Королем гуцульських музик, «гуцульським Паганіні», музикантом від Бога називали Василя Грималюка (Могура), пам’яті якого і був приурочений цей фестиваль. Усе своє життя маестро присвятив грі на скрипці – сольно і у складі троїстих музик. Побував з концертами в Івано-Франківську, Києві, Москві, за океаном. Виховав понад 10 скрипалів. Десять років тому він помер, але слава про його гру і далі шириться Верховинщиною. Хоч талановитих музик тут завжди було багато. Один із них Роман Кумлик, музичний гурт якого «Черемош» теж добре відомий за межами Прикарпаття.
У фестивалі взяло участь, загалом, сім капел троїстих музик і більше десятка солістів-інструменталістів. Гран-прі удостоєні ансамбль із села Голови та соліст Юрій Тафійчук із Буківця.
У капелі «Черемош» майже 20 років грає Степан Паньків, викладач Верховинської школи мистецтв. У цьому році він упорядкував нотну збірку українських та гуцульських мелодій. Вважає троїсті музики особливим музичним колективом.
Степан Паньків: «Гуцульська музика чим цікава – кожен інструмент грає соло. У нас нема, наприклад, щоб один соліст, а всі решта акомпанують. Переважно всі музиканти грають одну й ту ж мелодію на різних інструментах. У кожного інструмента свої тембральні можливості. І коли це зливається в один тон, то виходить якраз гуцульська музика».
Учасники фестивалю вирішили у рідному селі Василя Грималюка – Зелена — створити музей Могура, а такі фестивалі проводити щороку. І щоб охоплювали вони всю Гуцульщину.
У фестивалі взяло участь, загалом, сім капел троїстих музик і більше десятка солістів-інструменталістів. Гран-прі удостоєні ансамбль із села Голови та соліст Юрій Тафійчук із Буківця.
У капелі «Черемош» майже 20 років грає Степан Паньків, викладач Верховинської школи мистецтв. У цьому році він упорядкував нотну збірку українських та гуцульських мелодій. Вважає троїсті музики особливим музичним колективом.
Степан Паньків: «Гуцульська музика чим цікава – кожен інструмент грає соло. У нас нема, наприклад, щоб один соліст, а всі решта акомпанують. Переважно всі музиканти грають одну й ту ж мелодію на різних інструментах. У кожного інструмента свої тембральні можливості. І коли це зливається в один тон, то виходить якраз гуцульська музика».
Учасники фестивалю вирішили у рідному селі Василя Грималюка – Зелена — створити музей Могура, а такі фестивалі проводити щороку. І щоб охоплювали вони всю Гуцульщину.