 |
| (official site) |
Ініціатор зустрічі, голова Фонду Фрідріха Наумана Манфред Віхманн зауважив: «Волинь асоціюється для мене не як трикутник із трьох країн, а як вісь, складовими якої є три держави: Німеччина, Польща й Україна — які мають багато в чому спільну давню історію...».
Волинь – давній сільськогосподарський регіон
Кандидат історичних наук Олег Санжеревський наголосив, що Волинь – сільськогосподарський регіон. Тут здавна вирощували унікальні культури, такі,наприклад, як льон. Нині ж і посіви льону, й виробництва з його переробки практично знищені. На Рівненщині і Волині активно вирощують біопаливо – ріпак, однак і цю сировину досі не переробляють на місці, а відправляють до Польщі. Області втрачають на цьому солідні прибутки. Та й потужні природні запаси використовуються далеко не повністю.
Олег Санжеревський: «Плачевною є ситуація, наприклад, із міддю… На території нашої області є два досить потужних родовища: одне на кордоні з Білоруссю, інше – в районі Рафалівки. Україна за рік витрачає на імпорт міді 250 мільйонів доларів, тому що ми досить технологічна країна… Проте одне родовище наші сусіди викупили, і там не проводять ніякої діяльності (Польща сама видобуває мідь), а в районі Рафалівки ніхто не зумів вкласти кошти, щоб розвивати виробництво…».
Проблемних запитань чимало, відповідей значно менше
Чому польський інвестор припинив виробництво комбайнів у Ковелі, як ліквідувати цілодобові черги під польським консульством у Луцьку, чи приносять прибутки Волинському краю заробітчани? Що робити, щоб інвестиції в регіон зростали? Саме ці запитання ставили перед собою учасники круглого столу, і на деякі з них таки знайшли відповіді.
На Волині вже діє одна із транскордонних програм під назвою «Єврорегіон «БУГ». Однак вона стосується тільки Луцька і Львівщини, а ефективність самої програми сумнівна через низьку зацікавленість у ній вищої влади саме з українського боку, зауважив Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики.
Максим Стріха: «Міжвідомча комісії зі сприяння транскордонному співробітництву не зібралася жодного разу. Згідно з Указом ще Президента Кучми координацією цих питань має займатися в рамках Конгресу місцевих регіональних влад Європи Фонд місцевого самоврядування при Президентові України. Але це є найменшою прерогативою в роботі цього фонду… Україна не має жодного бюджетного фінансування цих програм… А тим часом тут є величезна кількість проблем».
Тож поки що транскордонну програму Волині фінансують тільки закордонні держави і недержавні фонди, що для України, впевнений Максим Стріха, ганебно, адже саме українська влада повинна бути зацікавлена в розвитку міжнародного співробітництва.
До подібної співпраці набагато охочіше приєдналися б місцеві громади, однак задля цього, переконаний заступник міського голови Острога Олександр Корнійчук, необхідно докорінно змінити підхід до формування місцевих бюджетів.
Олександр Корнійчук: «Сьогодні 25 відсотків надходжень лишається в місцевих бюджетах, 75 – іде в державний. У Польщі навпаки. То чи є тут на місцях можливість самоврядувати й вирішувати ряд важливих для міста питань?»
На економічній карті України незабаром з’явиться і єврорегіон «Волинь»?
Учасники зустрічі намітили чимало запитань та завдань, з якими вони звернуться до представників влади і народних депутатів. Вони сподіваються на те, що Верховна Рада таки запрацює найближчим часом і зробить необхідні кроки в напрямку розвитку транскордонного співробітництва, а вони, у свою чергу, пробудять активність місцевих громад.
Втім, люди, які живуть у безпосередній близькості до польського та білоруського кордонів, у вирішенні багатьох проблем звикли покладатися на себе. Вони вірять, що незабаром на економічній карті України з’явиться і єврорегіон Волинь, який звучатиме не менш солідно, ніж Галичина чи Донбас.