«Державний опозиціонер» Дмітрій Роґозін – новий посол Росії в НАТО

Мій добрий знайомий, західний дипломат, який товаришував із Дмітрієм Роґозіним ще в романтичні 90-ті роки (у той час здавалося, що російське політичне життя вирує) навіть тоді дивувався: опозиціонер приїздив до нього в гості на машині із «кремлівськими номерами».

У журналіста, знайомого із правилами чиновницької поведінки, ці номери на автомобілі керівника Конгресу російських громад такого здивування не викликали. Я намагався пояснити дипломату: те, що Роґозін приїздить до нього на службовій машині – не бажання скористатися казенним пальним. Це знак особливої дружньої довіри. Адже, на відміну від багатьох російських політиків і чиновників, про яких і розповісти нема чого, Дмітрій Роґозін – яскрава людина зі своїми емоціями, симпатіями і антипатіями, своїми поглядами на життя. І він може сам вирішити, якою машиною йому користуватись під час тих чи інших зустрічей.

Вірний солдат, готовий виконати найнеприємніше

Дипломат не дуже повірив у мої роз’яснення. Однак саме тоді я зрозумів, яке амплуа у Дмітрія Роґозіна – амплуа державного опозиціонера. Всю свою політичну кар’єру він перебуває у складних стосунках зі владою, залишаючись частиною цієї влади, вірним її солдатом, готовим виконати найнеприємніше. Коли всі були демократами і лібералами, Роґозін вважався консерватором і шовіністом. Його Конгрес російських громад підтримував, скажімо, сепаратизм у Придністров’ї і опікувався співвітчизниками у колишніх радянських республіках. Однак така позиція допомогла Роґозіну виявитись поруч із буремним генералом Александром Лебедєм. А Лебедь зіграв важливу роль у процесі переобрання Бориса Єльцина президентом Росії – після чого був благополучно відправлений губернатором до Красноярська.

Виявився більшим «патріотом», ніж штатні патріоти з «Єдиної Росії»

Здавалося, з новим російським президентом у Роґозіна проблем взагалі не буде. І не тільки тому, що він практично ніколи не критикував Владіміра Путіна. А ще й тому, що тепер усі російські можновладці хотіли б мати політичні погляди колишнього друга співвітчизників, а сам він займає почесну посаду представника президента Росії на переговорах по транзиту до Калінінградської області – російського анклаву, оточеного з недавніх часів територією Євросоюзу. Однак і тут Роґозін виявляється більшим «патріотом», ніж штатні патріоти з «Єдиної Росії» і очолює партію «Родіна». Щоправда, саме завдяки атакам Роґозіна на російських лібералів «Єдиній Росії» вдалося уникнути полеміки з ними, а Союз правих сил ще на минулих виборах залишився поза Держдумою. Однак і політична кар’єра головного патріота ніби не була успішною: фракція його розвалилася, сам він нібито під тиском Кремля залишив місце її керівника, партія приєдналася до «Справедливої Росії», яка й зайняла позиції «Родіни» вже у новій Думі.

Найкраща «лякалка» для альянсу

Однак замість того, щоб маргіналізуватися, Роґозін став представником Росії в НАТО. А чому б і ні? Адже колишній лідер «державницьких» партій – найкраща «лякалка» для альянсу. Він буде цікаво озвучувати нову жорстку позицію Москви, вигадувати афоризми і водночас пити каву із західними дипломатами – адже тепер йому непотрібно приховувати державних номерів на авто.