У п’ятницю міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко звітував перед парламентаріями про домовленості, досягнуті Україною та Росією під час візиту до України президента Російської Федерації Дмитра Медведєва. На всі гострі запитання опозиціонерів український міністр відповідав у стилі російського президента Медведєва та тамтешніх чиновників. Мовляв, усе в наших інтересах. А на запитання БЮТівця Віктора Терена про те, чи хоч у чомусь він не згоден із Росією, з її політикою, чи все, що робить Росія, на його погляд, добре і прекрасно, пан Грищенко порадив не шукати темну кішку у темній кімнаті, бо кімната світла і кішки немає.
Керівник дипломатичного відомства у новій парламентській рубриці «Година спілкування з урядовцем» почувався упевнено й невимушено. На всі гострі запитання опозиціонерів він намагався відповідати професійно з точки зору інтересів теперішньої української влади і в контексті її домовленостей із Росією. Особливо суперечливі теми він взагалі оминав, не обтяжуючись деталями. Депутатський корпус, виглядало, й не дуже наполягав на цьому. А запитувати і відповідати було про що.
Відповідаючи на запитання, чи не призведуть підписані угоди та угоди, що плануються до підписання про демаркацію кордонів між Україною та Російською Федерацією до втрати Україною контролю над Керченською протокою та українською частиною акваторії Азовського моря, міністр заявив, що укладена в Києві угода про демаркацію українсько-російського державного кордону надає правові підстави для започаткування процесу демаркації сухопутної ділянки державного кордону з Російською Федерацією. Практичне завершення демаркації та укладення в подальшому договору про режим українсько-російського державного кордону, за словами Грищенка, забезпечить дотримання суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державного кордону України, а також сприятиме ефективній боротьбі з нелегальною еміграцією, контрабандою, торгівлею наркотиками та іншими протиправними діями.
Міністр наголосив, що укладення цієї угоди жодним чином не пов’язано з переговорним процесом із розмежування Азовського та Чорного морів і Керченської протоки з Російською Федерацією.
«Завдяки цьогорічним домовленостям президентів України і Російської Федерації, складний переговорний процес із розмежування Азовського і Чорного морів і Керченської протоки набув нового імпульсу. У червні цього року планується проведення чергового, 33 раунду, переговорів делегацій із розмежування згаданих територій. Українська сторона на переговорах домагається визнання Росією колишнього міжреспубліканського адміністративного кордону в Керченській протоці як існуючий на сьогодні українсько-російський державний кордон. Наша позиція впродовж багатьох років залишається з цих питань незмінною», – наголосив керівник українського МЗС.
Водночас міністр зізнався, що Україна може, все ж, запропонувати Росії безперешкодно використовувати Керч-Єникальський канал, до якого російська сторона виявляє особливу увагу на всіх зустрічах.
«Суть їх занепокоєнь у тому, що виникає ситуація, коли весь або практично весь Керч-Єникальський канал проходить у межах наших територіальних вод, якщо проводити розмежування таким чином, як ми цього прагнемо. Ми виходимо з того, що можуть бути знайдені інші інструменти, які забезпечать Росії гарантії того, що Росія зможе безперешкодно використовувати цей канал за будь-яких обставин, звичайно, за узгодженням і взаємодією з Україною. Це є принциповим питання – знайти такий інструмент», – наголосив міністр.
Хто контролюватиме Керч-Єникальський канал, той і зароблятиме
Про те, хто контролюватиме цей канал і збиратиме кошти за проходження ним кораблів, міністр не уточнив. Або не хотів свідомо вдаватися у деталі, аби не дратувати ту частину депутатів, яка упевнена, що за специфічним топографічним принципом поділу Керч-Єникальського каналу Росія має виключно матеріальний інтерес.
Наразі контроль над проходженням суден через цей канал здійснює лише Україна і, відповідно, заробляє на цьому мільйони до бюджету, попри всі корупційні схеми, якими просякнуті всі сфери економіки.
Колишній заступник міністра закордонних справ Валерій Чалий упевнений, що принципове рішення, про яке говорить пан Грищенко уже знайдено.
«Я думаю, що принципове рішення уже досягнуто. І полягає воно в тому, що Росія домагається такої моделі, аби мати безперешкодний вихід через найглибшу частину Керченської протоки – Керч-Єникальський канал як з економічних, так і з політичних міркувань. Тобто вона прагне контролювати проходження кораблів через цей канал з усіма можливими наслідками, зокрема з економічними вигодами», – упевнений Чалий.
Про те, що українська сторона готова йти на компроміси при розмежуванні кордону з Росією в Керченській протоці, зокрема в економічній частині, раніше зізнався директор Департаменту інформаційної політики Міністерства закордонних справ України Олег Волошин.
Нагадаємо, що Україна намагається поділити з Росією Керченську протоку з 1996 року. Українська сторона наполягає залишити межі, визначені ще в СРСР, тоді як Росія не визнає ці лінії і прагне провести нове розмежування за своїм топографічним і картографічним принципом.
Напередодні візиту Медведєва до Києва, українські урядовці обіцяли дотримуватися старих підходів при розподілі водної частини територій. Заява пана Волошина і дипломатична відповідь депутатам пана Грищенка дають підстави вважати, що Україна готова йти на серйозні поступки Росії.
Перемови щодо об'єднання газотранспортних систем не ведуться, але депутати більшості готові її відчужити?
Те, що Янукович не вийшов за межі, які узгоджуються з національними інтересами, підписуючи угоди з Медведєвим у Києві, опозиція разом із Комітетом порятунку України вважає своєю заслугою. Напередодні візиту Медведєва до Києва російські чиновники говорили про свої плани узгодження співпраці в енергетичній, атомній, авіаційній та інших стратегічних сферах і про можливість підписання більше 5 запланованих і озвучених українською стороною угод.
Увага росіян до української ГТС та їхні коментарі з цього приводу викликала особливе занепокоєння в українських опозиціонерів. Костянтин Грищенко у парламенті запевняв, що ані на міждержавному, ані на відомчому рівні перемови щодо об'єднання газотранспортних систем не ведуться. На вимогу українських депутатів прокоментувати заяву міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова про досягнуту з Україною домовленість про розроблення нової двосторонньої угоди з Україною, про співпрацю у газовій сфері, а також про спорудження магістральних трубопроводів, Грищенко сказав: «У рамках контактів між відповідними урядовими структурами України та Росії ведеться обговорення питання про максимально ефективне використання української ГТС, яку ніхто не збирається нікому передавати».
Депутатську допитливість стосовно того, чи не в угоду Кремлю представник більшості Василь Кисельов подав законопроект, який передбачає дозволити приватизацію й реорганізацію газотранспортної системи України, а також вилучення з раніше ухваленого закону норми, яка забороняє реорганізацію, злиття, приєднання і відчуження основних фондів держпідприємств магістрального трубопровідного транспорту та передачу їх із балансу на баланс, у концесію, оренду, лізинг, заставу та управління, міністр порадив задовольнити роз'ясненнями самого Кисельова.
На запитання, чи не призведуть нові угоди до поглинання Росією ядерної галузі України в контексті знову ж таки заяви російського колеги Грищенка про досягнуту домовленість щодо розроблення нової двосторонньої угоди з Україною про взаємодію в галузі атомної енергетики та створення потужностей із виробництва ядерного палива, український міністр сказав, що «не призведуть».
Так приблизно виглядали відповіді українського міністра і стосовно гуманітарної співпраці, про задоволення сьогоднішніх інформаційних потреб українців, які мешкають у Російській Федерації, про додаткові кошти для Севастополя на вирішення екологічних проблем внаслідок продовження базування ЧФ Росії. Мовляв, все буде добре. І жодної конкретики.
Медведєв представлятиме Україну у «великій вісімці» заради стабільності України?
Особливо здивувала реакція Грищенка на пропозицію Медведєва про наміри Росії представляти інтереси України на засіданнях «Великої вісімки» та «Двадцятки». Чи не збирається президент Медвєдєв продовжити імперську традицію і забрати в України як незалежної держави право на власний голос у стосунках із іншими державами, і яка позиція Міністерства закордонних справ із приводу цієї некоректної, або, по суті, образливої для України пропозиції? – допитувалися депутати.
«Входження у «Велику двадцятку» залежить від стану економіки України. І пропозиція Медвєдєва іде саме в руслі налагодження партнерських відносин між нашими двома країнами. Медвєдєв не збирається виступати від імені України, він може тільки озвучувати те, що ми будемо його просити озвучити, виходячи з того, що є для нас пріоритетом», – відповів міністр, наголосивши, що наразі пріоритетом української зовнішньої і внутрішньої політики є забезпечення сталого розвитку країни.
За словами Грищенка, від рішень, які ухвалюються на рівні 20-ки і 8-ки залежить забезпечення стабілізації фінансовою та економічної ситуації в країні та перехід на сталий розвиток на основі інноваційних технологій. У контексті заяв щодо грабіжницької ціни, як твердить нинішня влада, на газ, яку виставила Росія Україні торік, заяви міністра про готовність Росії дбати про фінансову і економічну стабільність виглядають парадоксально.
Михайло Чечетов, член ПР, у п'ятницю навіть похвалив Росію за вміння домагатися свого. Мовляв, Росія торік визначила Україні найвищу у Європі ціну на газ, і молодець, бо вона захищає свої інтереси. Але така ціна, за словами Чечетова, є катастрофічною і непосильною для української промисловості.
Як у розумінні Грищенка, Росія дбатиме про фінансово-економічну стабільність України в контексті 8-ки чи 20-ки? Чи не простіше було б переписати торічну «зрадницьку» угоду на газ і домогтися від дружньої Грищенкові, Януковичу, Азарову з Чечетовим Росії адекватної, відповідної до європейської, ціни на газ, яка робить, за їхнім же твердженням, неконкурентною українську економіку.
Чи логічно врешті довіряти свої інтереси країні, яка провадить фактично грабіжницьку газову цінову політику щодо тебе в серйозних міжнародних структурах?
«Найбільша проблема української зовнішньої політики наразі, що вона розглядає Росію як головного і єдиного партнера стратегічного напрямку. Коли мова йшла про представлення Росією у 20-ці чи 8-ці, чому Росія, а не Канада, скажімо? Якщо говориться про економічний інтерес і вихід на ринки, то чому у цій стратегії немає інших європейських країн?», – запитує колишній заступник міністра закордонних справ Валерій Чалий.
Не менше зауважень у експертів викликає й позиція міністра Грищенка щодо спільної заяви Дмитра Медведєва з Віктором Януковичем із приводу питань врегулювання придністровського конфлікту. Україна, на думку окремих депутатів, може бути втягнута «в конфліктогенну геополітичну ситуацію».
Глава українського дипломатичного відомства має іншу думку. Солідарну з позицією Медведєва? І яка дещо не збігається з позицією євроспільноти. Мовляв, і тут все буде добре.
Добре для кого, пане міністре?
Або, як висловився в парламенті депутат Віктор Терен, чи хоч у чомусь ви не згодні з Росією, з її політикою, хоч у чому-небудь?
А чи все, що робить Росія, на ваш погляд, справді добре і прекрасно?
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Керівник дипломатичного відомства у новій парламентській рубриці «Година спілкування з урядовцем» почувався упевнено й невимушено. На всі гострі запитання опозиціонерів він намагався відповідати професійно з точки зору інтересів теперішньої української влади і в контексті її домовленостей із Росією. Особливо суперечливі теми він взагалі оминав, не обтяжуючись деталями. Депутатський корпус, виглядало, й не дуже наполягав на цьому. А запитувати і відповідати було про що.
Відповідаючи на запитання, чи не призведуть підписані угоди та угоди, що плануються до підписання про демаркацію кордонів між Україною та Російською Федерацією до втрати Україною контролю над Керченською протокою та українською частиною акваторії Азовського моря, міністр заявив, що укладена в Києві угода про демаркацію українсько-російського державного кордону надає правові підстави для започаткування процесу демаркації сухопутної ділянки державного кордону з Російською Федерацією. Практичне завершення демаркації та укладення в подальшому договору про режим українсько-російського державного кордону, за словами Грищенка, забезпечить дотримання суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державного кордону України, а також сприятиме ефективній боротьбі з нелегальною еміграцією, контрабандою, торгівлею наркотиками та іншими протиправними діями.
Міністр наголосив, що укладення цієї угоди жодним чином не пов’язано з переговорним процесом із розмежування Азовського та Чорного морів і Керченської протоки з Російською Федерацією.
«Завдяки цьогорічним домовленостям президентів України і Російської Федерації, складний переговорний процес із розмежування Азовського і Чорного морів і Керченської протоки набув нового імпульсу. У червні цього року планується проведення чергового, 33 раунду, переговорів делегацій із розмежування згаданих територій. Українська сторона на переговорах домагається визнання Росією колишнього міжреспубліканського адміністративного кордону в Керченській протоці як існуючий на сьогодні українсько-російський державний кордон. Наша позиція впродовж багатьох років залишається з цих питань незмінною», – наголосив керівник українського МЗС.
Водночас міністр зізнався, що Україна може, все ж, запропонувати Росії безперешкодно використовувати Керч-Єникальський канал, до якого російська сторона виявляє особливу увагу на всіх зустрічах.
«Суть їх занепокоєнь у тому, що виникає ситуація, коли весь або практично весь Керч-Єникальський канал проходить у межах наших територіальних вод, якщо проводити розмежування таким чином, як ми цього прагнемо. Ми виходимо з того, що можуть бути знайдені інші інструменти, які забезпечать Росії гарантії того, що Росія зможе безперешкодно використовувати цей канал за будь-яких обставин, звичайно, за узгодженням і взаємодією з Україною. Це є принциповим питання – знайти такий інструмент», – наголосив міністр.
Хто контролюватиме Керч-Єникальський канал, той і зароблятиме
Про те, хто контролюватиме цей канал і збиратиме кошти за проходження ним кораблів, міністр не уточнив. Або не хотів свідомо вдаватися у деталі, аби не дратувати ту частину депутатів, яка упевнена, що за специфічним топографічним принципом поділу Керч-Єникальського каналу Росія має виключно матеріальний інтерес.
Наразі контроль над проходженням суден через цей канал здійснює лише Україна і, відповідно, заробляє на цьому мільйони до бюджету, попри всі корупційні схеми, якими просякнуті всі сфери економіки.
Колишній заступник міністра закордонних справ Валерій Чалий упевнений, що принципове рішення, про яке говорить пан Грищенко уже знайдено.
«Я думаю, що принципове рішення уже досягнуто. І полягає воно в тому, що Росія домагається такої моделі, аби мати безперешкодний вихід через найглибшу частину Керченської протоки – Керч-Єникальський канал як з економічних, так і з політичних міркувань. Тобто вона прагне контролювати проходження кораблів через цей канал з усіма можливими наслідками, зокрема з економічними вигодами», – упевнений Чалий.
Про те, що українська сторона готова йти на компроміси при розмежуванні кордону з Росією в Керченській протоці, зокрема в економічній частині, раніше зізнався директор Департаменту інформаційної політики Міністерства закордонних справ України Олег Волошин.
Нагадаємо, що Україна намагається поділити з Росією Керченську протоку з 1996 року. Українська сторона наполягає залишити межі, визначені ще в СРСР, тоді як Росія не визнає ці лінії і прагне провести нове розмежування за своїм топографічним і картографічним принципом.
Напередодні візиту Медведєва до Києва, українські урядовці обіцяли дотримуватися старих підходів при розподілі водної частини територій. Заява пана Волошина і дипломатична відповідь депутатам пана Грищенка дають підстави вважати, що Україна готова йти на серйозні поступки Росії.
Перемови щодо об'єднання газотранспортних систем не ведуться, але депутати більшості готові її відчужити?
Те, що Янукович не вийшов за межі, які узгоджуються з національними інтересами, підписуючи угоди з Медведєвим у Києві, опозиція разом із Комітетом порятунку України вважає своєю заслугою. Напередодні візиту Медведєва до Києва російські чиновники говорили про свої плани узгодження співпраці в енергетичній, атомній, авіаційній та інших стратегічних сферах і про можливість підписання більше 5 запланованих і озвучених українською стороною угод.
Увага росіян до української ГТС та їхні коментарі з цього приводу викликала особливе занепокоєння в українських опозиціонерів. Костянтин Грищенко у парламенті запевняв, що ані на міждержавному, ані на відомчому рівні перемови щодо об'єднання газотранспортних систем не ведуться. На вимогу українських депутатів прокоментувати заяву міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова про досягнуту з Україною домовленість про розроблення нової двосторонньої угоди з Україною, про співпрацю у газовій сфері, а також про спорудження магістральних трубопроводів, Грищенко сказав: «У рамках контактів між відповідними урядовими структурами України та Росії ведеться обговорення питання про максимально ефективне використання української ГТС, яку ніхто не збирається нікому передавати».
Депутатську допитливість стосовно того, чи не в угоду Кремлю представник більшості Василь Кисельов подав законопроект, який передбачає дозволити приватизацію й реорганізацію газотранспортної системи України, а також вилучення з раніше ухваленого закону норми, яка забороняє реорганізацію, злиття, приєднання і відчуження основних фондів держпідприємств магістрального трубопровідного транспорту та передачу їх із балансу на баланс, у концесію, оренду, лізинг, заставу та управління, міністр порадив задовольнити роз'ясненнями самого Кисельова.
На запитання, чи не призведуть нові угоди до поглинання Росією ядерної галузі України в контексті знову ж таки заяви російського колеги Грищенка про досягнуту домовленість щодо розроблення нової двосторонньої угоди з Україною про взаємодію в галузі атомної енергетики та створення потужностей із виробництва ядерного палива, український міністр сказав, що «не призведуть».
Так приблизно виглядали відповіді українського міністра і стосовно гуманітарної співпраці, про задоволення сьогоднішніх інформаційних потреб українців, які мешкають у Російській Федерації, про додаткові кошти для Севастополя на вирішення екологічних проблем внаслідок продовження базування ЧФ Росії. Мовляв, все буде добре. І жодної конкретики.
Медведєв представлятиме Україну у «великій вісімці» заради стабільності України?
Особливо здивувала реакція Грищенка на пропозицію Медведєва про наміри Росії представляти інтереси України на засіданнях «Великої вісімки» та «Двадцятки». Чи не збирається президент Медвєдєв продовжити імперську традицію і забрати в України як незалежної держави право на власний голос у стосунках із іншими державами, і яка позиція Міністерства закордонних справ із приводу цієї некоректної, або, по суті, образливої для України пропозиції? – допитувалися депутати.
«Входження у «Велику двадцятку» залежить від стану економіки України. І пропозиція Медвєдєва іде саме в руслі налагодження партнерських відносин між нашими двома країнами. Медвєдєв не збирається виступати від імені України, він може тільки озвучувати те, що ми будемо його просити озвучити, виходячи з того, що є для нас пріоритетом», – відповів міністр, наголосивши, що наразі пріоритетом української зовнішньої і внутрішньої політики є забезпечення сталого розвитку країни.
За словами Грищенка, від рішень, які ухвалюються на рівні 20-ки і 8-ки залежить забезпечення стабілізації фінансовою та економічної ситуації в країні та перехід на сталий розвиток на основі інноваційних технологій. У контексті заяв щодо грабіжницької ціни, як твердить нинішня влада, на газ, яку виставила Росія Україні торік, заяви міністра про готовність Росії дбати про фінансову і економічну стабільність виглядають парадоксально.
Михайло Чечетов, член ПР, у п'ятницю навіть похвалив Росію за вміння домагатися свого. Мовляв, Росія торік визначила Україні найвищу у Європі ціну на газ, і молодець, бо вона захищає свої інтереси. Але така ціна, за словами Чечетова, є катастрофічною і непосильною для української промисловості.
Як у розумінні Грищенка, Росія дбатиме про фінансово-економічну стабільність України в контексті 8-ки чи 20-ки? Чи не простіше було б переписати торічну «зрадницьку» угоду на газ і домогтися від дружньої Грищенкові, Януковичу, Азарову з Чечетовим Росії адекватної, відповідної до європейської, ціни на газ, яка робить, за їхнім же твердженням, неконкурентною українську економіку.
Чи логічно врешті довіряти свої інтереси країні, яка провадить фактично грабіжницьку газову цінову політику щодо тебе в серйозних міжнародних структурах?
«Найбільша проблема української зовнішньої політики наразі, що вона розглядає Росію як головного і єдиного партнера стратегічного напрямку. Коли мова йшла про представлення Росією у 20-ці чи 8-ці, чому Росія, а не Канада, скажімо? Якщо говориться про економічний інтерес і вихід на ринки, то чому у цій стратегії немає інших європейських країн?», – запитує колишній заступник міністра закордонних справ Валерій Чалий.
Не менше зауважень у експертів викликає й позиція міністра Грищенка щодо спільної заяви Дмитра Медведєва з Віктором Януковичем із приводу питань врегулювання придністровського конфлікту. Україна, на думку окремих депутатів, може бути втягнута «в конфліктогенну геополітичну ситуацію».
Глава українського дипломатичного відомства має іншу думку. Солідарну з позицією Медведєва? І яка дещо не збігається з позицією євроспільноти. Мовляв, і тут все буде добре.
Добре для кого, пане міністре?
Або, як висловився в парламенті депутат Віктор Терен, чи хоч у чомусь ви не згодні з Росією, з її політикою, хоч у чому-небудь?
А чи все, що робить Росія, на ваш погляд, справді добре і прекрасно?
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
