Як правило, в цю пору року енергетичні підприємства по всій Європі поповнюють свої резервуари, замінюють старі кабелі, укладають контракти на газ та виконують роботи, на кшталт планового технічного обслуговування, необхідного для підготовки до майбутньої зими. Цього року все інакше.
Ціни на природний газ значно зросли; резерви значно скоротилися; зима не за горами; а торговці енергоносіями, політичні оглядачі та регіональні експерти починають нервувати. І вони звертають свої погляди на Москву, де найбільший постачальник Європи, російський державний газовий гігант «Газпром», уже міцно утримує позиції на ринку.
І ці позиції ще більше зміцняться з неминучим завершенням будівництва підводного газопроводу «Газпрому» – «Північний потік-2» вартістю 12 мільярдів доларів.
«Дефіцит міг бути викликаний низкою причин – комерційним інтересом, обмеженням поставок на внутрішньому ринку, політичними інтересами, щоб примусити Європу пришвидшити схвалення «Північного потоку-2», – сказала Аура Себедуш, старший енергетичний журналіст базованої в Лондоні консалтингової компанії Independent Commodity Intelligence Services.
«І, можливо, [це] добра стара російська позиція – підкріпити повідомлення про те, що Європа далі залишається залежною від російського газу, незважаючи на зростання американського [зрідженого природного газу] в останні роки», – сказала вона в електронному листі для Радіо Свобода .
«Чи є тут політичний елемент? Насправді це дуже складне рішення», – сказав Ґрегем Фрідман, головний аналітик компанії Wood MacKenzie, енергетичної консалтингової компанії з Единбурга.
«Газпром» іще не відповів на електронні листи з проханням про коментар.
Запаси природного газу в Європейському союзі є значно нижчими від нормальних рівнів для цієї пори року. Частково це пояснюється надзвичайно холодною пізньою зимою та ранньою весною, що означало скорочення сезону поповнення сховищ.
Цього року, за словами Марії Шагіної, докторантки та дослідниці політичних ризиків Центру східноєвропейських досліджень Університету Цюріха, запаси складають приблизно 12 відсотків проти 64 відсотків у минулі роки. У Німеччині газосховища містять лише 50 % порівняно з попередніми роками.
Це може поставити ЄС у тривожне становище напередодні зими, якщо газосховища не заповняться до жовтня, коли закінчується сезон поповнення. Сама Росія також поспішає заповнити власні сховища перед зимовим сезоном.
«Оскільки запаси газу зазвичай заповнюються влітку перед опалювальним осіннім сезоном, ситуація стала тривожною для європейців», – каже Шагіна.
Малі запаси призвели до зростання цін; минулого місяця ціни на газ у ключовій торговій точці в Нідерландах досягли 17-річного рекорду.
Поточні ціни на газ ростуть приблизно в три рази у порівнянні з цим же періодом у 2019 році, сказав Фрідман; і в п’ять разів порівняно з минулим роком, коли пандемія COVID-19 уповільнила або зупинила більшу частину промислового виробництва.
Зріджений природний газ, або ЗПГ, з Північної Америки, як правило, допомагає збільшити поставки в Європу. Цього року натомість більша частина ЗПГ вирушила до Азії, де ціни, за деякими показниками, на 80 % вищі, ніж у Європі.
«Ідеальне збурення»
Катя Яфіма, старша наукова співробітниця Оксфордського інституту енергетичних досліджень, наводить комбінацію факторів, що впливають на ринки: стихійні лиха, технічні відключення на багатьох заводах зрідженого природного газу, холодна зима та зростання промислового попиту, коли економіка відновлюється після локдаунів, пов’язаних із COVID-19.
«Усі разом [вони] створили ідеальне збурення, коли в світі просто не вистачає газу, – сказала вона. – Поставки «Газпрому» – один із багатьох факторів».
За умов нормальної ринкової економіки передбачається, що великий постачальник газу скористається високими цінами, уклавши більше контрактів, приносячи таким чином собі більший дохід.
У випадку з «Газпромом» це означало б використання того, що вже давно є його основною мережею експортних трубопроводів: ГТС України.
Цього року «Газпром» цього не зробив, і експерти кажуть, що єдиного чіткого пояснення немає.
«Північний потік-2»
Однак в Україні, яка майже два десятиліття бореться з Росією за поставки газу та транзитні збори, пояснення є цілком зрозумілим для багатьох.
«Навіть без завершення «Північного потоку-2» ми вже бачимо, хто підвищує ціни на газ у Європі, – сказав президент України Володимир Зеленський 22 серпня під час спільної прес-конференції із канцлеркою Німеччини Анґелою Меркель. – Проєкт вигідний лише Росії».
Росія роками намагалася зменшити свою залежність від українських мереж – зусилля, зумовлені в основному результатами Революції гідності 2014 року в Києві. Звідси і намагання обійти Україну з допомогою підводних трубопроводів як у Балтійському, так і в Чорному морях.
За даними дослідницької служби Конгресу США, до відкриття «Північного потоку-1» у 2011 році близько 80 відсотків російського експорту газу до Європи здійснювали транзитом через Україну. У 2019 році цей показник упав приблизно до 45 відсотків.
Україна виступає категорично проти будівництва «Північного потоку-2», що збільшить загальну потужність усього комплексу «Північного потоку» вдвічі. Це в основному через транзитні надходження, які Україна може втратити, якщо російський газ обійде її, але також і через побоювання, що Москва може припинити поставки безпосередньо в Україну – те, що вже траплялося в минулому.
У 2020 році Україна отримала близько 2,1 мільярда доларів надходжень від транзиту російського газу.
Найбільшим союзником України у боротьбі за блокування «Північного потоку-2» були США. Будівництво, розпочате в 2015 році, йшло швидкими темпами за адміністрації президента Дональда Трампа, навіть коли Конгрес схвалив кілька санкційних заходів, щоб спробувати заблокувати його, і Держдепартамент відкрито виступив проти цього.
У травні наступник Трампа Джо Байден розлютив республіканців у Конгресі та здивував українців, коли вирішив надати виняток із запровадження санкцій проти ключових компаній, які беруть участь у будівництві. Це розчистило шлях до завершення проєкту.
Рішення Байдена було ухалене після переговорів із Меркель, яка не погодилася з американською позицією, стверджуючи, що збільшення кількості російського газу для німецьких промислових споживачів та європейських ринків не обов’язково робить Європу більш прихильною до російських політичних примх.
Меркель також пообіцяла підштовхнути Москву до продовження чинного контракту з Києвом на транзит, термін дії якого закінчується в 2024 році – намагання вгамувати незадоволення України схваленням «Північного потоку».
Незважаючи на те, що «Північний потік-2», відомий також як Nord Stream 2 чи NS2, уже майже завершений, минулого тижня швидкість його будівництва зазнала значного удару: німецький суд відхилив аргументи операторів про те, що трубопровід був фінансово, хоча й не фізично, завершений, а тому не зобов’язаний дотримуватися правил ЄС, спрямованих на забезпечення конкуренції на енергетичних ринках блоку.
Правила, затверджені у 2019 році, містять вимогу «розділення» видобутку, транспортування та торгівлі газом до Європейського союзу, що забороняє одній компанії ексклюзивно використовувати власні трубопроводи для транспортування власного газу. «Газпром» виступає проти передачі контролю.
Німецький регулятор BNetzA переглядає один із компонентів цих правил і може винести ухвалу до початку наступного року, якщо не раніше.
Грати на ринку?
Експерти кажуть, що ознак того, що «Газпром» не виконує своїх контрактів за довгостроковими угодами про поставку, немає. Однак, схоже, компанія не хоче займатися «гойдалковими» постачаннями, незважаючи на привабливість високих цін.
«Видобування «Газпрому» в цьому році залишилося високим, і компанія виконала всі свої європейські договірні зобов’язання щодо поставок, – сказала Яфіма у коментарі для Радіо Свобода. – Я вважаю, що «Газпром» виграв від обмеженого ринку, але він не зловживав і не маніпулював ним».
Інші аналітики припускають, що «Газпром» може затримувати поставки до європейських ринків як спосіб тиску на ціни вгору, що, у свою чергу, підвищує ціни на електроенергію, спричиняючи обурення великих промислових споживачів.
Це, у свою чергу, може призвести до того, що потужні німецькі промислові підприємства лобіюватимуть уряд Німеччини з метою прискорити процес надання дозволів, щоб прискорити введення в експлуатацію «Північного потоку-2».
«Ця геоекономічна стратегія, як виглядає, використовується для того, щоб чинити додатковий тиск для прискорення сертифікації NS2», – сказала Шагіна Радіо Свобода.
«Газпром просто хоче запустити NS2, – сказав Фрідман. – Я не впевнений, що метою є засмутити німецьких промисловців. І справа не лише в Німеччині, але й у європейських промисловцях у ширшому сенсі».
За словами Фрідмана, якщо виявиться, що «Газпром» маніпулює ринками, навмисно піднімаючи ціни вгору в монополістичному порядку, це стане серйозною політичною проблемою.
«Якби це викрили, це б виявило ті самі проблеми, на які США скаржилися протягом останніх кількох років, що «Газпром» використовує енергію як інструмент, і не лише в енергетичному секторі», – сказав він.
«Було би дуже небезпечно грати так, – сказав Фрідман Радіо Свобода. – Були б наслідки».
