Доступність посилання

ТОП новини

«Скрізь, де була агресія, були росіяни» ‒ активісти Євромайдану в Криму


У листопаді 2013 року в Києві почалися події, що увійшли в історію під назвою Революція гідності або Євромайдан. Прихильники Євромайдану виходили на площі й у Криму. 18–20 лютого 2014 року в Києві снайпери розстріляли активістів. Після цього президент України Віктор Янукович залишив Київ. А через кілька днів у Криму з’явилися російські військові.

Як зароджувався Євромайдан у Криму? Як кримчани сприймали події у Києві? Кого підтримували жителі Криму? На ці та інші запитання відповідають гості й експерти Радіо Крим.Реалії.

Український громадський активіст, один із лідерів кримського Євромайдану Андрій Щекун розповідає, що перша акція в Криму відбулася 24 листопада 2013 року, коли стало відомо, що тодішня українська влада не підписуватиме асоціацію з Європейським союзом.

«Наша акція була під гаслом «Я обираю ЄС» на площі біля Ради міністрів АРК, що кримчани все-таки готові підтримувати європейський вибір. Але тоді місцева рада організувала проти нас багатотисячний мітинг, зігнавши на цю площу бюджетників. Ми тоді перейшли до представництва президента в АРК, тому що ми не бачили логічного сенсу проводити акцію під стінами Ради міністрів, якщо Азаров сказав уже своє слово. Логічніше було адресувати свою позицію президентові України, на той момент Януковичу. Щоб усе-таки відбулося підписання угоди з ЄС», – розповідає активіст.

За словами Щекуна, після цього відбувалися щоденні акції, а також марші в місті Сімферополі «практично упродовж усього Майдану».

Андрій Щекун
Андрій Щекун

Окрім акцій у Криму, розповідає координатор руху «Євромайдан-Крим» Сергій Мокренюк, кримчани їздили на Майдан до Києва.

«Це було після побиття студентів на Майдані. Ми провели акцію (в Криму ‒ ред.), на якій зібралося до 100 осіб. Стояли ми біля будівлі Верховної Ради АРК. Виникло запитання: «Так, а що ж нам робити? Ми тут у Криму, в Сімферополі. Ми не згодні з тим, що відбувається. Маємо якось висловити свої думки. У який спосіб?». Вирішили делегувати того, хто поїде. Тоді ми подіставали з кишень гроші, і таким чином чотири автомобілі поїхали на Майдан. Це була перша поїздка. Хтось затримався на 20–30 днів, а хтось за тиждень повернувся. Хтось потім ще приїжджав», – згадує кримський євромайданівець.

Жителі Криму підтримували Євромайдан, а проти виступали росіяни, яких завезли з сусідньої Росії

За словами Мокренюка, жителі Криму підтримували Євромайдан, а проти виступали росіяни, яких завезли з сусідньої Росії.

«Сказати, що місцеві були агресивні, ‒ це неправда. Місцеві допомагали грішми, допомагали ховатися, коли треба, попереджали про якісь події. Міліція в Сімферополі нас охороняла. Це об’єктивно. Вони робили все для того, щоб на нас не напали ті люди, яких замовили. А ті, хто поводив себе агресивно… всюди, де була агресія, були російські громадяни, яких спеціально завезли до Криму. Вони були спеціально переодягнені в цивільну форму. Місцевому населенню було байдуже, фізично жодних агресивних дій проти нас не чинили», – розповів активіст.

Схожої думки дотримується також Андрій Щекун, згадуючи, що першу агресію вони відчули тільки від спеціально створених груп.

«Перші випадки агресії ми відчули наприкінці грудня (2013 року – ред.), коли нам почали розбивати машини. З січня проти нас були організовані агресивні групи ‒ то «казаки» набігали, то комуністи, то «народний визвольний рух». Але це все не мирне населення. Мирне населення сприймало цю ситуацію більш адекватно. Їх цікавили комунікації. Якби не втручалася Росія і не підігравала фінансами цих людей і не організовувала проти нас цих «тітушок», то можна було б і далі комунікувати з усім населенням Криму. На наші акції приходило все більше й більше людей», – каже Андрій Щекун.

  • Зображення 16x9

    Катерина Некреча

    Ведуча проєкту Радіо Свобода «Свобода.Ранок». Раніше в.о. керівника проєкту Радіо Крим.Реалії, теле- і радіоведуча, автор спеціальних проєктів.

    Закінчила Київський міжнародний університет, бакалавр журналістики. Не секрет, що головне в моїй професії – це практика, тобто робота в ЗМІ.

    Почала працювати в проєкті «Крим.Реалії» (проєкт Радіо Свобода) навесні 2015 року.

    До цього працювала журналістом на українському телебаченні («Шустер LIVE», «Говорить Україна»). У 2014 році наблизилася до Криму, співпрацюючи з телеканалом-переселенцем з півострова «Чорноморська ТРК».

    Не уявляю себе поза професією. Своєю роботою без перебільшення живу. 

    Пишаюся, що є частиною такого важливого проєкту. Рада, що в дуже складний час можу працювати в медіа, де журналістські стандарти – не теорія, а досить успішна практика.

    Головний пріоритет для мене – аудиторія. Наші слухачі, читачі, глядачі мають право знати, що відбувається насправді.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG