БРЮССЕЛЬ – Україна сподівається до кінця року підписати з Польщею і Словаччиною угоди про «скоординований контроль»: українські прикордонники й митники працюватимуть на пунктах пропуску на території ЄС, подалі від російських ударів.
За словами заступника міністра інфраструктури Сергія Деркача, готові до підписання угоди чекають лише на погодження Єврокомісії.
В інтерв'ю Радіо Свобода в Брюсселі він також розповів, коли на молдовському боці запрацюють перші пілотні спільні пункти, скільки укриттів для пунктів пропуску профінансує ЄС і де Україна шукає локомотиви на заміну пошкодженим.
– Пане Сергію, за вересень ми бачили кілька випадків, коли російські дрони атакували пункти пропуску на кордоні з Польщею, і в Одеській області були такі самі ситуації. Україна ще з 2022 року вела переговори з Єврокомісією і сусідніми країнами про те, щоб прикордонні перевірки відбувалися не на території України, а на території сусідніх держав. Зараз це питання як ніколи актуальне. Чому цей процес так довго тривав, і чи не активізувався він тепер, коли сусіди бачать більше причин це реалізувати?
– Я дуже сподіваюся, що зараз у нас буде хороша можливість пришвидшити всі рухи, щоб підписати угоди про скоординований контроль на спільних пунктах пропуску на території країн ЄС.
Пункти пропуску з Молдовою були фактично повністю знищені
Дійсно, за останні місяці були у нас були атаки на автомобільні пункти пропуску. У нас є автомобільні й залізничні пункти, і ті, й інші зараз, на жаль, ціль для ворога. Але після початку повномасштабного вторгнення прямих влучань у пункти пропуску не було. Цього року вони сталися, і в нас на Одещині постраждали чотири пункти пропуску: три з Молдовою, один поромний з Румунією через Дунай, Орлівка. Пункти пропуску з Молдовою були фактично повністю знищені.
Ми за 24 години повністю відновили роботу пункту пропуску. Завдяки тому, що, по-перше, у нас був на це план. По-друге, були спеціальні мобільні конструкції, які ми змогли швидко змонтувати. Це спільна робота нашого міністерства, Агентства відновлення, Державної прикордонної служби, митної служби.
Але загроза лишається. Ми говоримо з сусідніми країнами про альтернативу. Перше: якщо один пункт пропуску не працює, має бути інший відкритий і зрозуміло, куди перенаправляти транспорт, щоб не втрачати спроможність руху. Це важливо і для людей, і для товарів.
Друге: можливість перенести українську частину пункту пропуску на територію сусіда. Це вже не унікальний кейс. Зараз працює п'ять пунктів пропуску, чотири з Польщею і один з Молдовою, де наші працівники митної й прикордонної служб працюють на території іншої країни. Були спільні пункти і з Молдовою, але через ці випадки Молдова цього місяця перенесла свої пункти назад на свою територію. Тому на території України спільних пунктів поки немає, є на території інших країн.
– Але ті пункти з Польщею були ще до повномасштабного вторгнення, правильно? Що заважає, якщо така практика є, застосувати її зараз?
Якщо один пункт пропуску не працює, має бути інший відкритий
– Це правда. У нас загалом 40 автомобільних пунктів пропуску з країнами ЄС і Молдовою, і п'ять із них спільні на території інших держав. З Молдовою процес трохи швидший і легший: є угода про спільні пункти пропуску, є хороші приклади і на території України, і на території Молдови. Тому після цих випадків ми активно працюємо над дорожньою картою. Ми вже обмінялися листами і плануємо чіткий план, як підготуємо молдовську сторону, щоб у разі небезпеки ми могли перейти й працювати там.
– Тобто лише в разі небезпеки? Це не буде постійна практика?
– Це питання теж вирішується. Думаю, частину пунктів перенесуть на молдовську сторону, бо там потрібна інфраструктура: не всі молдовські пункти готові до такої кількості людей і техніки.
За три місяці, я думаю, ми точно реалізуємо кілька пілотних проєктів.
Тут є швидкий план, який ми зараз реалізуємо. Якщо є небезпека, ми маємо змогу працювати там принаймні з мінімальною спроможністю, не повноцінно. Для цього треба хоча б кілька робочих місць для наших працівників Державної митної та прикордонної служб, підключених до систем, а це захист інформації, техніка й так далі. Це перше.
Друге: збільшення спроможності це вже питання до Молдови, але ми готові перенести наші модульні конструкції на іншу територію за потреби. Думаю, Молдова зацікавлена побудувати таку інфраструктуру самостійно. Ми плануємо, що цього року кілька спільних пунктів буде створено саме на молдовській стороні, прямо на кордоні. За три місяці, я думаю, ми точно реалізуємо кілька пілотних проєктів.
– А з Польщею та ЄС?
– Тут насамперед юридична проблема. З Молдовою у нас спільний контроль: ви віддали документи, їх перевіряють відразу обидві служби, на виході віддають паспорт, і ви поїхали. Скоординований контроль, який ми опрацьовуємо з країнами ЄС, це один пункт пропуску, але спершу українська частина, а потім іноземна: метр від одного шлагбаума до іншого. Ви проходите спочатку український контроль, потім контроль іншої країни. Ці спільні пункти точно пришвидшують рух. А враховуючи, що ми крокуємо до членства в ЄС, будувати окремі пункти пропуску і розширювати їх, мені здається, не дуже правильно. Правильніше їх укрупнювати, робити спільними, щоб контроль був швидкий.
– Але Польща не хоче?
– Польща дуже зацікавлена. У нас вже є чотири пункти з Польщею, де діє скоординований контроль, на території Польщі. По-перше, законодавство ЄС не дозволяє створювати такі пункти на території третіх країн: якщо спільний пункт з країною ЄС, то тільки на боці ЄС.
Ми крокуємо до членства в ЄС, будувати окремі пункти пропуску і розширювати їх не правильно. Правильніше їх укрупнювати, робити спільними, щоб контроль був швидкий
По-друге, потрібна міжнародна угода між двома країнами про те, як прикордонні й митні служби працюють на території країни ЄС.
З Польщею ми вже кілька років працюємо над угодою про скоординований контроль, але є кілька норм, яких Єврокомісія не пропускає: певні зобов'язання ЄС не дозволяють діям правоохоронного органу однієї країни на території іншої. Наприклад, нашим прикордонникам треба затримати людину, і це затримання відбувається вже на території ЄС і за правилами ЄС. Українське законодавство цього не дозволяє: у нас своє законодавство щодо перевірки документів, затримання осіб і товарів. Це єдина норма, яку ми зараз опрацьовуємо з Євросоюзом.
– Але ж якось це працює в п'яти пунктах?
– Ці пункти з'явилися раніше, вони створювалися за ще старим законодавством. Угоди були ще до змін до Шенгенського кодексу. Законодавство ЄС і відповідні департаменти кажуть: якщо ви хочете створити новий пункт пропуску, є зміни до Шенгенського кодексу та інші зміни в законодавстві, які це не дозволяють.
– Тобто проблема в Єврокомісії?
– Я думаю, що, можливо, це не стільки проблема Єврокомісії, а просто нам треба всім зрозуміти, що це на сьогодні критично важливе питання.
Буквально в понеділок у нас була нарада з Єврокомісією і з країнами-сусідами щодо інвестиційних проєктів. І якраз у цей момент було влучання за 700 метрів від пункту пропуску Ягодин-Дорогуськ. Ворог не поцілив у сам пункт, але я прямо на зустрічі озвучив, що п'ять хвилин тому є влучання поблизу пунктів пропуску.
Нам потрібно всім зрозуміти, що такий ризик існує. Щоб його мінімізувати, у нас має бути альтернативний план, план Б, за яким ми за потреби працюємо на стороні іншої країни.
Єдине, що нам потрібно, це ОК від Європейської комісії
Єврокомісія дуже зацікавлена в розв'язанні цього питання. Питання в бюрократії: за цю частину відповідають кілька департаментів: транспортний DG MOVE, DG HOME, який відповідає за правоохоронну частину, і DG TAXUD, який відповідає за митну. Всі вони мають дати свої коментарі.
Ми домовилися з Єврокомісією, що це питання ставимо номером один, і всі активно працюють, щоб фіналізувати цю угоду і підписати її з Польщею. З
Польщею ми вже обмінялися офіційними листами про готовність підписати. Єдине, що нам потрібно, це ОК від Європейської комісії.
Така сама угода вже погоджена зі Словаччиною. Тобто вже дві угоди можуть бути підписані. Ми працюємо далі з Румунією і Угорщиною, щоб мати такі угоди з усіма сусідами.
– Як швидко, на вашу думку, ці угоди можуть бути підписані, а пункти запрацювати?
Угода на фінальній стадії, і я дуже сподіваюся, що до кінця року ми зможемо зафіксувати ці угоди
– Я впевнений, що ми зможемо вирішити це питання до кінця цього року. Мені важко називати точні дати, бо це не залежить від України: якби залежало, ми зробили б це завтра. Але угода на фінальній стадії, і я дуже сподіваюся, що до кінця року ми зможемо зафіксувати ці угоди.
Але угода це лише одна частина. Далі буде інфраструктурне питання: як перенести служби й інфраструктуру. З Польщею це буде простіше, бо в нас уже є хороший приклад і хороша співпраця. Коли ми питаємо наших прикордонників і митників, як їм працюється на польській стороні з польськими службами, вони кажуть: усе супер. На операційному рівні у нас прекрасні відносини, немає проблем на пунктах пропуску, є хороша взаємодія, обмін інформацією. Тому я думаю, що в нас усе вдасться швидко реалізувати.
– Чи може ЄС ще якось допомогти з ситуацією на пунктах пропуску, наприклад з облаштуванням укриттів? Є коментарі, що на пунктах пропуску, коли людей евакуюють, немає де заховатися.
– ЄС досить активно допомагає з розбудовою прикордонної інфраструктури, не лише автомобільної, а й залізничної. Ми звернулися до ЄС щодо укриттів. Є розуміння, що приблизно на третині пунктів пропуску ЄС підтримає закупівлю укриттів, і цей процес уже почався. Ми самі теж починаємо забезпечувати укриттями всі пункти пропуску.
І ще одне звернення до ЄС: модульні тимчасові конструкції для прикордонників і митників. Ми змогли за 24 години відновити пункт пропуску саме тому, що ці конструкції в нас були, вони були заплановані на інший пункт, який мав відкритися пізніше. Ми їх перемістили, встановили, і рух знову пішов. Тому хочемо мати кілька таких конструкцій про запас, разом з обладнанням, щоб швидко перезапустити контроль.
– Коли це буде реалізовано?
Сподіваємося, що до кінця цього року ми забезпечимо укриттями всі пункти пропуску
– Сподіваємося, що до кінця цього року ми забезпечимо укриттями всі пункти пропуску. Питання, яке виникає, це виробництво: виробництво укриттів в Україні займає певний час, бо зараз дуже багато об'єктів їх потребують. З компаніями працює Агентство відновлення, яке управляє пунктами пропуску.
Крім того, десь за місяць ми маємо підписати програму Європейського інвестиційного банку про виділення ще 60 мільйонів євро на розбудову пунктів пропуску. Це теж допомога від ЄС у контексті прикордонної інфраструктури.
– Ще одна проблема: Росія прицільно б'є по локомотивах. Знаємо, що пошкоджено вже понад півтисячі. Це не ті локомотиви, які можуть подарувати країни ЄС, бо в нас інша ширина колії. Як це питання вирішується?
– Це непроста задача, бо широка колія не використовується в країнах ЄС і таких локомотивів у Європі небагато. Тому ми працюємо із сусідами: шукаємо локомотиви, які використовують, наприклад, приватні компанії, або ті, що зараз не використовуються, але можуть бути відремонтовані.
Працюємо з іншими країнами, зокрема з Азербайджаном, щоб отримати локомотиви в межах міжнародної технічної допомоги або купити. Разом з Єврокомісією й міжнародними організаціями ми складаємо список усіх локомотивів у світі, навіть на широкій колії.
Друге це фінансування. Світовий банк уже погодив 100 мільйонів євро на закупівлю таких локомотивів, програма Relink. Крім того, ми разом зі Швецією, Канадою й Литвою створили транспортний фонд, через який теж плануємо закуповувати вживані локомотиви. Є й програми закупівлі нових.
– Сто мільйонів, скільки це на практиці локомотивів? Наскільки мені відомо, Словаччина обіцяє три, а в нас пошкоджено п'ятсот.
Кількість локомотивів, які ще є, в принципі, може забезпечити нормальну роботу «Укрзалізниці»
– Ціна залежить від якості локомотива. Вживаний може коштувати двісті тисяч євро, а може сімсот тисяч, залежно від моделі, стану. Тому чітко говорити про суми складно. Словаччина сказала, що передасть три. Ще є погодження від Литви на три. Крім цього, Литва має 27 локомотивів на широкій колії, які можна буде купити й використовувати в Україні.
Ми бачимо, що кількість локомотивів, які ще є й які можна доставити, в принципі може забезпечити нормальну роботу «Укрзалізниці». Інше питання, наскільки частішатимуть атаки на локомотиви і наскільки вправно ми працюватимемо над тим, щоб ворог у них не цілив.
– Ви сказали про нові локомотиви. Їх є де купити?
– Звісно, багато компаній виробляють їх і для вузької, і для широкої колії: французька Alstom, з якою ми працюємо, німецька Siemens та інші. У них є технології для виробництва локомотивів на широкій колії, тож замовити не проблема. Питання ціни, часу виробництва й доставки.
Ми працюємо у двох напрямах. Перший це вживані локомотиви в справному стані, які можна швидко привезти в Україну: вони набагато дешевші. Другий паралельно закупівля нових для оновлення парку. З цим нам допомагають міжнародні партнери, зокрема Європейський банк реконструкції та розвитку.
– Уркаїна будує європейську колію на кордоні з країнами ЄС. Що там зараз відбувається, які останні рішення ухвалили і як швидко рухається процес?
Ми вже побудували стандартну європейську колію від пункту пропуску Чоп до Ужгорода, потяги там курсують
– Процес досить активний: ми приводимо нашу транспортну інфраструктуру до європейських стандартів. Це частина євроінтеграції, і не лише про законодавство, а й про інфраструктуру. Ми вже побудували стандартну європейську колію від пункту пропуску Чоп до Ужгорода, потяги там курсують. Цю лінію ми навіть електрифікували, тож електропотяги там теж можуть їздити. Це хороший приклад того, як ми швидко реалізуємо європейські проєкти.
Наступний великий проєкт це Мостиська-Скнилів: лінія європейського стандарту від кордону з Польщею до Львова. Проєкт розрахований на два роки. Потенційно через два роки в нас уже буде потяг на європейській колії між Львовом і ЄС.
Єврокомісія вже виділила фінансування 73,5 мільйона євро, частину ми маємо виділити з державного бюджету за правилами проєкту, а з іншими міжнародними партнерами працюємо над коштами на всю колію.
Плануємо, що вже наступного року почнемо реальне будівництво. Це дасть змогу забезпечити рух від Львова до польського кордону і по широкій колії, яка залишається, і по європейській.
Форум