Віктор Єленський: Один із найвидатніших духовних лідерів європейського єврейства, праведний Нахман Брацлавський вважається чи не найцікавішою постаттю в хасидизмі, духовному русі, який виник в українському іудаїзмі 18 століття і поширився згодом на єврейські громади в усьому світі.
Ребе Нахман заповідав поховати його в Умані, біля жертв гайдамацького повстання. Його прах спочиває там уже майже двісті років. І щороку вклонитися своєму пасіонарному вчителеві сюди з’їжджаються десятки тисяч хасидів з усього світу. Тому розмови про можливе перепоховання останків ребе в Єрусалимі буквально сколихнули громадськість і в Україні, і в Ізраїлі.
НАХМАН БРАЦЛАВСЬКИЙ: ЙОГО ЖИТТЯ
Нахман, який потім стане духовним вождем і засновником брацлавського хасидизму, народився в 1772 році на Поділлі. Його прадідом по материнській лінії був великий Ісраел Баал Шем Тов – Бешт, засновник хасидизму.
Хлопчик ріс у хасидському середовищі і, за переданнями, дуже рано відчув у собі духовний поклик. Про сумлінність і ревність, з якою Нахман студіював Тору й Талмуд, ходили легенди.
У 14 років Нахман одружився (дуже ранні шлюби не були тоді рідкими у єврейському середовищі) і переїхав у дім тестя.
Він вивчає талмудичну й кабалістичну літературу, багато молиться й постує. Євреї з усієї округи сходяться, щоб почути екзальтовані проповіді молодого Нахмана. Всі певні, що він стане ще одним цадиком, духовним проводирем хасидської спільноти. Але Нахман не хоче бути «ще одним». Він переконаний у своїй винятковості і якось кидає рабинові: «Дай Боже, щоб хоча б на тому світі ти усвідомив сутність моїх найпересічніших промов».
Нахман стверджує, що він часто веде розмови зі своїм покійним прадідом, великим Бештом, що хасидизм, який той заснував, нині в занепаді і хоче відтворити вінець хасидизму. Він хоче полишити після себе учнів, щоб ті залишили своїх учнів, а ті своїх... І так благочестиве вчення пошириться усією Землею. Це буде не просто розвиток вчення прадіда, це буде щось нове, надзвичайно глибоке, містичне й чудесне, бо, вірив Нахман, він сам – чудо велике, якого не бачив світ.
А ще Нахманові обов’язково треба здійснити прощу в Святу Землю, вдихнути її повітря і помолитися на могилах великих кабалістів і духовних вчителів. Він їде в Палестину (подорож по тих часах довга й небезпечна), а коли повертається, каже: все те, що він зробив дотепер, не варте й виїденого яйця. Проповіді, повчання, полеміка, пошуки потаємного у стародавніх книгах і боротьба з іншими цадиками.
З 1802 року він живе у Брацлаві. Тут Нахман знаходить людину красномовну і вчену, якому можна передати своє вчення. Такою людиною стає ребе Натан. Він старанно записує повчання свого проводиря, і завдяки йому це вчення, власне, нам і відомо.
Брацлав стає центром, до якого линуть спраглі містичної вченості хасиди. Але коли Нахман захворів на сухоти, він заповідав поховати себе в Умані. «Душі померлих чекають на мене, — казав він своїм учням, проходячи повз старе кладовище, де ховали жертв гайдамацького повстання. — Я хочу залишитися серед вас, приходьте на мою могилу, робіть милостиню і отримаєте велику милість».
НАХМАН БРАЦЛАВСЬКИЙ: ЙОГО ПОХОВАННЯ
1810 року ребе Нахман помер і поховали його таки в Умані, і хасиди з усього світу приїздять на його могилу на осінні свята Новий рік (Рош Гашана), Судний день (Йом Кіппур) та Радість Тори.
І раптом цілий світ вразила вістка — Нахмана Брацлавського перепоховають в Ізраїлі. Чи справді останки хочуть перевезти з Умані до Єрусалима? Чи дійсно цим займається ізраїльський уряд, який готовий заплатити українській стороні компенсацію? Адже тисячі хасидів залишають щоосені в Умані грубі гроші.
Голова консульського відділу Міністерства закордонних справ Ізраїлю Мазаль Оффе і співробітниця департаменту культурних зв’язків МЗС, пані Ліжма кажуть, що жодної інформації про такі наміри ізраїльської сторони вони не мають.
Кілька днів кореспонденти Радіо Свобода намагалися отримати коментар від посольства Ізраїлю в Києві. Нарешті Оксана Горова, співробітниця відділу політики і культури посольства держави Ізраїль в Україні передала коментар заступника глави дипломатичної місії Шахара Аріеля.
Шахар Аріель: Тільки одне речення, що Ізраїль не має планів щодо цієї теми. Це, власне, все, це офіційний коментар посольства Ізраїлю.
Віктор Єленський: Як ставляться до ідеї перепоховання релігійні діячі? Говорить Давид Емільман, помічник одного з головних рабинів України Моше Аусмана.
Давид Емільман: З одного боку, турбувати прах – це не дуже гарна справа. З іншого боку, ви ж знаєте, що ребе Нахман жив у місті Брацлаві. Якщо він просив, щоб його поховали в Умані, то, мабуть він знав, для чого він це робить. Це ж не просто так. Якщо б він сказав, що поховайте мене в Ізраїлі, то, я думаю, його прихильники, які завжди були дуже завзятими і дуже відданими людьми, вони поховали б його в Ізраїлі.
Віктор Єленський: Дійсно іудейська релігійна традиція безкомпромісна у ставленні до місць поховань. Прах покійних має спочивати в мирі. Зіткнення поліції з ортодоксами, котрі протестують проти археологічних розкопок, що можуть заторкнути кістки спочилих, це картина досить типова для Ізраїлю.
Україна – батьківщина багатьох хасидських династій, могили праведних вчителів, мудреців і неперевершених знавців священних книг у Бердичеві й Гадячі, у Сквирі й Чорнобилі, у Меджибожі й Умані. Найбільше послідовників і релігійних іудейських громад наразі в русі ХАБАД.
Олег Ростовцев — прес-секретар Головного рабинату цього руху в Україні і помічник головного рабина Аріеля Хайкіна. Позиція рабинату з питання перепоховання є такою:
Олег Ростовцев: Ми були дуже здивовані повідомленнями у ЗМІ, що з‘явилось таке питання, і головний рабин України Аравель Ізраел Хайкін просив мене довести до громадськості, що він вважає, що це не є питання державних світських властей, що це є виключно суто релігійне питання.
Обговорювати його з тими, хто не є релігійними авторитетами у питаннях єврейського релігійного закону, то це неможливо. Це не є питання держави тої чи іншої. Це не є питання державних структур Ізраїлю чи державних структур України.
Були звернення до Президента держави Україна пана Ющенка щось вирішити навколо цього поховання, навколо проблем, які існують. Але ж перепоховання – це складне релігійне питання взагалі. Те, що стосується могили праведника, то це ще складніше.
І А.І. Хайкін, головний рабин України, вважає, що це неприпустимо, якщо такого кола питань щодо релігійних, виключно релігійних питань починають мусуватись у ЗМІ, коли їх починають обговорювати, чи можливе це, чи неможливо. Це не є компетенція світських властей, це є виключно компетенція релігійних авторитетів.
Віктор Єленський: А що ж власне брацлавські хасиди? Може, вони ініціюють перепоховання? Нам не вдалося розшукати послідовників ребе Нахмана, які б агітували за перенесення останків свого вчителя з Умані до Єрусалима. Адже ребе, вони поштиво стишують голос, велів поховати його в Умані, на тоді вже старому кладовищі, і навіщати могилу на єврейський Новий рік.
Коли декілька років тому двоє фанатиків із числа прочан намагалися викрасти прах ребе з Умані, то їхні дії Рада брацлавських хасидів одностайно засудила.
Рабин Носсон Маймон з Єрусалима в інтерв’ю Радіо Свобода про можливість перепоховання Нахмана Брацлавського в Ізраїлі сказав таке:
Носсон Маймон: Думаю, це неправда. Це було б помилкою. Наша організація – це саме ті люди, які відповідають за місце поховання ребе Нахмана в Умані. Ця організація називається Всесвітній Брацлавський центр. Ми відповідальні за могилу ребе Нахмана, і ми зовсім не збираємося її переносити.
Віктор Єленський: Нарешті правова сторона проблеми. З середини 1990-их могила Нахмана – пам’ятка історії й культури, яка охороняється державою Україна і належить їй.
Радниця Уманського міського голови Світлана Липинська займається могилою Ребе Нахмана ще з початку 1990-их. Вона була присутньою на зустрічі міської влади з делегацією МЗС Ізраїлю, яка завітала до Умані в грудні минулого року.
Світлана Липинська: Я про перенесення праху не чула нічого ні від кого за винятком випадку, коли у нас була ця делегація в грудні. Коли заступник міністра закордонних справ Ізраїлю просто в розмові сказав: по-перше, він висловив подяку міській владі за те, що з розумінням відносимося ми до проблем хасидів; по-друге, попрохав, щоб ми і надалі з розумінням відносилися до цього і допомагали їм у всьому; сказав, що будувати все це маєте не ви, це мають будувати самі хасиди, але просто їм сприяти, допомагати. І сказав таку фразу, що я не думаю, що і ви, і Ізраїль зацікавлені у тому, щоб прах цей перенести до Ізраїлю.
НАХМАН БРАЦЛАВСЬКИЙ: ЙОГО ТАЄМНИЦЯ
Віктор Єленський: А між тим у минулому, 2007 році, відбулася справді подія, пов’язана з ім’ям Нахмана Брацлавського. Вона не стосується пристрастей навколо місця його поховання і виявилася практично непоміченою. Принаймні, в Україні.
Йдеться ось про що. Справа в тім, що Нахман залишив по собі таємне пророцтво про прийдешнього Месію. Це пророцтво він передав найвірнішому учневі у зашифрованому вигляді. Навіть сам факт існування сувою з пророцтвом зберігався в таємниці. Хасиди запевняли всіх і кожного, що ключ до коду невідомий, а сувій давно загублений.
Сувій був записаний так званими нотариконами, тобто комбінаціями, які складаються з перших літер чи складів слів, а також ключових слів, які дозволяють за певних умов відтворити зміст. Тайну передавали з покоління в покоління два століття. «Сувій таїн» вважався однією з найзаповітніших таємниць іудейської релігії. Сувій пережив не лише холокост, але й сибірське заслання й етапи.
Його довгий час зберігав ребе Міхл Дорфман. У 1963 році ребе Міхл передав сувій брацлавському хасидові, який приїхав до СРСР як турист.
Між тим ключа до коду ніхто вже не мав ні в Америці, ні в Ізраїлі. Почалася довготривала і копітка праця з розшифрування тексту. Ці майже чотири з половиною десятиліття могли б вилитися в ще одну детективну історію, якими буквально оповита постать ребе Нахмана. Не переповідатиму її, скажу лише, що текст розшифровано і оприлюднено минулого року видавництвом ізраїльського університету Бар Ілан.
До таємниці відтепер може доторкнутися кожний. Ну, майже кожний, бо сувій написано на ідиш, а видання пропонує ще переклад сучасним івритом.
Отже, Нахман бачив Месію, який вразить світ своєю появою і явленою мудрістю. Це буде немовля, але всі відразу усвідомлять: цей немовля – Месія. Він завоює цей світ без насильства і катаклізмів, лише своїм умінням оздоровлювати й створювати нові ліки. Він принесе відродження не одним лише євреям, а всім народам.
Ізраїльські експерти вважають, що публікація сувою має позитивно вплинути на групи релігійних екстремістів, які, з одного боку дуже поважають ребе Нахмана, а з іншого – схильні підштовхнути прихід Месії різними насильницькими діями.
Питання з питань: коли прийде Месія? Колись ребе вірив, що допоки в ньому самому жевріє життя, це має статися. Потім, уже перед самою смертю, він повідомив, що прихід відкладається на сто років. Згодом, його найближчий учень додав ще сто років. Відтак, згідно з уявленнями хасидів, Месія вже має бути тут, у цьому світі. Це між іншим і спричинилося до того, що публікація пророцтва не зустріла спротиву з їхнього боку.
Отже, брацлавські хасиди виглядають Месію, останки Нахмана залишаються в Україні, його учні потроху скуповують квартири навколо могили вчителя. За оцінками, у трикілометровій зоні навколо святині їм належить уже третина житла. Словом, як філософськи зауважив колись сам ребе: «Увесь світ – це дуже вузький міст».
Ребе Нахман заповідав поховати його в Умані, біля жертв гайдамацького повстання. Його прах спочиває там уже майже двісті років. І щороку вклонитися своєму пасіонарному вчителеві сюди з’їжджаються десятки тисяч хасидів з усього світу. Тому розмови про можливе перепоховання останків ребе в Єрусалимі буквально сколихнули громадськість і в Україні, і в Ізраїлі.
НАХМАН БРАЦЛАВСЬКИЙ: ЙОГО ЖИТТЯ
Нахман, який потім стане духовним вождем і засновником брацлавського хасидизму, народився в 1772 році на Поділлі. Його прадідом по материнській лінії був великий Ісраел Баал Шем Тов – Бешт, засновник хасидизму.
Хлопчик ріс у хасидському середовищі і, за переданнями, дуже рано відчув у собі духовний поклик. Про сумлінність і ревність, з якою Нахман студіював Тору й Талмуд, ходили легенди.
У 14 років Нахман одружився (дуже ранні шлюби не були тоді рідкими у єврейському середовищі) і переїхав у дім тестя.
Він вивчає талмудичну й кабалістичну літературу, багато молиться й постує. Євреї з усієї округи сходяться, щоб почути екзальтовані проповіді молодого Нахмана. Всі певні, що він стане ще одним цадиком, духовним проводирем хасидської спільноти. Але Нахман не хоче бути «ще одним». Він переконаний у своїй винятковості і якось кидає рабинові: «Дай Боже, щоб хоча б на тому світі ти усвідомив сутність моїх найпересічніших промов».
Нахман стверджує, що він часто веде розмови зі своїм покійним прадідом, великим Бештом, що хасидизм, який той заснував, нині в занепаді і хоче відтворити вінець хасидизму. Він хоче полишити після себе учнів, щоб ті залишили своїх учнів, а ті своїх... І так благочестиве вчення пошириться усією Землею. Це буде не просто розвиток вчення прадіда, це буде щось нове, надзвичайно глибоке, містичне й чудесне, бо, вірив Нахман, він сам – чудо велике, якого не бачив світ.
А ще Нахманові обов’язково треба здійснити прощу в Святу Землю, вдихнути її повітря і помолитися на могилах великих кабалістів і духовних вчителів. Він їде в Палестину (подорож по тих часах довга й небезпечна), а коли повертається, каже: все те, що він зробив дотепер, не варте й виїденого яйця. Проповіді, повчання, полеміка, пошуки потаємного у стародавніх книгах і боротьба з іншими цадиками.
З 1802 року він живе у Брацлаві. Тут Нахман знаходить людину красномовну і вчену, якому можна передати своє вчення. Такою людиною стає ребе Натан. Він старанно записує повчання свого проводиря, і завдяки йому це вчення, власне, нам і відомо.
Брацлав стає центром, до якого линуть спраглі містичної вченості хасиди. Але коли Нахман захворів на сухоти, він заповідав поховати себе в Умані. «Душі померлих чекають на мене, — казав він своїм учням, проходячи повз старе кладовище, де ховали жертв гайдамацького повстання. — Я хочу залишитися серед вас, приходьте на мою могилу, робіть милостиню і отримаєте велику милість».
НАХМАН БРАЦЛАВСЬКИЙ: ЙОГО ПОХОВАННЯ
1810 року ребе Нахман помер і поховали його таки в Умані, і хасиди з усього світу приїздять на його могилу на осінні свята Новий рік (Рош Гашана), Судний день (Йом Кіппур) та Радість Тори.
І раптом цілий світ вразила вістка — Нахмана Брацлавського перепоховають в Ізраїлі. Чи справді останки хочуть перевезти з Умані до Єрусалима? Чи дійсно цим займається ізраїльський уряд, який готовий заплатити українській стороні компенсацію? Адже тисячі хасидів залишають щоосені в Умані грубі гроші.
Голова консульського відділу Міністерства закордонних справ Ізраїлю Мазаль Оффе і співробітниця департаменту культурних зв’язків МЗС, пані Ліжма кажуть, що жодної інформації про такі наміри ізраїльської сторони вони не мають.
Кілька днів кореспонденти Радіо Свобода намагалися отримати коментар від посольства Ізраїлю в Києві. Нарешті Оксана Горова, співробітниця відділу політики і культури посольства держави Ізраїль в Україні передала коментар заступника глави дипломатичної місії Шахара Аріеля.
Шахар Аріель: Тільки одне речення, що Ізраїль не має планів щодо цієї теми. Це, власне, все, це офіційний коментар посольства Ізраїлю.
Віктор Єленський: Як ставляться до ідеї перепоховання релігійні діячі? Говорить Давид Емільман, помічник одного з головних рабинів України Моше Аусмана.
Давид Емільман: З одного боку, турбувати прах – це не дуже гарна справа. З іншого боку, ви ж знаєте, що ребе Нахман жив у місті Брацлаві. Якщо він просив, щоб його поховали в Умані, то, мабуть він знав, для чого він це робить. Це ж не просто так. Якщо б він сказав, що поховайте мене в Ізраїлі, то, я думаю, його прихильники, які завжди були дуже завзятими і дуже відданими людьми, вони поховали б його в Ізраїлі.
Віктор Єленський: Дійсно іудейська релігійна традиція безкомпромісна у ставленні до місць поховань. Прах покійних має спочивати в мирі. Зіткнення поліції з ортодоксами, котрі протестують проти археологічних розкопок, що можуть заторкнути кістки спочилих, це картина досить типова для Ізраїлю.
Україна – батьківщина багатьох хасидських династій, могили праведних вчителів, мудреців і неперевершених знавців священних книг у Бердичеві й Гадячі, у Сквирі й Чорнобилі, у Меджибожі й Умані. Найбільше послідовників і релігійних іудейських громад наразі в русі ХАБАД.
Олег Ростовцев — прес-секретар Головного рабинату цього руху в Україні і помічник головного рабина Аріеля Хайкіна. Позиція рабинату з питання перепоховання є такою:
Олег Ростовцев: Ми були дуже здивовані повідомленнями у ЗМІ, що з‘явилось таке питання, і головний рабин України Аравель Ізраел Хайкін просив мене довести до громадськості, що він вважає, що це не є питання державних світських властей, що це є виключно суто релігійне питання.
Обговорювати його з тими, хто не є релігійними авторитетами у питаннях єврейського релігійного закону, то це неможливо. Це не є питання держави тої чи іншої. Це не є питання державних структур Ізраїлю чи державних структур України.
Були звернення до Президента держави Україна пана Ющенка щось вирішити навколо цього поховання, навколо проблем, які існують. Але ж перепоховання – це складне релігійне питання взагалі. Те, що стосується могили праведника, то це ще складніше.
І А.І. Хайкін, головний рабин України, вважає, що це неприпустимо, якщо такого кола питань щодо релігійних, виключно релігійних питань починають мусуватись у ЗМІ, коли їх починають обговорювати, чи можливе це, чи неможливо. Це не є компетенція світських властей, це є виключно компетенція релігійних авторитетів.
Віктор Єленський: А що ж власне брацлавські хасиди? Може, вони ініціюють перепоховання? Нам не вдалося розшукати послідовників ребе Нахмана, які б агітували за перенесення останків свого вчителя з Умані до Єрусалима. Адже ребе, вони поштиво стишують голос, велів поховати його в Умані, на тоді вже старому кладовищі, і навіщати могилу на єврейський Новий рік.
Коли декілька років тому двоє фанатиків із числа прочан намагалися викрасти прах ребе з Умані, то їхні дії Рада брацлавських хасидів одностайно засудила.
Рабин Носсон Маймон з Єрусалима в інтерв’ю Радіо Свобода про можливість перепоховання Нахмана Брацлавського в Ізраїлі сказав таке:
Носсон Маймон: Думаю, це неправда. Це було б помилкою. Наша організація – це саме ті люди, які відповідають за місце поховання ребе Нахмана в Умані. Ця організація називається Всесвітній Брацлавський центр. Ми відповідальні за могилу ребе Нахмана, і ми зовсім не збираємося її переносити.
Віктор Єленський: Нарешті правова сторона проблеми. З середини 1990-их могила Нахмана – пам’ятка історії й культури, яка охороняється державою Україна і належить їй.
Радниця Уманського міського голови Світлана Липинська займається могилою Ребе Нахмана ще з початку 1990-их. Вона була присутньою на зустрічі міської влади з делегацією МЗС Ізраїлю, яка завітала до Умані в грудні минулого року.
Світлана Липинська: Я про перенесення праху не чула нічого ні від кого за винятком випадку, коли у нас була ця делегація в грудні. Коли заступник міністра закордонних справ Ізраїлю просто в розмові сказав: по-перше, він висловив подяку міській владі за те, що з розумінням відносимося ми до проблем хасидів; по-друге, попрохав, щоб ми і надалі з розумінням відносилися до цього і допомагали їм у всьому; сказав, що будувати все це маєте не ви, це мають будувати самі хасиди, але просто їм сприяти, допомагати. І сказав таку фразу, що я не думаю, що і ви, і Ізраїль зацікавлені у тому, щоб прах цей перенести до Ізраїлю.
НАХМАН БРАЦЛАВСЬКИЙ: ЙОГО ТАЄМНИЦЯ
Віктор Єленський: А між тим у минулому, 2007 році, відбулася справді подія, пов’язана з ім’ям Нахмана Брацлавського. Вона не стосується пристрастей навколо місця його поховання і виявилася практично непоміченою. Принаймні, в Україні.
Йдеться ось про що. Справа в тім, що Нахман залишив по собі таємне пророцтво про прийдешнього Месію. Це пророцтво він передав найвірнішому учневі у зашифрованому вигляді. Навіть сам факт існування сувою з пророцтвом зберігався в таємниці. Хасиди запевняли всіх і кожного, що ключ до коду невідомий, а сувій давно загублений.
Сувій був записаний так званими нотариконами, тобто комбінаціями, які складаються з перших літер чи складів слів, а також ключових слів, які дозволяють за певних умов відтворити зміст. Тайну передавали з покоління в покоління два століття. «Сувій таїн» вважався однією з найзаповітніших таємниць іудейської релігії. Сувій пережив не лише холокост, але й сибірське заслання й етапи.
Його довгий час зберігав ребе Міхл Дорфман. У 1963 році ребе Міхл передав сувій брацлавському хасидові, який приїхав до СРСР як турист.
Між тим ключа до коду ніхто вже не мав ні в Америці, ні в Ізраїлі. Почалася довготривала і копітка праця з розшифрування тексту. Ці майже чотири з половиною десятиліття могли б вилитися в ще одну детективну історію, якими буквально оповита постать ребе Нахмана. Не переповідатиму її, скажу лише, що текст розшифровано і оприлюднено минулого року видавництвом ізраїльського університету Бар Ілан.
До таємниці відтепер може доторкнутися кожний. Ну, майже кожний, бо сувій написано на ідиш, а видання пропонує ще переклад сучасним івритом.
Отже, Нахман бачив Месію, який вразить світ своєю появою і явленою мудрістю. Це буде немовля, але всі відразу усвідомлять: цей немовля – Месія. Він завоює цей світ без насильства і катаклізмів, лише своїм умінням оздоровлювати й створювати нові ліки. Він принесе відродження не одним лише євреям, а всім народам.
Ізраїльські експерти вважають, що публікація сувою має позитивно вплинути на групи релігійних екстремістів, які, з одного боку дуже поважають ребе Нахмана, а з іншого – схильні підштовхнути прихід Месії різними насильницькими діями.
Питання з питань: коли прийде Месія? Колись ребе вірив, що допоки в ньому самому жевріє життя, це має статися. Потім, уже перед самою смертю, він повідомив, що прихід відкладається на сто років. Згодом, його найближчий учень додав ще сто років. Відтак, згідно з уявленнями хасидів, Месія вже має бути тут, у цьому світі. Це між іншим і спричинилося до того, що публікація пророцтва не зустріла спротиву з їхнього боку.
Отже, брацлавські хасиди виглядають Месію, останки Нахмана залишаються в Україні, його учні потроху скуповують квартири навколо могили вчителя. За оцінками, у трикілометровій зоні навколо святині їм належить уже третина житла. Словом, як філософськи зауважив колись сам ребе: «Увесь світ – це дуже вузький міст».
