Цю давню козацьку слободу Дмитро Яворницький описав у своїй книзі «Запорожжя у залишках старовини». Урочище Таромське козаки вважали своїм найдавнішим займищем, стверджував він. Писав краєзнавець і про місцеву церкву Покрови, збудовану наприкінці 18-го століття, але з жалем – храм бідний на раритети, окрім двох церковних книг, нічого коштовного.
Зараз у Таромському історичних цінностей більше. Залізничній станції більше як півтора століття, церкві – 100 років, приблизно стільки ж і колишній земській школі, де і нині вчаться. Історії селища присвячена ціла монографія. Її написала місцева вчителька-ентузіастка Віра Міляєва, а по її смерті видали дочки. Цікавість до книжки велика, каже одна з них— Ніна Клопот. «Вийшла книжка накладом 800 екземплярів, і її було мало. Тоді вийшла накладом в тисячу екземплярів, і цього теж мало, бо сьогодні її не залишилось, розмели просто»,— каже Ніна.
Генеза назви – Таромське
Науковці досі сперечаються, звідки походить назва давнього поселення. Краєм пролягав велелюдний шлях з Києва, йшли подорожні, як казав місцевий люд, «тарамтіли» вози. Саме з цим словом пов’язують назву поселення – Таромське.
Є й інша версія. Корінь слова «тар» – ще дослов’янського походження, і означає «розподіляти на частини». І справді, якщо зійти на найвищу кручу, побачиш дивовижний краєвид – плесо Дніпра, покраяне островами.
Щоправда, зараз цю картину дещо спотворюють труби на обрії. Дніпродзержинська «Дзержинка» псує таромцям не лише пейзаж, а й повітря. Та найскладніша проблема — це вода. Та, що в криницях, отруєна хімікатами та урановими відходами, пити її не можна, бо свинцю там удвічі, а кадмія — у 100 разів більше, ніж допускається. Система ж централізованого водопостачання працює погано. Прокладаючи водовід, радянські будівельники зекономили на трубах, тому вода, особливо влітку, не доходить.
Тут більше молоді, ніж дорослих
І все ж Таромське – це унікальне селище. Нині, як і кілька десятиліть тому, тут мешкає 20 тисяч людей. Це єдиний житловий масив Дніпропетровська, де дітей та молоді більше, аніж дорослих. За радянських часів селище з особливим статусом входило до складу міста, воно не підпорядковувалось районній владі, мало власну сільраду.
Тепер же давнє селище намагаються зробити частиною мегаполісу. Новий Генплан розвитку міста передбачає перетворити прилеглі лісові масиви на зони загального користування. Один із розробників Генплану Юрій Білокінь розповідає, що у межах міста 3,900 га лісу з функцією лісопарку. «До зон загального користування передбачається включити території Діївського гідропарку, Таромського, Войцехівського, Кіровського лісопарків. Значно поліпшиться транспортна доступність зелених зон і їх наповнення стаціонарними об’єктами»,— каже Білокінь.
До Таромського обіцяють налагодити транспортне сполучення, і давнє селище може стати спальним районом, схожим на десятки інших. За рахунок цього вдасться поліпшити статистичні показники «зелених зон» на душу населення. Про долю самого поселення не йдеться.
Зараз у Таромському історичних цінностей більше. Залізничній станції більше як півтора століття, церкві – 100 років, приблизно стільки ж і колишній земській школі, де і нині вчаться. Історії селища присвячена ціла монографія. Її написала місцева вчителька-ентузіастка Віра Міляєва, а по її смерті видали дочки. Цікавість до книжки велика, каже одна з них— Ніна Клопот. «Вийшла книжка накладом 800 екземплярів, і її було мало. Тоді вийшла накладом в тисячу екземплярів, і цього теж мало, бо сьогодні її не залишилось, розмели просто»,— каже Ніна.
Генеза назви – Таромське
Науковці досі сперечаються, звідки походить назва давнього поселення. Краєм пролягав велелюдний шлях з Києва, йшли подорожні, як казав місцевий люд, «тарамтіли» вози. Саме з цим словом пов’язують назву поселення – Таромське.
Є й інша версія. Корінь слова «тар» – ще дослов’янського походження, і означає «розподіляти на частини». І справді, якщо зійти на найвищу кручу, побачиш дивовижний краєвид – плесо Дніпра, покраяне островами.
Щоправда, зараз цю картину дещо спотворюють труби на обрії. Дніпродзержинська «Дзержинка» псує таромцям не лише пейзаж, а й повітря. Та найскладніша проблема — це вода. Та, що в криницях, отруєна хімікатами та урановими відходами, пити її не можна, бо свинцю там удвічі, а кадмія — у 100 разів більше, ніж допускається. Система ж централізованого водопостачання працює погано. Прокладаючи водовід, радянські будівельники зекономили на трубах, тому вода, особливо влітку, не доходить.
Тут більше молоді, ніж дорослих
І все ж Таромське – це унікальне селище. Нині, як і кілька десятиліть тому, тут мешкає 20 тисяч людей. Це єдиний житловий масив Дніпропетровська, де дітей та молоді більше, аніж дорослих. За радянських часів селище з особливим статусом входило до складу міста, воно не підпорядковувалось районній владі, мало власну сільраду.
Тепер же давнє селище намагаються зробити частиною мегаполісу. Новий Генплан розвитку міста передбачає перетворити прилеглі лісові масиви на зони загального користування. Один із розробників Генплану Юрій Білокінь розповідає, що у межах міста 3,900 га лісу з функцією лісопарку. «До зон загального користування передбачається включити території Діївського гідропарку, Таромського, Войцехівського, Кіровського лісопарків. Значно поліпшиться транспортна доступність зелених зон і їх наповнення стаціонарними об’єктами»,— каже Білокінь.
До Таромського обіцяють налагодити транспортне сполучення, і давнє селище може стати спальним районом, схожим на десятки інших. За рахунок цього вдасться поліпшити статистичні показники «зелених зон» на душу населення. Про долю самого поселення не йдеться.