Католицька громада Дніпропетровська не така вже й велика, але дружна. Перед богослужінням люди посиділи за спільною вечерею, де ділилися білим хлібом і куштували 12 пісних страв, складали один одному привітання.
Віншування і подарунки в родинах лишили на сьогоднішній ранок. Сім’ї, з якими я спілкувалась, говорили, що передусім на Різдво намагаються виконувати забаганки дітей – готують солодощі, іграшки. Чоловіки ж із дружинами, родичами обмінюються суто символічними подарунками. Що ж до побажань, то традиційним є зичення народження Ісуса Христа у вертепі душі кожної людини.
Представник католицької громади брат Роман, стоячи перед будівлею храму, каже: «Серце щемить, що ці стіни не можуть обігріти Дитятко Ісуса, захистити його від снігу та дощу, бо дах знищено. Але це наближає нас до тієї атмосфери – Ісус теж народився в холодній стайні, на сіні, – наближає нас до Нього».
За храм і моляться, й судяться
Судова тяганина навколо права власності на будівлю костелу триває вже десять років. Власне, і вчора дніпропетровські католики під плакатом з написом «Богові – Боже!» молилися за повернення святині.
Юридичні ж власники поки на поступки не йдуть: вони стверджують, що приватизували споруду не як храм, а як будівлю спортлото, якою вона була за радянських часів. Однак і прокуратура Дніпропетровської області, і католицька громада наполягають на незаконності продажу.
Нині справа щодо костелу перебуває в обласному Господарському суді. Паралельно у Вищому господарському суді в Києві юридичний власник оскаржує судове рішення щодо накладення арешту на будівлю.
Отож поки дніпропетровські католики свої щоденні богослужіння провадять у невеличкій капличці, облаштованій зі звичайної хати. Керівники громади мають надію, що справа може бути розв’язана в судовому порядку за кілька місяців. Є й інший варіант: міська влада пропонує власникам будівлі віддати храм католикам в обмін на земельну ділянку в центрі міста.