Доступність посилання

ТОП новини
23 лютого 2020, Київ 15:58

«Зеленський ходить по лезу ножа», але російський сценарій в Україні навряд чи спрацює (світова преса)


«Українці у своїх поглядах розділені на тих, хто вірить у можливість досягнення ближчим часом такої мирної угоди з Росією, яка збереже суверенітет України, шляхом переговорів, і тих, хто не вірить»
  • «Зеленський ходить по лезу ножа» – з таким заголовком виходить стаття на сайті видання The American Interest.
  • Про те, чому Україна може стати важливим торговельним партнером для Великої Британії після «брекзиту», пишуть у статті на сайті Atlantic Council.
  • Про підготовку українських чиновників до приїзду державного секретаря США пише CNBC.

Президент України Володимир Зеленський хоче шляхом переговорів з Росією досягнути миру в Україні, і видання The American Interest оцінює його можливості у статті з назвою «Зеленський ходить по лезу ножа».

Українці у своїх поглядах розділені на тих, хто вірить у можливість досягнення ближчим часом такої мирної угоди з Росією, яка збереже суверенітет України, шляхом переговорів, і тих, хто не вірить. Зеленський відносить себе до першої групи. Але, на його жаль, події складаються таким несприятливим чином, що переслідування його мети може дестабілізували його владу і підірвати позиції Україну перед її великим північним противником – Росією.

Асиметричні сили

«Важлива проблема у тому, що російсько-український конфлікт фундаментально асиметричний, і більшість асиметрій – але, що важливо, не всі, – працюють на користь Росії», – мовиться у статті.

Справа не лише в тому, що Росія більша, багатолюдніша, сильніша і багатша. Для України – але не для Росії – це боротьба за саме її існування. Битва відбувається на українській землі, руйнуючи все і вбиваючи українців майже щодня. Економічне і географічне переважання Росії дозволяє їй суттєво максимізувати заподіяну Україні шкоду. Для багатьох українців конфлікт є частиною повсякденного життя, тоді як росіянам ця війна є чимось далеким.

Кремль також має більше можливостей давати або ж забирати певні речі, такі, як вільний рух людей і товарів, обмін полоненими, постійне припинення вогню тощо. Загалом Москва веде переговори з позиції відносної сили і може дозволити собі грати в довгу гру.

Але важливо розуміти, що підходом президента Росії Володимира Путіна до України керує не тривога через можливість розширення НАТО, а переконання у тому, що Україна – частина Росії, яку відокремили помилково. І не схоже, щоб Путін був готовий піти на компроміси, мовиться в аналізі.

Як результат, Зеленський «стикається з небезпекою як будь-який політик у будь-якій державі, який занадто багато обіцяє і недовиконує», – мовиться у статті. Ознаки його готовності вести переговори на путінських умовах (наприклад, прийняття «формули Штайнмаєра») вже розхвилювали опозицію, яка не готова повірити у те, що Москва може примиритися з українським суверенітетом.

Але перехід до політики захисту суверенітету через опір, до якої вдавався непопулярний попередник Зеленського, може підірвати підтримку Зеленського серед його електорату, який втомився від війни і був доведений до віри в те, що швидке врегулювання можливе, мовиться у статті.

Але не все так безнадійно. Справа в тому, що для України мірою перемоги є саме її виживання. А для Росії перемога потребує значно складнішого результату з певними нюансами. Мета Москви – не перетворити Україну на руїни, а залишити її більш-менш цілою і придатною для прилучення в так званий «русский мир». Так, Кремль вдається до воєнних інструментів, але Москва має якось підкорити Україну, не знищивши її повністю. «Бажаний сценарій – це Крим 2014 року, а не Донбас», – мовиться в матеріалі.

Тож використання Росією воєнної сили має бути «болісним, але обмеженим і точно спрямованим». Мета – переконати українців, що їхня мова і національне самоусвідомлення – відхилення від норми, а «їхній дім – Росія». Але після того, як Кремль вдався до комбінації сили, тиску й інших методів, це мало ймовірно.

Таким дивним чином, асиметрія конфлікту насправді стосується обох сторін, пише автор статті.

Як Україна може нагодувати Британію

Про важливість потенційно нових і дуже вигідних торговельних угод між Великою Британією й Україною пишуть у статті на сайті аналітичного центру Atlantic Council. Стаття має назву «Україна може нагодувати Британію після «брекзиту».

«Брекзит» уже скоро – 31 січня 2020 року. Після цього Велика Британія як один із найбільших імпортерів їжі має укласти низку нових торговельних угод із іншими державами. Україна має особливо зацікавити Британію, адже вона – одна з найбільших виробників харчових продуктів у світі і може запропонувати зерно й інші товари за набагато нижчу ціну і при тому такої ж чи й вищої якості, як у виробників із ЄС.

Якщо Велика Британія хоче отримати від «брекзиту» найбільшу користь, їй треба поставити в пріоритет переговори щодо вільної торгівлі – тобто без тарифів на експорт до неї харчових продуктів.

Угода про вільну торгівлю між Україною і ЄС (DCFTA) є прикладом обмежувальних торговельних умов, яких Британія має уникати у потенційно новій угоді з Україною. Нині DCFTA суттєво обмежує безтарифний експорт зерна, птиці й інших продуктів до Великої Британії, мовиться в матеріалі.

Україна могла б бути особливо важливою для Британії, тому що вона відносно близька географічно, і їжу можна доставляти швидко, мовиться у статті.

Вже у близькому майбутньому багато держав відчуватимуть нестачу їжі, а ціни на харчові продукти зростуть. Водночас населення Британії також зростає, і очікується, що вона особливо стане залежною від імпорту харчових продуктів протягом наступних кількох десятиліть. Тож Британії не варто зволікати з безтарифною угодою з Україною, мовиться в статті.

Українські чиновники готуються до приїзду державного секретаря США Майка Помпео 30–31 січня. Про це йдеться на сайті американського телеканалу CNBC.

Помпео планував свою поїздку в Україну і ще чотири країни на початку січня, але зрештою скасував їх на тлі посилення напруженості між США й Іраном, що призвело до протестів і посилення заходів безпеки у регіоні, мовиться у статті.

CNBC звертає увагу на те, що поїздка Помпео якраз припадає на кінець двох тижнів слухань у Вашингтоні у процесі щодо імпічменту президента США Дональда Трампа. В центрі уваги – зв’язки між президентською адміністрацією, її апаратом і рішенням затримати затверджену Конгресом військову допомогу Україні.

Окремо зазначається, що Конгрес виділив додаткові 300 мільйонів доларів оборонної допомоги Україні у бюджеті на 2020 рік.

«Українські експерти припускають, що візит Помпео має на меті підтвердити постійну підтримку з боку Вашингтона, незважаючи на особливу увагу до зв’язків США та України на Капітолійському пагорбі (в Конгресі США – ред.) і відсутність керівництва у посольстві США в Києві», – мовиться у статті.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG