У 70-х роках Люція Паньків співала у популярному тоді ансамблі «Опришки». Лауреат міжнародних фольклорних фестивалів, в Закопаному у Польщі здобула гран-прі. Певний час жила у сина в Ірландії. Дивується: чому за кордоном так високо цінується автентика, а у нас охочіше спонсори підтримують все яскраво-блискуче, хоч і без голосу та акторської майстерності. Зараз створила колектив «Древо», щоб відновлювати старовинний фольк. Співають і відомі пісні у сучасному аранжуванні, і знаходять маловідомі, записують їх від людей.
«Ми живем. І Україна живе. І ми маєм тішитися, радіти, а не плакати»
Музичний супровід – це сопілка, цимбали, скрипка, бубен, баян. В колективі 8 артистів. В репертуарі – балади, коломийки, відомі пісні «Сухая верба», «Дай ня, мамко», «Чорна рілля». Таке собі дерево з різних пластів української культури. В цій низці й колядки та щедрівки. Причому не лише місцеві – і верховинська колядка, і східняцька щедрівка.
Люція Паньків: «Ой там на горі» – це є дуже старовинна верховинська колядка (співає). Потім є ще східного обряду «Павочка ходить» (співає). Потім дуже цікава «Ой дивна, дивна вкраїнська родина» (співає).
Люція Паньків вважає, що з колядками і щедрівками до людей доходить енергетика добра, оптимізму, радісного сприйняття життя.
Люція Паньків: «Нема чого плакати. Ми живем. І Україна живе. І ми маєм тішитися, радіти, а не плакати. Бо то як почнеться плакання, то вже все: руки опускаються. Ні, це є народження нового сонця, народження нового року, народження нового життя, нового дерева».
Одягає старовинну бабусину «заліщицьку» вишиванку
На концерти Люція Паньків, яка родом з Тернопільщини, одягає старовинну, ще бабусину «заліщицьку» вишиту сорочку. Каже, що вона для неї як талісман. Сподівається, що їхній фолькколектив «Древо» своїми концертами щось зароблятиме, «хоча б на костюми». Відчуває, коли їх добре сприймають слухачі і менше всього переймається, «що там говорять вище і ще вище». Вірить, що і в Україні цінуватимуть народний фольк – «живе, гарне, натуральне».
Від наймолодшої учасниці фолькколективу «Древо» Уляни Трощук – верховинські різдвяні віншування:
А в хату вам щисті, здоров’ї, А в комірочку вам жито, пшениця, всяка пашниця, А в гобірочку вам корови всеполовії, крутолобії. На цему слові бувайте здорові, наш пан господар, А тії свєтки свєткувати!
«Ми живем. І Україна живе. І ми маєм тішитися, радіти, а не плакати»
Музичний супровід – це сопілка, цимбали, скрипка, бубен, баян. В колективі 8 артистів. В репертуарі – балади, коломийки, відомі пісні «Сухая верба», «Дай ня, мамко», «Чорна рілля». Таке собі дерево з різних пластів української культури. В цій низці й колядки та щедрівки. Причому не лише місцеві – і верховинська колядка, і східняцька щедрівка.
Люція Паньків: «Ой там на горі» – це є дуже старовинна верховинська колядка (співає). Потім є ще східного обряду «Павочка ходить» (співає). Потім дуже цікава «Ой дивна, дивна вкраїнська родина» (співає).
Люція Паньків вважає, що з колядками і щедрівками до людей доходить енергетика добра, оптимізму, радісного сприйняття життя.
Люція Паньків: «Нема чого плакати. Ми живем. І Україна живе. І ми маєм тішитися, радіти, а не плакати. Бо то як почнеться плакання, то вже все: руки опускаються. Ні, це є народження нового сонця, народження нового року, народження нового життя, нового дерева».
Одягає старовинну бабусину «заліщицьку» вишиванку
На концерти Люція Паньків, яка родом з Тернопільщини, одягає старовинну, ще бабусину «заліщицьку» вишиту сорочку. Каже, що вона для неї як талісман. Сподівається, що їхній фолькколектив «Древо» своїми концертами щось зароблятиме, «хоча б на костюми». Відчуває, коли їх добре сприймають слухачі і менше всього переймається, «що там говорять вище і ще вище». Вірить, що і в Україні цінуватимуть народний фольк – «живе, гарне, натуральне».
Від наймолодшої учасниці фолькколективу «Древо» Уляни Трощук – верховинські різдвяні віншування:
А в хату вам щисті, здоров’ї, А в комірочку вам жито, пшениця, всяка пашниця, А в гобірочку вам корови всеполовії, крутолобії. На цему слові бувайте здорові, наш пан господар, А тії свєтки свєткувати!