Сільський зелений туризм в Україні почав розвиватися не так давно. Ще тривають дискусії, чи не доцільніше називати його агро- чи екотуризмом. Та для пересічних людей це не принципово – одні, з не надто великими статками, їдуть в приватні садиби, інші, не надто багато на тому заробляючи, їх приймають. Вигідно обом сторонам: для туристів це відпочинок, а для власників садиб можливість працювати, заробляти собі на прожиття, реалізовувати надлишок сільськогосподарської продукції.
«Первоцвіт» був першою приватною садибою в Яремчі. Родинний бізнес Михайлюки започаткували у 1998 році, коли в хатині лісничого приймали по кілька осіб. Зараз вже мають постійних клієнтів, які приїжджають до них на відпочинок роками. Садиба переросла у міні-готель. Те, що тепер таких садиб в Яремчі більше 200, Володимира Михайлюка тішить, він конкуренцію вітає.
Володимир Михайлюк: «Чим буде упорядкованих більше баз, тим буде більше їхати людей. Має кортіти сюди ще раз приїхати».
Тінізація через відсутність законів?
Приватні садиби є і в Криму, і на Одещині, і на Слобожанщині, і на Волині. Та офіційна статистика в десятки разів менша реальної, наголошує голова правління Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні Володимир Васильєв.
Він пояснює це так: «Тому що нема законодавчих підстав легально працювати в цій сфері. Нема законів. Нема стандартів. Більшість людей працює в позаправовому полі».
Якими мають бути ці закони – питання залишається відкритим. Або окремий закон про сільський зелений туризм, або внесення змін до законів про туризм, про податок з доходів фізичних осіб, про захист споживачів, про зайнятість, про охорону навколишнього середовища, про страхування і т.д. Нюансів чимало – від оподаткування до соціальної захищеності на випадок хвороби, безробіття. Навіть визначення: підприємницька і комерційна це діяльність чи додаткові доходи для родини.
Голова Державної служби туризму і курортів Міністерства культури і туризму України Анатолій Пахля вважає сільський зелений туризм специфічним видом діяльності.
Анатолій Пахля: «Якщо бізнес існує давно і його діяльність регламентується великою кількістю законодавчих актів, то сільський зелений туризм в нас почав розвиватися кілька років. І якщо підвести ці паростки під велику кількість законодавчих актів, я думаю, на цьому етапі це не буде сприяти розвитку. Слід прописати нормативно-правові документи, які б допомагали максимально розвиватися оцій самодіяльній ініціативі власників садиб, приватних господарів».
«Я би хотів, щоб держава... виписала правила гри через закони»
Можна (і треба) підтримувати цю ініціативу на місцях. Багато залежить від порозуміння між владою, господарями приватних садиб, громадськими організаціями. Прикладом є Яремчанщина. Завдяки проекту Євросоюзу ТАСІС «Підтримка місцевого розвитку та туризму в Карпатському регіоні» була відкрита мікрокредитна лінія для господарів, які працюють у сфері сільського зеленого туризму. Якщо ще 5 років тому тут було 43 садиби, то зараз 203. Створений інформаційно-туристичний бізнес-центр при Фонді підтримки підприємництва, де допоможуть написати бізнес-план, забезпечать рекламу. Першими в Україні почали проводити добровільну категоризацію приватних садиб (відповідно до якості послуг – одна, дві чи три ялинки). Влада повинна виконувати роль не патрона, а мозкового центру, вважає заступник міського голови Яремчі Ігор Яківчук і теж говорить про правове поле діяльності сільського зеленого туризму.
Ігор Яківчук: «Яремче часто сприймається, як групка людей, що хоче все перевернути в державі. Я би хотів, щоб держава нам дала правила гри, виписала правила гри через закони».
Держава повинна сприяти господарям зелених садиб в отриманні пільгових кредитів на будівництво. Проблемою є підготовка кадрів і рекламно-інформаційне забезпечення. А обов’язкова сертифікація і категоризація садиб може призвести до тінізації їхньої діяльності. Та й нема ще в Україні національних стандартів послуг з сільського туризму.
«Первоцвіт» був першою приватною садибою в Яремчі. Родинний бізнес Михайлюки започаткували у 1998 році, коли в хатині лісничого приймали по кілька осіб. Зараз вже мають постійних клієнтів, які приїжджають до них на відпочинок роками. Садиба переросла у міні-готель. Те, що тепер таких садиб в Яремчі більше 200, Володимира Михайлюка тішить, він конкуренцію вітає.
Володимир Михайлюк: «Чим буде упорядкованих більше баз, тим буде більше їхати людей. Має кортіти сюди ще раз приїхати».
Тінізація через відсутність законів?
Приватні садиби є і в Криму, і на Одещині, і на Слобожанщині, і на Волині. Та офіційна статистика в десятки разів менша реальної, наголошує голова правління Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні Володимир Васильєв.
Він пояснює це так: «Тому що нема законодавчих підстав легально працювати в цій сфері. Нема законів. Нема стандартів. Більшість людей працює в позаправовому полі».
Якими мають бути ці закони – питання залишається відкритим. Або окремий закон про сільський зелений туризм, або внесення змін до законів про туризм, про податок з доходів фізичних осіб, про захист споживачів, про зайнятість, про охорону навколишнього середовища, про страхування і т.д. Нюансів чимало – від оподаткування до соціальної захищеності на випадок хвороби, безробіття. Навіть визначення: підприємницька і комерційна це діяльність чи додаткові доходи для родини.
Голова Державної служби туризму і курортів Міністерства культури і туризму України Анатолій Пахля вважає сільський зелений туризм специфічним видом діяльності.
Анатолій Пахля: «Якщо бізнес існує давно і його діяльність регламентується великою кількістю законодавчих актів, то сільський зелений туризм в нас почав розвиватися кілька років. І якщо підвести ці паростки під велику кількість законодавчих актів, я думаю, на цьому етапі це не буде сприяти розвитку. Слід прописати нормативно-правові документи, які б допомагали максимально розвиватися оцій самодіяльній ініціативі власників садиб, приватних господарів».
«Я би хотів, щоб держава... виписала правила гри через закони»
Можна (і треба) підтримувати цю ініціативу на місцях. Багато залежить від порозуміння між владою, господарями приватних садиб, громадськими організаціями. Прикладом є Яремчанщина. Завдяки проекту Євросоюзу ТАСІС «Підтримка місцевого розвитку та туризму в Карпатському регіоні» була відкрита мікрокредитна лінія для господарів, які працюють у сфері сільського зеленого туризму. Якщо ще 5 років тому тут було 43 садиби, то зараз 203. Створений інформаційно-туристичний бізнес-центр при Фонді підтримки підприємництва, де допоможуть написати бізнес-план, забезпечать рекламу. Першими в Україні почали проводити добровільну категоризацію приватних садиб (відповідно до якості послуг – одна, дві чи три ялинки). Влада повинна виконувати роль не патрона, а мозкового центру, вважає заступник міського голови Яремчі Ігор Яківчук і теж говорить про правове поле діяльності сільського зеленого туризму.
Ігор Яківчук: «Яремче часто сприймається, як групка людей, що хоче все перевернути в державі. Я би хотів, щоб держава нам дала правила гри, виписала правила гри через закони».
Держава повинна сприяти господарям зелених садиб в отриманні пільгових кредитів на будівництво. Проблемою є підготовка кадрів і рекламно-інформаційне забезпечення. А обов’язкова сертифікація і категоризація садиб може призвести до тінізації їхньої діяльності. Та й нема ще в Україні національних стандартів послуг з сільського туризму.