КОБЛЕВО – Миколаївська область України нагадує прифронтову зону, але, незважаючи на це, до регіону на узбережжі Чорного моря приїжджають туристи. Головна перешкода, з якою вони стикаються, – це постійні сигнали повітряної тривоги, порожні пляжі та закриті готелі. Кореспондент телеканалу «Настоящее время» (створеного Радіо Свобода для російськомовної аудиторії) побував на відомому в Україні курорті Коблево.

Ледве помітна сітка-плутанка, бетонні загородження та таблички з попередженням «Небезпечно! Міни!» – так зараз виглядає пляж у курортному селищі Коблево.

Такі загородження для деяких відпочиваючих все одно не завада – вони шукають будь-які лазівки, щоби на свій страх і ризик пробратися до моря.

На початку серпня на одному з таких пляжів підірвався чоловік, наткнувшись у воді на невідомий предмет, дві жінки на березі отримали поранення.

Тому і місцева влада, і адміністрації готелів, що працюють у Коблеві – незважаючи на розпал сезону – наполегливо просять відпочиваючих не купатися в морі.

«Людина загинула, при цьому ні одна служба не могла надати допомогу і зайти у воду через те, що ніхто не розуміє, що там знаходиться. Мінували узбережжя збройні сили України, російське – все, що тільки можна припливало і припливає з Каховки. Тому ніхто не знає, скільки там чого і коли воно спливе», – каже секретарка сільради Коблева Світлана Толоха.

«Минулого року у нас була ситуація, коли був сильний відлив, і ми виходили на пляж і бачили, як реально між нашими готелями поблизу є міна», – згадує керуючий готелем «Дельфін» Артур Розумний.

Пробратися до моря

Але люди на пляжах все одно є. Анжела з дочкою заходять у воду повільно та по коліно.

«Я з Херсона, мені не страшно. Все, що там на даний момент відбувається, наклало свою печатку на мій характер і мою поведінку. Так, тут є міни, тут заміновано, тут не можна перебувати і страшно. Але це мій вибір», – каже Анжела.

«В Одесі якось купатися не хочеться. Там дуже галасливо, хоч і пляжі відкриті. Так що невідомо, де безпечно, а де небезпечно. Навіть на відкритих пляжах може шматок від «шахеда» впасти на голову, як дівчинці в Одесі», – додає Дмитро, який теж приїхав відпочити в Коблево.

Море в Коблеві під забороною вже п'ятий рік, і це головна проблема місцевих готелів. Одним із таких комплексів управляє Артур. Каже, що зараз зайняті лише 30-40 апартаментів із понад двох сотень номерів.

«Людей лякає закрите море. Вони коли дізнаються про це, знімають букінги, знімають передоплати. Людина забронювала і думала, що море відкрите. Як тільки вона дізнається, що море закрите, люди максимально намагаються змінити свою локацію для відпочинку. Поміняти на якусь іншу локацію, де море відкрите», – розповідає Артур.

Навіть добрі знижки на проживання не особливо приваблюють туристів. Якось працювати в Коблеві можуть лише ті готелі, в яких є басейни. Дехто їде сюди просто пожити біля моря.

«Я приїхала і плакала. Кажу – море за ґратами. Це, звичайно, страшно. Не звикли ми до цього. Ми з Миколаєва, ми на всіх узбережжях були і в Крим їздили, а зараз страшно, що воно так є», – розповідає туристка Ірина.

Вино: зроблено в Коблеві

Ситуація з малим бізнесом у Коблеві ще гірша, ніж із туризмом. На місцевому ринку – ні душі, колись галасливі вулички заросли бур'яном та травою, на дорогах – порожньо.

До війни селище жило в основному за рахунок відпочивальників. Зараз податки платити майже немає кому. У місцевому бюджеті – величезна дірка, проте у Коблеві все ще залишається одне базове підприємство.

Місцевий винзавод – одна з найбільших виноробень України з повним циклом виробництва, від вирощування винограду різних сортів та збирання врожаю до виготовлення, витримки та розливу готової продукції.

Наразі завод «Коблево» розливає близько півмільйона пляшок на місяць. Якусь частину експортує за кордон. У довоєнні часи у цих цехах вироблялося втричі більше. Крім того, робота виноробів залежить від безперебійного електропостачання. Яка ситуація зі світлом буде взимку – невідомо.

«Якщо на нас подивитися на Google maps, то у нас купа резервуарів. Ще не дай Бог переплутають нас із якоюсь нафтобазою або подумають, що ми зберігаємо тут якесь паливо», – розповідає гендиректор АТ «Коблево» Віталій Рябошапко.

Увечері в обхід загороджень, повз порожні готелі, відпочиваючі знову пробираються до моря, щоб насолодитися вечірнім сонцем.

На пляж разом із онуками прийшла і Оксана – погодувати чайок: «Вони голодні. Було багато людей, зараз же нікого немає. Ось вони й просять. Ви ж бачите, скільки їх. Ну, а тепер ми, природно, підемо звідси. Боїмося, за дітей страшно. Але діти моря не бачать. Відпочивають на морі і не бачать його. Дітей шкода».