Що у Вашинґтоні думають робити з Росією?

Чи не виглядає так, що Сполучені Штати намагаються дещо стримати настрої і побоювання у світі щодо вимальовування контурів "холодної війни" з Росією? Очевидно, що так, коли послухати останні коментарі міністра оборони США Роберта Ґейтса.

В інтерв’ю Радіо Свобода від 23 жовтня Ґейтс наголосив, що Росія – все ще «стратегічний партнер», він також применшив нещодавні міжнародні претензії Росії і похвалив Москву за готовність відігравати конструктивну роль у деяких галузях двосторонніх стосунків.

Роберт Ґейтс: «Таким чином, на мій погляд, ми повинні й надалі характеризувати Росію, як стратегічного партнера. Ми повинні продовжувати працювати з ними, де лише можливо. І ми повинні намагатися переконати їх в нашій правоті в галузях, в яких ми ще не знаходимо згоди».

Міністр оборони США применшив відступ Путіна від принципів демократії в Росії і висловив очікування на «поступове збільшення демократичних реформ в цій країні», додаючи при цьому, «що такі речі вимагають більше часу». Ґейтс навіть прокоментував Радіо Свобода підсумки свого візиту до Праги у плані відстрочки активації американської системи ПРО в Чехії, допоки «США не мають категоричних доказів» ракетної загрози з Ірану.

Віце-президент США Дік Чейні більш конфронтаційний

Примирливий тон Ґейтса різко контрастує з риторикою віце-президента США Діка Чейні, яка прозвучала у Вільнюсі в травні 2006 року. Тоді Чейні різко виступив проти обмеження прав людини в Росії і попередив Москву щодо її намагань використовувати свої енергетичні багатства, як «інструмент залякування чи шантажу».

Ці різні підходи відображають тривалі дебати у Вашинґтоні щодо того, як бути з Росією надалі. Аналітики кажуть, що Чейні захищає більш конфронтаційний підхід, а Держсекретар Райс та міністр борони Ґейтс схильні до конструктивності і терпіння. Так вважає Чарлз Капчан, впливовий експерт Ради із зовнішньої політики у Вашинґтоні.

Чарлз Капчан: «Я вважаю, що у зовнішній політиці Вашинґтона є чорна діра – це Ірак. Іран також мало видимий у цьому плані. Та й більшість ключових питань зовнішньої політики в тіні. І я заніс би у цю категорію й Росію».

Три підходи у ставленні до Росії

Аналітики виділяють сьогодні в США три широких, часто перемежованих, підходи до відносин із Росією: противників компромісу, які захищають енергійне стримування Росії, прагматистів або реальних політиків, які виступають за взаємні конструктивні зобов’язання, щоб таким чином контролювати Москву та «нео-вільсоновських» ідеалістів, які вважають, що у центрі має бути сприяння демократії в Росії.

Нині переважають «прагматики» або ж «реальні політики» типу Чарлза Капчана або ж відомого експерта з Центру Ніксона Ніколаса Ґвоздьова. Ці аналітики вважають, що без Росії не можна вирішувати низку ключових міжнародних проблем на зразок Афганістану, Ірану чи міжнародного тероризму. Ґвоздьов, серед іншого, наголошує, що ключовим питанням для США стосовно Росії сьогодні є – «чи дійсно вона перетворюється в загрозу безпеці?»

Ніколас Ґвоздьов: «Якщо ви бачите, що система, яку Путін створив в Росії, є справді довготривалою, то ви маєте йти до такої моделі реальної політики. Якщо ж ви вважаєте, те, що він створив, є нестійким і не має сильних коренів, то це дає, відповідно, можливість для більших реформ і більших зобов’язань для громадянського суспільства».

Але, як свідчать чимало аналітиків, сьогодні більшість політичних дискусій у Вашинґтоні на тему Росії ще не демонструють чітких головних цілей.

Матеріали до теми:

• Міністр оборони США Роберт Ґейтс: вступ України до НАТО є питанням не найближчої перспективи • Що там усередині «Кремль Корпорейшен» – елітної владної команди Владіміра Путіна?