20 років тому, 4 серпня 1987 року, 36 священиків і ченців та 174 вірних УГКЦ звернулися з відкритою заявою до Папи Римського Івана Павла ІІ. У ній вони повідомили про вихід певної частини Церкви з підпілля, де вона перебувала після заборони її радянською владою в березні 1946 року.
Ця заява була ініціативою не цілої підпільної Церкви, а лише тих її діячів, які переважно належали до молодшого покоління, які обстоювали радикальні засоби боротьби за свободу своєї Церкви і які вважали, що на тлі піднесення загального демократичного руху в тодішньому Радянському Союзі настав час для рішучіших дій щодо легалізації цієї Церкви, розповів Радіо Свобода директор Інституту історії Церкви Українського католицького університету Олег Турій.
Заява від 4 серпня 1987 року започаткувала в Західній Україні громадянський рух на підтримку Української Греко-Католицької Церкви, який через 2 роки привів до її легалізації.
Ця заява була ініціативою не цілої підпільної Церкви, а лише тих її діячів, які переважно належали до молодшого покоління, які обстоювали радикальні засоби боротьби за свободу своєї Церкви і які вважали, що на тлі піднесення загального демократичного руху в тодішньому Радянському Союзі настав час для рішучіших дій щодо легалізації цієї Церкви, розповів Радіо Свобода директор Інституту історії Церкви Українського католицького університету Олег Турій.
Заява від 4 серпня 1987 року започаткувала в Західній Україні громадянський рух на підтримку Української Греко-Католицької Церкви, який через 2 роки привів до її легалізації.
