50-річний житель Калінінграда Олексій Кириленко засуджений у Росії за статтею про державну зраду. За версією силовиків, він нібито намагався незаконно перетнути кордон з Україною та вступити до лав ЗСУ. Сам Кириленко каже, що лише планував забрати з України свою знайому з Херсону та її дитину. А його друзі вважають, що він став жертвою провокації з боку спецслужб і припускають, що саме вони листувалися з Кириленком від імені «Анни з Херсону».
Телевізійна та онлайн-мережа «Настоящее время», створена Радіо Свобода для російськомовної аудиторії розповідає про цю історію детальніше.
Олексій Кириленко у 2024 році працював завідувачем складу в одній із будівельних компаній Калінінграда. Як і його батьки, Олексій за національністю українець. Його батько закінчив Васильківське військове авіаційно-технічне училище в Київській області, але згодом переїхав до Росії й 10 років служив у Забайкаллі. Саме там, у Читі, і народився Олексій. Пізніше родина переїхала до Калінінграда.
«Наскільки я знаю, у Льохи в Україні багато рідні: дядьки, тітки, двоюрідні брати, а дідусі й бабусі поховані там. Він заявляв, що ніколи не воюватиме проти України. Він узагалі не підтримував усе це неподобство, – розповідає Олег, один зі знайомих Кириленка (ім'я змінено на прохання героя з міркувань безпеки – ред.). – Олексій – чесний, принциповий, але дуже довірливий. Мабуть, те, що з ним сталося, – це наслідок його довірливості.
Друзі розповідають, що Олексій займався бізнесом, постачав запчастини та комплектуючі для калінінградських державних підприємств – місцевої ТЕЦ та «Автодору». З початком війни все занепало – бізнес розвалився через західні санкції, накладені на Росію.
«Він працював із партнером, взяв кредит. І тут почалася «СВО» (так російська влада вимагає називати війну з Україною – ред.). Саме в цей період він замовив якісь дорогі прокладки для ТЕЦ, а в цей час усе заблокували через санкції, – згадує Олег. – Гроші пішли до Німеччини, а товар він не зміг ввезти. У підсумку кредит платити нічим, за орендовану квартиру платити нічим. Олексій переїхав жити до батьків. І ще незадовго до цього розлучився з дружиною. І все, дах злетів, депресія».
Втративши бізнес, Кириленко мешкав у невеликому дачному будиночку, займався ремонтом. Одного разу він розповів друзям, що колись давно познайомився з дівчиною з Херсону на ім’я Анна, і що у нього є спільна з нею дочка. Анна знову зв’язалася з Кириленком уже після початку війни з Україною. Вона розповіла чоловікові, що російські військові нібито вбили її батька – генерал-майора, а також матір і старшу дочку. Сама вона, як лікар-нейрохірург, пішла на фронт, а молодшу дочку відправила до дитбудинку. Олексій, кажуть друзі, вірив усім цим розповідям. Але його друзі в історію «Анни» повірили не до кінця.
«Льоша розповідав, що у 2015 році він познайомився в Пітері з дівчиною Анною. Тоді їй було 27 років, – розповідає Олег. – Але ми її ніколи не бачили і взагалі не знаємо, чи існує вона насправді». За його словами, ми знаємо, що вона нібито нейрохірург, працювала у військовому госпіталі. Але ми шукали й не знайшли про неї жодної інформації, як і про її вбитого батька, генерал-майора».
«Ми неодноразово прямо казали Льоші: ти розмовляв із «радисткою Кет» (радянська шпигунка в Німеччині), знаєш фільм «17 миттєвостей весни»? Це підстава, тебе використали, дурнику, – каже Олег. – Але він весь час стверджував, що жінка й дитина справжні, і досі на цьому наполягає. Ми ж схиляємося до того, що це була провокація спецслужб, легенда. Думаю, вони могли використати цю інформацію, зараз ШІ робить усе. Нібито це вона йому написала, а насправді може й чоловік писати».
«І він виявився гарною наживкою, з огляду на його депресивний стан, через який людина поводилася неадекватно. Він міг зробити що завгодно», – зазначає друг Олексія.
«Він тоді сказав, що постійно з нею на зв’язку, вмовляє її піти «з нуля», де вона воювала. Просив забрати дитину з дитбудинку, – згадує Олег. – На початку 2024 року він повідомив нам, що вони вирішили одружитися, а потім виїхати до Канади».
А якщо він не говорив їм того, що потрібно, вони били його по голові та по тілу. В Олексія було безліч гематомОлег, друг Кириленка
«Весілля планували провести онлайн, дату двічі переносили. Ми тоді намагалися йому пояснити, що в Росії одружитися онлайн не можна (в Україні така можливість є – ред.). Але зрештою весілля так і не відбулося», – наголошує друг Кириленка.
28 лютого 2024 року Олексій поїхав до міста Багратіоновська, що на російсько-польському кордоні, за 45 км від Калінінграда. Мабуть, саме там він намагався нелегально перетнути кордон, – каже його друг.
«Він їхав на таксі. Коли воно зупинилося на вулиці Прикордонна, з машини, що їхала за ними, вискочили представники силових структур. Схопили Олексія, він не чинив опору, – розповідає Олег. – Лише згодом ми дізналися, що Льоша був на зв’язку з якимось чоловіком на ім’я Віктор, який казав, що допоможе йому перетнути кордон. Мовляв, у Польщі його зустрінуть, усе буде добре».
Кириленка доставили до відділення поліції. Як він згодом розповів адвокату, наступні пів доби, до 16:00 29 лютого, він провів у наручниках, з мішком на голові, при цьому йому довелося стояти на одному коліні.
«Це було буквально тортурами: його змушували стояти на одній нозі. Всю ніч його тримали в кімнаті, при цьому жодного звинувачення не висунули. Вибивали потрібні їм зізнання, щоб зробити його терористом і злочинцем. А якщо він не говорив їм того, що потрібно, вони били його по голові та по тілу. В Олексія було безліч гематом», – каже Олег.
Після затримання Кириленку призначили адвоката, який переконав підзахисного підписати свідчення про визнання вини. Згодом Кириленко відмовився від призначеного адвоката та уклав договір із адвокаткою з Калінінграда Марією Бонцлер. Але вона захищала його недовго: 28 травня 2025 року 65-річна Бонцлер сама була затримана і досі перебуває в калінінградському СІЗО, у березні 2026 року її також звинуватили у державній зраді.
Суд у справі Кириленка відбувся 4 березня 2026 року. За версією слідства, житель Калінінграда планував виїхати до Польщі, а потім – до України, щоб приєднатися до ЗСУ. У справі є свідчення, що Кириленко нібито вступив у контакт із невідомою особою, а потім, дотримуючись її вказівок, придбав предмети тактичного екіпірування, валюту, заповнив анкету для вступу до ЗСУ та планував перетнути державний кордон.
За замах на державну зраду та спробу участі в діяльності терористичної організації суд засудив Кириленка до 15 років ув’язнення в колонії суворого режиму, з відбуванням перших чотирьох років у в’язниці. 3 липня 2026 року Апеляційний військовий суд у Власісі залишив вирок у силі.
«Він у жахливому стані, не може ходити»
У СІЗО у Кириленка почалися проблеми зі здоров’ям.
«Коли його заарештували, 12 грудня 2024 року його вели на допит. І один із співробітників ФСБ дуже сильно затягнув йому наручники, щоб змусити його йти швидше. Олексій не зміг йти, впав. І тоді співробітник усією вагою тіла навалився на нього й пошкодив йому ногу. У результаті Льоша зараз сильно кульгає й пересувається лише за допомогою милиць, – каже Олег. – І на руках, мабуть, у нього десь пошкоджені нервові закінчення. У нього вже почали відмовляти пальці, він не може стиснути руку в кулак».
Друзі також кажуть, що Олексій провів майже рік у СІЗО без необхідного йому зубного протеза. Його батьки кілька місяців не могли передати протез до СІЗО, писали численні скарги керівництву. Через чотири місяці протез все-таки прийняли, але досить швидко він зник із камери. Батьки замовили Кириленку новий, вартістю 70 тисяч рублів, але передати його не могли ще пів року.
Людину визнано непридатною до строкової служби, але, за версією слідства, вона чомусь збиралася на війнуОлег, друг Кириленка
«Фактично, він 11 місяців не міг нормально харчуватися, пережовувати їжу. Довели його до дистрофії. Зараз при зрості 177 см він важить 50 кг; разом з одягом, милицями та взуттям його зважували – 59 кг», – каже його друг. – Є навіть висновок невролога обласної лікарні – стежити за вагою! Але, звісно, ніхто не стежить, до того ж у нього астма, стрибає тиск, є проблеми з сечовипусканням».
На додачу до цього у СІЗО у Кириленка постійно виникають алергічні реакції – він з дитинства страждає на поліноз, алергію на цвітіння. Через це ще у 1992 році він отримав «білий квиток» (непридатний до військової служби).
«Тобто людину визнано непридатною до строкової служби, але, за версією слідства, вона чомусь збиралася на війну», – дивується Олег.
Ув’язнений не може домогтися проведення повного медичного обстеження для встановлення ступеня інвалідності та призначення лікування. Захист Кириленка та його родичі вже написали десятки заяв про порушення стандартів надання медичної допомоги, але поки що безрезультатно.
Вирок Кириленку набрав чинності, і 15 серпня його доправили до СІЗО в Митищах, щоб згодом перевести до Саратова.
«Зараз адвокат намагається зупинити переведення. Якщо вже відбувати покарання, то чому б не робити це ближче? У Льоші літні батьки, мати тяжко хвора, їй важко ходити через проблеми із суглобами. Тобто вони навіть не зможуть приїхати до нього», – каже Олег.
Друзі та захисники Кириленка заявляють, що перевезення у спецвагоні за відсутності медичної допомоги становить пряму загрозу життю та здоров’ю засудженого.
«Кириленко в жахливому стані, він не може ходити, – розповів проєкту Російської редакції Радіо Свобода «Север.Реалии» адвокат правозахисної організації «Перший відділ» Євген Смирнов. – Але, на жаль, сподіватися на якісь поблажки в касації неможливо. У кращому разі йому зменшать термін на рік. Але на його долі це особливо не позначиться. Єдиний плюс у тому, що у Кириленка завдяки тривалому арешту – майже два з половиною роки – провів у СІЗО, тобто скоротився термін перебування в тюремних умовах. За статтею про «державну зраду» термін арешту зараховується день у день».
Адвокат окремо зазначає, що в Калінінградській області немає в’язниць, тому засудженого відправляють для відбування покарання в інший регіон Росії. А засуджених за державну зраду намагаються відправити якомога далі, і ставлення до них у російських колоніях та в’язницях особливе.
«Наприклад, громадянку України, матір кількох дітей із Маріуполя, нещодавно засудили й відправили відбувати покарання до Бурятії. Це величезна відстань. В її дітей немає жодних фінансових можливостей приїхати на побачення до мами. Це кілька сотень тисяч рублів, у них таких грошей просто немає», – каже Смирнов.
Сьогодні за статтею «державна зрада» у Росії переслідують уже дві тисячі росіянАдвокат Євген Смирнов
«Ці люди перебувають під особливим наглядом у кожному виправному закладі. Їхню кореспонденцію та передачі перевіряють суворіше. Їх намагаються утримувати в якомога гірших умовах, відправляють до ШІЗО, до ПКТ (приміщення камерного типу). Їхній режим постійно погіршується, – розповідає адвокат. – Спочатку вони сидять у в’язниці, потім їх переводять на суворий режим. Відразу накладають кілька стягнень, їх переводять у «критку» – у приміщення камерного типу. І вони весь термін сидять у цій «критці», тобто, фактично, у в’язниці. Так держава хоче показати суспільству: ми вас знищуватимемо, ми вас катуватимемо».
«Судячи з усього, це була провокація. Спецслужби називають це "оперативним експериментом"»
Сьогодні за статтею «державна зрада» у Росії переслідують уже дві тисячі росіян, щодня порушується в середньому дві справи. Якщо до війни виносилося в середньому 15 вироків на рік, то зараз їхня кількість зросла в десятки разів, розповідає Євген Смирнов. І в основі, як правило, лежать провокації ФСБ, підкреслює юрист «Першого відділу».
«Судячи з усього, так, це, звичайно, була провокація. Вони, мабуть, дізналися, що у нього була ця дівчина, якесь спілкування з нею. І просто від її імені почали йому писати, – зазначає Євген Смирнов, говорячи про справу Кириленка. – Але перевірити чи підтвердити це неможливо. Слідство відмовилося перевіряти наші версії й керувалося лише своїми папірцями».
«Спецслужби – це ж звичайні бюрократи, їм потрібно звітувати, що вони запобігли стільком злочинам. Дрони ж літають, у Росії трапляються якісь вибухи. Є доручення від керівництва це зупинити. Ось вони й показують: до нас прилетіло 50 дронів, але крім цього ми запобігли стільком-то терактам. Вони ж не звітують, що затримали 15-річного хлопчика, якого самі попросили купити бензин і кинути його в паровоз. Вони звітують сухо, за фактами: ми запобігли диверсії», – каже юрист.
За словами Смирнова, перша хвиля кримінальних справ про державну зраду в Росії торкнулася тих людей, хто в перші дні війни взяв участь у різних зборах на підтримку України.
«Тоді, у паніці, всі намагалися якось допомогти, кудись переказати гроші, – каже він. – Відразу з’явилося безліч зборів – допомога біженцям, збори на якісь ліки, допомога Україні. І в перші дні ще не було санкцій, навіть міжнародні платежі працювали, і люди переказували багато грошей. Через десять днів генеральна прокуратура [Росії]виступила з попередженням, що переказувати гроші в Україну не можна, бо це може бути державною зрадою, – розповідає Смирнов. – А ще через приблизно п’ять місяців ФСБ почала проводити оперативно-розшукові заходи: приходили до людей, забирали в них техніку, виносили офіційне застереження про те, що це може бути розцінено як державна зрада. А потім, починаючи з 23 року, стали порушувати кримінальні справи за ці перекази».
Зараз, за його словами, у Росії триває друга хвиля справ про державну зраду через грошові перекази. Але якщо раніше затримували тих, хто переказував гроші саме в українські фонди та організації, то тепер під загрозою опинилися всі, хто робив пожертви й на російські картки.
«У 2022 році громадянка Росії збирала кошти на картку «Сбербанку». Мета збору – придбання медичних препаратів для українців. Такі перекази здійснювалися через російські банки цілком офіційно, – наводить він приклад. – Але зараз співробітники ФСБ запитують у «Росфінмоніторингу» виписку щодо всіх переказів і просто перевіряють цю виписку».
Однак, за словами юриста, більшість справ про державну зраду в Росії порушується саме внаслідок провокацій силовиків. Спецслужби легко знаходять жертв в інтернеті – люди часто самі розповідають про свої погляди в соціальних мережах.
Як саме у ФСБ дізналися, що в Олексія Кириленка є знайома з Херсону, невідомо. Але факт залишається фактом: «Анна» сама зв’язалася з росіянином після багатьох років мовчання. А потім у листуванні прямо запитала, чи буде він захищати Україну. І цього виявилося достатньо для порушення кримінальної справи, підкреслює Євген Смирнов.
«Спочатку вони спілкувалися на особисті теми, але потім ця нібито дівчина підвела його до теми, чи готовий він захищати Україну. Мовляв, я живу в Україні, мене треба захищати, допомагати, – розповідає Смирнов про те, як розвивалося листування. – При цьому Олексій не казав, що поїде воювати. Але факт було зафіксовано. А у нас у Росії це державна зрада у формі переходу на бік противника. І, відповідно, спробу будь-якого виїзду за межі Російської Федерації вони розцінюють як початок вчинення злочину».
Смирнов окремо зазначає, що справа Кириленка не зовсім типова: силовики діяли від імені його знайомої. У більшості випадків провокатори, які ведуть розмови, – це незнайомці з мережі.
Часто співробітники ФСБ самі не приховують, що затримали людину саме в результаті провокаціїАдвокат Євген Смирнов
«З’являється така людина, починає листування. Спочатку – на нейтральні теми, завойовує довіру, а потім уже починає обговорювати щось конкретне. Завдання провокатора – не просто поміркувати, а продовжувати запитувати, доки людина не скаже все точними формулюваннями, – пояснює адвокат. – Провокатор каже: «Ну слухай, чувак, я ж такий самий, як ти. Я теж проти них, цієї путінської шобли, ми всі за перемогу України».
«Каже: «Я вступив до такої-то організації, у них там усе безпечно, ще трохи – і вони допоможуть нам виграти війну». І називає одну із заборонених у Росії «терористичних організацій». Або представляється жертві якимось співробітником СБУ, ГУР, чимось на кшталт того. Тут вони закріплюють момент, що людина розуміє, з ким вона спілкується і вступила у злочинну змову. І після цього провокатор підводить до безпосередніх дій, які має вчинити людина», – пояснює він схему.
У цей момент від провокатора надходить прохання зробити щось протизаконне – наприклад, нанести якісь написи або щось підпалити.
«Причому вони часто обирають об’єкт, знищення якого нікому не зашкодить. Наприклад, ці горезвісні релейні шафи на залізниці. Вони кажуть: ось купи бензин, облий цю релейну шафу й підпали її, – каже Смирнов. – У результаті обгорає тільки фарба, обладнання ніяк не страждає, ніякої реальної шкоди немає. Але жертві пояснюють, що „ми допоможемо зупинити війну, зупинити рух поїзда, паралізувати роботу заводу"».
Жертвами провокацій через листування часто стають зовсім молоді люди, які багато часу проводять у соціальних мережах. При цьому кримінальна відповідальність за теракт і диверсію в Росії настає з 14 років, а терміни ув’язнення за державну зраду є надзвичайно суворими – до 25 років позбавлення волі.
Часто співробітники ФСБ самі не приховують, що затримали людину саме в результаті провокації.
«Вони називають це «оперативним експериментом». І прямо зазначають у справі, що «під час моніторингу мережі інтернет було виявлено такого громадянина, який негативно висловлювався про чинну політичну систему. Після цього співробітник такий-то вступив з ним у контакт, представився представником України, попросив його зробити те-то, на що той погодився, і після цього був затриманий, – каже Євген Смирнов. – І це кваліфікується як завершена державна зрада, і суди з цим погоджуються. Бо це особлива категорія справ, якої всі бояться, як вогню. Усі бояться проявити м’якість у цій категорії справ».
«І ще один момент: попри масовість, цю категорію справ розглядають спеціальні судді, які мають допуск до державної таємниці. Їх не так багато. І, як правило, всі вони пройшли спеціальну перевірку та інструктаж. Вони розуміють завдання, яке перед ними поставлено, і бояться проявляти самостійність, – зазначає адвокат. – І співробітники силових структур теж справді вірять, що ловлять ворогів Росії, у багатьох справді промито мізки. Логіка така: добре, що ми спіймали ворога, бо якби не ми, його б підступний українець змусив зробити щось страшне. А якщо ти проти «СВО», проти чинної політики, значить, ти ворог, з яким можна робити все, що завгодно».
Публікація на основі матеріалу телевізійної та онлайн-мережі «Настоящее время» та прокту Російської редакції Радіо Свобода «Север.Реалии».
Форум