Композиція-переможець Марка Воллінджера складається з транспарантів, плакатів та написів, розтягнених через увесь зал. 48-річний митець-концептуаліст уже претендував на цю нагороду 12 років тому, але тоді переможцем було визнано іншого суперечливого митця Деймієна Герста. Тоді 1995 року Воллінджер виступив з роботою, концепція котрої полягала у наданні скакунові імені Справжній Витвір Мистецтва. Нинішня праця-переможець має виразний політичний підтекст.
Сам Воллінджер пояснив суть своєї роботи такими словами: «Якщо хтось колись узяв на себе клопіт сходити на Парламентський майдан і подивитися його протест, подивитися, що стається з дітьми після дії на них радіації, дії розщепленого урану, то будь-хто, хто бачив усі ці документи, ніколи б не подумав, що ця країна діяла правильноі що окупація Іраку була виправданою».
Журі, що вперше визначало переможців за межами Лондона у Ліверпульській ґалереї Тейт Модерн, вирішило, що робота митця «висловлює підвищене почуття реальності, що передає неприємну політичну правду».
Однак для своєї виставки до Тернерівської премії в цій галереї він відібрав зовсім інші теми. Їх окреслено як «тотожність і репрезентація». Воллінджер провів на самоті 10 ночей у Берлінській галереї, переодягнений у ведмедя. Як результат, він зробив фільм під назвою «Той, що спить», який і є роботою, що тепер представлена на виставці.
Мистецтво чи лише пародія на нього?
Тернерівська нагорода постійно викликає суперечки у середовищі критиків та шанувальників мистецтва. Прихильники аванґарду називають премію виразником сучасної Британії, остаточним проявом явища Britart. А критики глузують з творів, які відбирає журі, називають їх претензійною пародією на мистецтво.
Проведення виставки у Ліверпулі стало першим заходом на відзначення наданого місту статусу Європейської столиці культури 2008 року. Тернерівська премія є однією з низки престижних європейських мистецьких нагород, таких, як Бієнале у Венеції, премія Roswitha Haftmann Foundation або панєвропейська нагорода Lexmark European Art Prize. Та, без сумніву, нагорода Тернера є найбільш скандально відома. Одним із найвідоміших переможців була маринована корова Герста. У 2001 році премію одержав Мартин Крід за порожню кімнату, в якій запалювалося і вимикалося світло. Гончар-трансвестит Ґрейсон Перрі 2003 року прийшов одержувати приз у квітчастому сарафані.
Сам Воллінджер пояснив суть своєї роботи такими словами: «Якщо хтось колись узяв на себе клопіт сходити на Парламентський майдан і подивитися його протест, подивитися, що стається з дітьми після дії на них радіації, дії розщепленого урану, то будь-хто, хто бачив усі ці документи, ніколи б не подумав, що ця країна діяла правильноі що окупація Іраку була виправданою».
Журі, що вперше визначало переможців за межами Лондона у Ліверпульській ґалереї Тейт Модерн, вирішило, що робота митця «висловлює підвищене почуття реальності, що передає неприємну політичну правду».
Однак для своєї виставки до Тернерівської премії в цій галереї він відібрав зовсім інші теми. Їх окреслено як «тотожність і репрезентація». Воллінджер провів на самоті 10 ночей у Берлінській галереї, переодягнений у ведмедя. Як результат, він зробив фільм під назвою «Той, що спить», який і є роботою, що тепер представлена на виставці.
Мистецтво чи лише пародія на нього?
Тернерівська нагорода постійно викликає суперечки у середовищі критиків та шанувальників мистецтва. Прихильники аванґарду називають премію виразником сучасної Британії, остаточним проявом явища Britart. А критики глузують з творів, які відбирає журі, називають їх претензійною пародією на мистецтво.
Проведення виставки у Ліверпулі стало першим заходом на відзначення наданого місту статусу Європейської столиці культури 2008 року. Тернерівська премія є однією з низки престижних європейських мистецьких нагород, таких, як Бієнале у Венеції, премія Roswitha Haftmann Foundation або панєвропейська нагорода Lexmark European Art Prize. Та, без сумніву, нагорода Тернера є найбільш скандально відома. Одним із найвідоміших переможців була маринована корова Герста. У 2001 році премію одержав Мартин Крід за порожню кімнату, в якій запалювалося і вимикалося світло. Гончар-трансвестит Ґрейсон Перрі 2003 року прийшов одержувати приз у квітчастому сарафані.