«Совдепія» у Дніпропетровську: від вулиць до мізків

Атавізми радянських часів у Дніпропетровську на кожному кроці. «Побєда комунізма нєізбєжна»… Гранітна стела з таким написом — у кількох кроках від облдержадміністрації. Центральні вулиці з хмарочосами зі скла та бетону різко контрастують зі своїми назвами: Дзержинського, Ворошилова, Карла Маркса. Натомість імена своїх достойників – Яворницького, Єфремова, Підмогильного – забуті. Справа в тому, що у Дніпропетровську з сотнями вулиць і площ досі діє мораторій на перейменування об’єктів з радянськими назвами. Його запровадила міська рада минулого скликання, нинішня ж, як виглядає, скасовувати не збирається.

Українським назвам – зась

Лідер місцевого осередку Української народної партії Анатолій Сокоринський зі своїми однодумцями упродовж кількох років домагається від влади дати нову назву центральному проспекту Карла Маркса — імені Яворницького. У цій частині міста озташований історичний музей, заснований краєзнавцем. Але для увічнення пам’яті українських патріотів не знаходять нічого кращого за малесенькі провулки, каже пан Сокоринський:

«Як хочуть поглумитись, то ще й глумляться. Це так і Яворницького провулок зробили, Бог знає, де. Влада абсолютно не зацікавлена в ліквідації тоталітарного минулого».

Все та ж радянська «показуха»

Ще один пережиток радянський часів – окозамилювання. Нові об’єкти відкривають дуже помпезно, з музикою, довгими промовами, перерізанням жовто-блакитної стрічки. Між тим опісля виявляється, що урочистості влаштували задля якогось столичного гостя, а новий об’єкт насправді не доробили. Досить згадати введення в дію швидкісного «Східного експресу» — перед високопосадовцям та пресі його презентували аж тричі.

Теж саме з корпусом університету: його відкрили з нагоди приїзду екс-президента Леоніда Кучми, а через день закрили. Виявилось, не все було готове. Говорить проректор університету Микола Ружин:

«Ми будемо підтягувати хвостики і там, і там, і там. Трішки не доробили. Зараз обладнання чекаємо з Європи».

Комплекс меншовартості

Але головне, кажуть експерти, «совок» у мізках. Дніпропетровський політичний оглядач Юрій Райхель переконаний: найболючіший і найважчий спадок радянських часів – комплекс меншовартості: регіон все так само кланяється столиці.

«Централістські тенденції з Києва – це найбільш важкий спадок радянського періоду, досі не вичерпаний і ретельно культивований. Чому відбувається висмоктування столицею найкращих кадрів із регіонів? Тому що на місцевому рівні неможливо зробити політичну, економічну та фінансову кар’єру, досягти того ж, що й у столиці».