
Українським назвам – зась
Лідер місцевого осередку Української народної партії Анатолій Сокоринський зі своїми однодумцями упродовж кількох років домагається від влади дати нову назву центральному проспекту Карла Маркса — імені Яворницького. У цій частині міста озташований історичний музей, заснований краєзнавцем. Але для увічнення пам’яті українських патріотів не знаходять нічого кращого за малесенькі провулки, каже пан Сокоринський:
«Як хочуть поглумитись, то ще й глумляться. Це так і Яворницького провулок зробили, Бог знає, де. Влада абсолютно не зацікавлена в ліквідації тоталітарного минулого».

Ще один пережиток радянський часів – окозамилювання. Нові об’єкти відкривають дуже помпезно, з музикою, довгими промовами, перерізанням жовто-блакитної стрічки. Між тим опісля виявляється, що урочистості влаштували задля якогось столичного гостя, а новий об’єкт насправді не доробили. Досить згадати введення в дію швидкісного «Східного експресу» — перед високопосадовцям та пресі його презентували аж тричі.
Теж саме з корпусом університету: його відкрили з нагоди приїзду екс-президента Леоніда Кучми, а через день закрили. Виявилось, не все було готове. Говорить проректор університету Микола Ружин:

Комплекс меншовартості
Але головне, кажуть експерти, «совок» у мізках. Дніпропетровський політичний оглядач Юрій Райхель переконаний: найболючіший і найважчий спадок радянських часів – комплекс меншовартості: регіон все так само кланяється столиці.
