СКАЖИ МЕНІ, ХТО ТВІЙ ДРУГ?

МИ МИРНІ ЛЮДИ?

Багато країн, зокрема і Сполучені Штати, і країни Західної Європи досліджують ставлення своїх громадян до інших держав, - розповідає Ганна Мороз, заступник головного редактора журналу “Кореспондент”, який вирішив провести таке дослідження і в Україні: “У респондентів запитували, яку країну ви вважаєте дружньою Україні, а також яку країну ви вважаєте ворожою Україні. Можна зробити висновок, що українці напрочуд толерантні щодо будь-якої іншої країни. Навіть, якщо хтось вважає Росію ворогом, то приблизно така ж кількість людей називає Росією другом. Якщо українці і проявляють якусь ворожість до певних країн, то лише у тому випадку, якщо відчувають від них агресію. Якщо агресії немає, то немає такого собі пан-українства. Українці — дуже спокійна, поміркована нація, це є найголовнішим результатом опитування”.

Росія потрапила в опитуванні до числа дружніх держав завдяки голосам мешканців східних та південних областей України. За Польщу віддали свій голос галичани, а за Білорусь – жителі півночі України. Водночас близько третини респондентів недолюбляють Росію, вважаючи, що вона вороже ставиться до України. Трохи менше, близько 23 відсотків опитаних, критично ставляться до США. Політолога Максима Стріху такі результати опитування не здивували: “Українці, це показують інші соцопитування, готові підтримувати рух до Європи. Цей рух у них асоціюється значною мірою з Польщею. Так само більшість українців підтримують особливі стосунки з Росією, безвізовий режим. Третина респондентів прагне і до Європи, і до Росії. І не здатна усвідомити, що необхідно робити вибір”. Ставлення людей до інших держав та інших народів значною мірою формується через засоби масової інформації, вважає етносоціолог Олена Чебанюк: “На питання, хто формує образи Росії і України, кажуть – преса. А на особистому рівні між українцями і росіянами претензій немає”.

СВОЇ СЕРЕД ЧУЖИХ

Індійка Мрідула Гош вже 20 років мешкає у Києві. Вивчила українську, має багато друзів серед українців. Ворожого ставлення до себе не відчуває, хіба що, каже пані Мрідула, часом помічає на собі недовірливі погляди: “У ставленні людей часом спостерігаю таку обережність. Це все через засоби масової інформації, які часто подають неправдиву інформацію про людей з іншим кольором шкіри”.

Йорданцеві Ібрагіму кілька років тому було набагато спокійніше ходити столичними вулицями, а зараз, каже він, він і його друзі вже не ризикують поодинці пізно ввечері прогулятися по місту: “Люди тут гостинні, особливо у селі, до іноземців ставляться спокійно. Але останнім часом я бачу групи молодиків, які нас ображають. Ми вже не можемо піти на дискотеку, сісти у будь-який трамвай. Зараз дуже страшно.”

Правозахисники стверджують: в Україні не все гаразд зі ставленням до іноземців. Йдеться, щоправда, не про напади з боку “скінхедів” (тобто радикалів-молодиків, котрі тероризують іноземців), а про образи з боку правоохоронців, стверджує координатор Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман: “Ця практика є щоденною. Брутальні образи іноземців за колір їхньої шкіри. Міністерство внутрішніх справ намагається цю ситуацію виправити, проводить тренінги серед свого персоналу. Але відсутність покарання винних призводить до того, що ця практика триває”.

Питання національної терпимості часто використовуються самими політиками як маніпулятивний інструмент впливу на громадську думку, вважає політ технолог Сергій Поярков. І чим менш цивілізоване суспільство, тим легше досягається результат.

Аудіозапис програми. Перша частина:

Аудіозапис програми. Друга частина: