Нерідко можна почути, що у містах люди гірші ніж у селах. Городяни більш стримані у прояві почуттів, менш відкриті, рідше посміхаються, неохоче йдуть на контакти з незнайомими людьми. Та найбільше нарікань викликає їхня байдужість, черствість, неуважність до інших.
Захисний механізм городянина
Щоправда, всім цим якостям існують цілком природні пояснення. Щодня кожен мешканець мегаполісу стає учасником сотень соціальних контактів, на нього діє безліч подразників, його свідомість буквально пересичена різноманітними враженнями. Тож вступає у дію своєрідний захисний механізм: свідомо чи підсвідомо людина прагне скоротити кількість контактів. Тому стосунки між городянами набувають поверховості, анонімності, меншої тривалості, знижується чутливість до проблем інших. Адже чим більше контактів, тим менше часу, уваги та емоцій людина може приділити кожному з них. Наслідком цього є зниження соціальної відповідальності мешканців міст. Скажімо, досить часто свідки якихось протиправних вчинків зовсім не поспішають про них повідомити.
Цікавий експеримент, який характеризує психологію городян і селян провели американські дослідники. Два старі автомобілі без номерів лишили на вулиці у Нью-Йорку і в невеличкому містечку та спостерігали за подіями. Перша крадіжка з авто у Нью-Йорку відбулася вже через 10 хвилин, а через 3 доби від нього лишилася купа металевого брухту. А до авто у містечко за цей час підійшов лише один перехожий – опустити кришку капота, бо починався дощ.
Невже городяни справді такі жорстокі?
Багатьом мешканцям міст, мабуть, відомі випадки, коли людина зазнавала нападу, а численні свідки цього робили вигляд, що нічого не відбувається. Часом ця міська байдужість набуває крайнього вираження – перехожі можуть тривалий час обминати людину, яка з невідомих причин лежить просто на асфальті. Невже городяни справді такі жорстокі? Психологи пояснюють це явище розмиванням відповідальності: чим більше спостерігачів, тим менше вірогідність, що хтось втрутиться. Людина, яка залишається наодинці з тим, хто потребує допомоги, надасть її значно швидше.
Взагалі на людину в мегаполісі діє стільки різноманітних подразників, що вона просто перестає на них реагувати, у неї формується своєрідний імунітет на те, що відбувається навколо. Так середовище великого міста провокує байдуже, відчужене, навіть жорстоке ставлення людей один до одного. Очевидно, що кожний окремий городянин у цьому не винен. Але факт лишається фактом: з точки зору душевного комфорту жити у мегаполісі стає все важче. Сучасне велике місто потребує психотерапевтичної допомоги, - вважають фахівці.
Захисний механізм городянина
Щоправда, всім цим якостям існують цілком природні пояснення. Щодня кожен мешканець мегаполісу стає учасником сотень соціальних контактів, на нього діє безліч подразників, його свідомість буквально пересичена різноманітними враженнями. Тож вступає у дію своєрідний захисний механізм: свідомо чи підсвідомо людина прагне скоротити кількість контактів. Тому стосунки між городянами набувають поверховості, анонімності, меншої тривалості, знижується чутливість до проблем інших. Адже чим більше контактів, тим менше часу, уваги та емоцій людина може приділити кожному з них. Наслідком цього є зниження соціальної відповідальності мешканців міст. Скажімо, досить часто свідки якихось протиправних вчинків зовсім не поспішають про них повідомити.
Цікавий експеримент, який характеризує психологію городян і селян провели американські дослідники. Два старі автомобілі без номерів лишили на вулиці у Нью-Йорку і в невеличкому містечку та спостерігали за подіями. Перша крадіжка з авто у Нью-Йорку відбулася вже через 10 хвилин, а через 3 доби від нього лишилася купа металевого брухту. А до авто у містечко за цей час підійшов лише один перехожий – опустити кришку капота, бо починався дощ.
Невже городяни справді такі жорстокі?
Багатьом мешканцям міст, мабуть, відомі випадки, коли людина зазнавала нападу, а численні свідки цього робили вигляд, що нічого не відбувається. Часом ця міська байдужість набуває крайнього вираження – перехожі можуть тривалий час обминати людину, яка з невідомих причин лежить просто на асфальті. Невже городяни справді такі жорстокі? Психологи пояснюють це явище розмиванням відповідальності: чим більше спостерігачів, тим менше вірогідність, що хтось втрутиться. Людина, яка залишається наодинці з тим, хто потребує допомоги, надасть її значно швидше.
Взагалі на людину в мегаполісі діє стільки різноманітних подразників, що вона просто перестає на них реагувати, у неї формується своєрідний імунітет на те, що відбувається навколо. Так середовище великого міста провокує байдуже, відчужене, навіть жорстоке ставлення людей один до одного. Очевидно, що кожний окремий городянин у цьому не винен. Але факт лишається фактом: з точки зору душевного комфорту жити у мегаполісі стає все важче. Сучасне велике місто потребує психотерапевтичної допомоги, - вважають фахівці.