Всеукраїнська громадська організація «Комітет виборців України» закликає Верховну Раду ухвалити зміни до закону «Про політичні партії в Україні», які б передбачили вичерпний перелік статей, на які партії можуть витрачати бюджетні кошти, сказав в ефірі програми Радіо Свобода «Деталі» аналітик КВУ Денис Рибачок.
Він зазначив, що організація вже розробила такий законопроект і сподівається на внесення його на реєстрацію у Верховній Раді.
«В одному з положень ми пропонуємо заборонити політичним партіям витрачати кошти з державного бюджету на рекламу. Ці кошти мають бути витрачені на розвиток партії, а не на її піар. За гроші платників податків фінансувати рекламу на телебаченні неприпустимо», – заявив Рибачок.
За його словами, наразі в законі просто прописана можливість отримання партією державного фінансування на її «статутну діяльність», без деталізації, про які види діяльності йдеться. «Саме поняття «статутна діяльність» є досить розпливчастим. До того ж, у різних партій різні статути», – каже Денис Рибачок.
Серед переліку статей, які КВУ пропонує для розподілу коштів, – зокрема, проведення зустрічей із виборцями, організація петиційних кампаній, оплата праці найманим працівникам парторганізацій тощо.
Крім того, як наголосив представник КВУ, парламентарі мають погодити механізм розподілу цих коштів, виділених партіям із державного бюджету, між регіональними осередками.
Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції», що передбачає державне фінансування статутної діяльності політичних партій, набув чинності 1 липня 2016 року. Як заявляв президент Петро Порошенко, який підтримав ці зміни, вони сприятимуть «деолігархізації української політики».
Наразі право на державне фінансування мають усі партії, які пройшли до парламенту, однак після наступних парламентських виборів таке право отримають усі партії, які подолають 2-відсотковий бар’єр. Згідно з законом про політичні партії, щорічний обсяг фінансування статутної діяльності партій «становить дві сотих розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 1 січня року, що передує року виділення коштів державного бюджету, помноженого на загальну кількість виборців, які взяли участь у голосуванні у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на останніх чергових або позачергових виборах народних депутатів України».
