Р. П.: Історичні центри країни, важливі осередки національної культури та пам’яті народу треба підтримувати і досліджувати. Рада Європи готова сприяти у цьому Україні, тим більше, що вже кілька років на Галичині українським археологам і реставраторам допомагають їхні колеги з Польщі та Австрії. Наскільки мені відомо, пам‘ятка світового значення – київський собор Святої Софії – також працює з польськими реставраторами, вони відновлюють Царські Врата храму. Це перший напрямок. А другий – це популяризація Україною своїх пам‘яток історії і культури, ознайомлення європейців з сучасним мистецтвом. Тут я б відзначив роль українських меценатів – таких як Віктор Пінчук, Сергій Тарута, Олесь Поліщук, які допомагають зберігати і представляти українську історію та мистецтво міжнародній спільноті.
Р.С.: Пане Палмер, які Ви бачите перспективи для міжнародної мистецької програми «Київська ініціатива»?
Р. П.: Програму розпочато 3-4 роки тому, вона дуже цікава з точки зору досліджень історичних центрів різних європейських міст – не лише столиць! Оскільки ідею на розгляд Ради Європи винесли українці, вона і була підтримана як «Київська ініціатива». Хоча насправді, Київ досліджений хіба що з точки зору історії – столиця Київської Русі, Київ доби гетьманщини, Київ у 20-му столітті. А як осередок культури європейського значення, він вивчений значно менше, хоча імена великого танцівника Сержа Лифаря, письменників Анни Ахматової і Михайла Булгакова, багатьох інших митців світового рівня пов‘язані з Києвом. А у програмі «Київська ініціатива» Рада Європи наступного року працюватиме зі Львовом; не виключено, що пізніше долучаться Кам‘янець-Подільський та Ніжин.
Зрештою, Західна Європа відкриває для себе багатющу історичну спадщину країни, яка все ще лишається Терра Інкогніта для мільйонів європейців.
Р.С.: Пане Палмер, які Ви бачите перспективи для міжнародної мистецької програми «Київська ініціатива»?
Р. П.: Програму розпочато 3-4 роки тому, вона дуже цікава з точки зору досліджень історичних центрів різних європейських міст – не лише столиць! Оскільки ідею на розгляд Ради Європи винесли українці, вона і була підтримана як «Київська ініціатива». Хоча насправді, Київ досліджений хіба що з точки зору історії – столиця Київської Русі, Київ доби гетьманщини, Київ у 20-му столітті. А як осередок культури європейського значення, він вивчений значно менше, хоча імена великого танцівника Сержа Лифаря, письменників Анни Ахматової і Михайла Булгакова, багатьох інших митців світового рівня пов‘язані з Києвом. А у програмі «Київська ініціатива» Рада Європи наступного року працюватиме зі Львовом; не виключено, що пізніше долучаться Кам‘янець-Подільський та Ніжин.
Зрештою, Західна Європа відкриває для себе багатющу історичну спадщину країни, яка все ще лишається Терра Інкогніта для мільйонів європейців.