«У поточному році скорочені обсяги державного фінансування будівництва газопровідних мереж. Для порівняння: якщо у 2006 році було профінансовано на ці цілі з Державного бюджету 11 мільйонів 900 тисяч гривень, то в поточному – лише 2,6 мільйона гривень. Це становить всього 22 % від профінансованого в минулому році».
Юрій Бойко визнає: фінансів справді не вистачає, і навіть у бюджеті на наступний рік на газову галузь закладено всього 600 мільйонів гривень при потребі понад мільярд. Поряд із цим міністр називає ще одну проблему, яку конче потрібно вирішувати:
«Це велика кількість газопроводів, які побудовані різними формами власності в нашій країні, це стосується особливо Центральної і Західної України. І бувають у нас випадки, коли трапляються аварії, а ми потім шукаємо винних…»
А самі закарпатці кажуть про ще одну проблему, яку влада не завжди чує чи, точніше, не завжди спроможна вирішити. Жителька одного з газифікованих сіл Закарпаття Олена Іваниця каже, до села газ подали, люди до будинків його завели, але про найважливіше забули:
«У нашому селі вже 4 роки є газ у житлових будинках, а в школі лише зараз знаходять якісь кошти, щоб підвести газ до школи. Таким чином виходить, що у нас у багатьох школах, у тому числі і в нашому селі, пічне опалення. Діти мерзнуть і хворіють».
За результатами наради вирішили дати Закарпаттю 3,5 мільйони гривень для закриття ще до кінця року найболісніших питань з газифікації області. Але місцеві чиновники кажуть, у переддень опалювального сезону потрібно вирішувати не проблеми будівництва газових мереж, бо погода цього все одно не дозволить, а проблему боргів облгазів перед газопостачальними організаціями. Щоб мати тепло взимку в оселях простих людей…