогти вламатися до штаб-квартири Демократичної партії – так починалася сумно-відома Уотергейтська справа, що зрештою спричинилася до відставки президента Ричарда Ніксона.
ЦРУ діяло, виконуючи накази Білого дому
Брюс Райдел, колишній працівник ЦРУ з майже 30-річним стажем, нині дослідник Інституту Брукінгса у Вашингтоні, погоджується з директором ЦРУ Гейденом, що розвідуправління нині діє зовсім інакше, ніж за часів Холодної війни, але підкреслює, що тоді ЦРУ діяло, виконуючи накази Білого дому: “Ви можете вважати, що тоді робилися речі нерозумні, але вони не робилися свавільно. ЦРУ нічого не робило на власний розсуд. То були вказівки американських президентів, які сиділи у Білому домі на той час”.
Наприклад,1967-го року президент Ліндон Джонсон, підозрюючи, що антивоєнний рух фінансується Москвою, наказав ЦРУ знайти докази. Директор ЦРУ Ричард Гелмс пробував заперечувати, мовляв, закон забороняє ЦРУ стежити за американцями, але мусив виконувати наказ президента.
Генерал Майкл Гейден, директор ЦРУ, який прийняв рішення опублікувати 702 сторінки документів, що він їх назвав “фамільними коштовностями”, каже, що тут нема чим пишатися, але це історія ЦРУ. “Нині зовсім інші часи, - підкреслив Гейден, виступаючи на конференції Товариства істориків. Нині структура нагляду над ЦРУ інша і американці можуть бути певні щодо недоторканості своєї приватності”.
1960 року ЦРУ домовлялося з Мафією, що гангстери підсунуть в їжу або випивку отруйну пігулку кубинському диктаторові Кастро, який наблизив комуністичний режим до самісінького берега Сполучених Штатів, 90 морських міль від узбережжя Флориди. Змова не вдалася.
1972 року під час передвиборчої президентської кампанії техніки ЦРУ обладнали мікрофонними жучками номер в готелі Лас-Вегаса, де зупинився знаний злодій, спеціаліст з відмикання замків. Треба було отримати докази подружньої зради, щоб шантажем примусити злодія допомогти вламатися до штаб-квартири Демократичної партії – так починалася сумно-відома Уотергейтська справа, що зрештою спричинилася до відставки президента Ричарда Ніксона.
ЦРУ діяло, виконуючи накази Білого дому
Брюс Райдел, колишній працівник ЦРУ з майже 30-річним стажем, нині дослідник Інституту Брукінгса у Вашингтоні, погоджується з директором ЦРУ Гейденом, що розвідуправління нині діє зовсім інакше, ніж за часів Холодної війни, але підкреслює, що тоді ЦРУ діяло, виконуючи накази Білого дому: “Ви можете вважати, що тоді робилися речі нерозумні, але вони не робилися свавільно. ЦРУ нічого не робило на власний розсуд. То були вказівки американських президентів, які сиділи у Білому домі на той час”.
Наприклад,1967-го року президент Ліндон Джонсон, підозрюючи, що антивоєнний рух фінансується Москвою, наказав ЦРУ знайти докази. Директор ЦРУ Ричард Гелмс пробував заперечувати, мовляв, закон забороняє ЦРУ стежити за американцями, але мусив виконувати наказ президента.
Генерал Майкл Гейден, директор ЦРУ, який прийняв рішення опублікувати 702 сторінки документів, що він їх назвав “фамільними коштовностями”, каже, що тут нема чим пишатися, але це історія ЦРУ. “Нині зовсім інші часи, - підкреслив Гейден, виступаючи на конференції Товариства істориків. Нині структура нагляду над ЦРУ інша і американці можуть бути певні щодо недоторканості своєї приватності”.