 |
| Прем’єр-міністр Великої Британії Ґордон Браун |
| (epa) |
Але провідник опозиційної Консервативної партії Дейвід Камрон заявив, що уряд не впорався з виконанням свого головного обов’язку, який полягає у захисті громадян. На загублених дисках містилися імена, вік, банківська інформація та домашні адреси отримувачів допомоги на дітей.
Втрата інформації сталася через молодшого співробітника податкової інспекції, який передав комп’ютерні диски кур’єрові для доставки до відділу в іншій частині країни. Якимось незбагненним чином, незважаючи на «чутливість інформації» на дисках, пакунок не був надісланий рекомендованою поштою. Також відправник не зажадав квитанції на підтвердження доставки.
Пояснення давав міністр фінансів
Напередодні пояснення щодо інциденту у парламенті давав міністр фінансів Алістер Дарлінґ: «Втрачена інформація містить деталі на всіх отримувачів допомоги на дитину в цій країні – це дані на 25 мільйонів осіб та 7 із чвертю мільйонів родин. Дані включають імена отримувачів та їхніх дітей, домашні адреси, дати народження. Також реєстраційні номери допомоги на дитину, номери національного страхування, а також, там, де це було потрібно, дані рахунків у банках та іпотечних рахунків».
Наразі Дарлінґ не втомлюється повторювати, що нема жодних ознак, що інформацію з утрачених дисків хтось використовує з корисливою метою. Але цьому мало хто вірить. У Великій Британії кожен громадянин, що має дітей до 16 років, одержує спеціальну урядову грошову допомогу, незалежно від рівня статків.
Номери банківських рахунків можуть продати на міжнародному чорному ринку?
Ант Аллан – віце-президент дослідницької консалтинґової фірми «Ґартнер», що спеціалізується на інформаційних технологіях, сказав Радіо Свобода, що втрачена інформація може бути золотою жилою для злодіїв.
Ант Аллан: «Комбінація особистої інформації – імен та адрес і дат народження разом із банківськими деталями багатьох із цих людей є чимось, що злочинці можуть використати для шахрайства».
Згідно з дослідженням, що його провів сам Аллан, номери банківських рахунків можна продати на міжнародному чорному ринку по 400 доларів США за кожен. Водночас, номери кредитних карток на чорному ринку коштують лише 5 доларів. Річ у тім, що злодій може використати вкрадену кредитну картку лише для негайної швидкої купівлі. Але коли це відбувається, шахрайство швидко викривається, а власник вкраденої картки забезпечений від будь-яких втрат страхуванням. Натомість номер банківського рахунку в комбінації з особистою інформацією власника може бути використано значно ширше. А власник рахунку може ще довго не помітити, що його тотожність вкрадена. Наприклад, злодій може під цю інформацію взяти кредит, і власник рахунку дізнається про це, лише коли банк або крамниця зажадають першої виплати за товари, яких він не купував.
Прем’єр-міністр Браун запевнив, що його уряд робить усе можливе, щоб відвернути використання втрачених даних з метою шахрайства.