Понад двісті ікон, написаних на дереві, полотні, перламутрі, металі… Три виставкові зали музею ледь вмістили експозицію. Найцінніша, кажуть фахівці, – ікона 12 століття. Невідомий майстер зобразив Святого Володимира на металевій пластині. Серед перлин колекції – зразки російського іконопису 17 століття, створені за класичними канонами, а також українські так звані «монастирські» ікони. У них мистецтвознавці знаходять чимало рис як давньоруського, так і світського європейського мистецтва: темні лики святих і надзвичайно пишно, у стилі раннього бароко, розписані ризи та покривала.
Ще один розділ експозиції – українська народна ікона
Старший співробітник музею Алла Москалець каже: образи, написані майстрами-аматорами з сільської глибинки, тільки на перший погляд здаються примітивними. Алла Москалець: «Вони дуже гарно відображають розуміння того, що таке образ, простими людьми, народом. Там використовується невелика палітра, це три-чотири барви, але дуже яскраві, насичені. Зелена, синя – улюблені для зображення Богородиці. На фоні червоного і синього лик Богородиці біло-рожевого відтінку. І таке враження, що світло струменить прямо з її лиця».
Атеїсти вирішили по-своєму
Серед ікон, представлених на виставці, частина з особистої колекції Дмитра Яворницького. Їх він зібрав на початку 20 століття, коли, за дозволом Синоду, об’їздив з експедицією Катеринославський та Верхньодніпровський повіти. Відкрита у музеї 1905 року зала церковних старожитностей нараховувала більше півтисячі експонатів. Однак у 30-і роки, за розпорядженням влади, цей відділ перетворили на відділ антирелігійної пропаганди, а Яворницького відсторонили від керування музеєм. Під час другої світової більшу частину зібраного істориком втратили. З довоєнного фонду залишилося тільки кілька десятків ікон. Алла Москалець: «Це, передусім, ікона Пресвятої Богородиці. Знайдена на аналої в церкві села Покровського. За переказом, цей аналой знаходився і використовувався у церкві останньої Запорозької Січі – у Покровській Січі».
До експозиції у Дніпропетровському історичному музеї включили тільки половину фондового зібрання, у запасниках – ще понад двісті ікон. Частина наразі чекають на реставрацію. Виставка триватиме до 1 березня.
Ще один розділ експозиції – українська народна ікона
Старший співробітник музею Алла Москалець каже: образи, написані майстрами-аматорами з сільської глибинки, тільки на перший погляд здаються примітивними. Алла Москалець: «Вони дуже гарно відображають розуміння того, що таке образ, простими людьми, народом. Там використовується невелика палітра, це три-чотири барви, але дуже яскраві, насичені. Зелена, синя – улюблені для зображення Богородиці. На фоні червоного і синього лик Богородиці біло-рожевого відтінку. І таке враження, що світло струменить прямо з її лиця».
Атеїсти вирішили по-своєму
Серед ікон, представлених на виставці, частина з особистої колекції Дмитра Яворницького. Їх він зібрав на початку 20 століття, коли, за дозволом Синоду, об’їздив з експедицією Катеринославський та Верхньодніпровський повіти. Відкрита у музеї 1905 року зала церковних старожитностей нараховувала більше півтисячі експонатів. Однак у 30-і роки, за розпорядженням влади, цей відділ перетворили на відділ антирелігійної пропаганди, а Яворницького відсторонили від керування музеєм. Під час другої світової більшу частину зібраного істориком втратили. З довоєнного фонду залишилося тільки кілька десятків ікон. Алла Москалець: «Це, передусім, ікона Пресвятої Богородиці. Знайдена на аналої в церкві села Покровського. За переказом, цей аналой знаходився і використовувався у церкві останньої Запорозької Січі – у Покровській Січі».
До експозиції у Дніпропетровському історичному музеї включили тільки половину фондового зібрання, у запасниках – ще понад двісті ікон. Частина наразі чекають на реставрацію. Виставка триватиме до 1 березня.