«У Москві завжди є надія»: президент Латвії – про спроби Росії розколоти єдність Заходу через Україну

НЬЮ-ЙОРК – Росія намагається чинити тиск на Європу, щоб та послабила підтримку України, а також підірвати єдність усередині НАТО і Євросоюзу, заявив президент Латвії Едгарс Рінкевич в інтерв’ю Радіо Свобода у штаб-квартирі ООН, де відбувається Генеральна асамблея.

Едгарс Рінкевич попередив, що диверсії, кібератаки і вторгнення безпілотників уже є частиною російської кампанії по всій Європі, і застеріг, що визначення цих дій як «гібридної» війни може применшувати їхню небезпеку.

Він також заявив, що Європі необхідно швидше усувати прогалини у протиповітряній обороні, технологіях та оборонному виробництві в міру того, як змінюється війна в Україні.

Едгарс Рінкевич дав інтерв’ю під час робочого візиту до США і участі в 81-й сесії Генеральної асамблеї ООН. 21 вересня він разом із президентами Естонії та Литви зустрівся з генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррешем і заявив про посилення протидії Росії країнам Балтії та іншим державам, які підтримують Україну, і пов’язане з цим зростання ризику ескалації.

«Усілякі провокації»

Радіо Свобода: З огляду на останні інциденти у країнах Балтії, чи змінилася ваша оцінка загроз? Що саме, на вашу думку, Володимир Путін перевіряє – і чого він намагається досягти – у країнах Балтії, Польщі та ширшому регіоні?

Едгарс Рінкевич: Він не перевіряє країни Балтії. Він не перевіряє Польщу. Насправді він намагається надіслати сигнал, що ті, хто підтримує Україну, повинні припинити це робити. Я думаю, що це мета номер один. Друга мета, звичайно, – якомога сильніше підірвати єдність НАТО і ЄС.

Але я був би дуже обережним із такими формулюваннями, особливо із заголовками, які з’являються у медіа. Ми не говоримо про звичайну війну. Ми говоримо про всілякі провокації, всілякі акти саботажу, всілякі випробування, і це безперечно те, що вже відбувається просто зараз. Це не щось, що може статися в майбутньому, але нас дещо непокоїть подальше збільшення кількості таких дій.

Країни Балтії протягом 2026 року неодноразово повідомляли про інциденти з безпілотниками. У серпні винищувачі НАТО збили дрон над Латвією, який, за даними латвійських військових, потрапив у повітряний простір країни внаслідок застосування Росією засобів радіоелектронної боротьби. У травні міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будрис звинувачував російські війська у свідомих спробах змінювати маршрут українських безпілотників у напрямку країн Балтії. Москва ці звинувачення відкидає.

– Ви говорили, що ваша оцінка не змінилася. У такому разі який вигляд насправді мала б справжня російська перевірка статті 5 НАТО?

– Думаю, ви можете спробувати поставити це запитання російській стороні. Але дивіться, я думаю, що ми зробили – і це те, про що я зараз багато разів говорю, – ми зробили певну помилку, називаючи такі дії, як саботаж, кібератаки, різноманітні дії, які ми спостерігаємо в Німеччині, Польщі, країнах Балтії, деякі вторгнення безпілотників, актами гібридної війни.

Я думаю, що коли ми використовуємо слово «гібридний», це чомусь звучить менш, скажімо, небезпечно, це така собі більш невинна термінологія, ніж самі ці дії насправді.

Думаю, найнебезпечніший сценарій виникне, якщо Росія почне діяти безрозсудно, якщо ми не реагуватимемо ефективно і якщо з’являться реальні жертви. Тоді, я думаю, ми будемо ближчими до дуже серйозної ескалації. Я сподіваюся, що, працюючи разом, ми зможемо уникнути такого сценарію.

– Ви говорили, що ці інциденти принаймні частково покликані змусити європейців боятися продовжувати підтримувати Україну. Чи має Путін підстави вважати, що Європа зрештою може втомитися від підтримки України?

– Я думаю, що в Москві завжди є надія. Думаю, там не очікували такої єдності, а також такої кількості заходів на підтримку України та санкцій проти Росії й Білорусі, і, думаю, вони розраховують на деякі вибори у великих європейських країнах, особливо коли йдеться про підтримку України.

То ж це відкрите питання, але я думаю і сподіваюся, що, оскільки ми змогли підтримувати Україну протягом чотирьох із половиною років від початку війни, ми зможемо зберегти єдність, продовжити підтримувати Україну і надалі чинити тиск – економічний тиск, зберігати санкції проти Росії. Але, звичайно, я справді вважаю, що такий розрахунок усе ще існує і що в Москві є надія на те, що ця європейська стійкість і єдність можуть зламатися.

Москва і перспективи миру

– Щодо мирних зусиль – ми бачимо новий імпульс із Вашингтона, зокрема щодо переговорів. Президент Трамп, як ви знаєте, збирається зустрітися з президентом Зеленським. Він також заявляв, що вважає, що Путін хоче миру. Чи бачите ви якісь докази цього?

– Я дуже високо оцінюю зусилля США, але, відверто кажучи, я не бачу в Москві жодної готовності, жодної готовності Росії сісти за стіл переговорів і вести серйозні мирні переговори.

Я думаю, вони досі вірять, що можуть виграти війну в Україні. Думаю, вони досі вірять, що можуть завдавати потужних ударів по українській енергетичній інфраструктурі, критичній інфраструктурі, і думаю, вони все ще вірять, що можуть досягти свого завдяки певному посиленню тиску на європейські країни. І я думаю, ми повинні розуміти, що це спрямовано не лише проти країн Балтії чи Польщі.

Зустріч Зеленського і Трампа має відбутися у Нью-Йорку на полях Генеральної асамблеї ООН. Президент України 20 вересня повідомив, що серед тем переговорів будуть можливі кроки з деескалації та питання енергетичної й продовольчої безпеки, а раніше заявляв, що сторони також обговорюватимуть антибалістичний захист України.

Ми бачимо інциденти, які відбуваються в Німеччині, в таких країнах, як Франція, Іспанія, та в деяких інших державах. Ми вже бачили спроби вбивств або навіть убивства, які відбувалися минулого року, два роки тому.

Тож я думаю, що в поєднанні з усіма цими заходами росіяни вважають, що все ще можуть іти далі і що вони не дуже зацікавлені у серйозних мирних переговорах.

Якщо ми зможемо зберегти нашу єдність – а я твердо вірю, що зможемо, – якщо Україна зможе дати відсіч, тоді, можливо, до наступної весни ситуація зміниться. Але є ще одна річ, яку ми повинні враховувати. Нам також необхідно надати Україні якомога більше систем оборони.

Ми бачимо, що Україна зараз відчуває серйозний дефіцит, особливо протибалістичних систем. Крім того, війна безпілотників розвивається дуже, дуже швидко. Тож нам також потрібно знайти способи, як забезпечити Україну всім цим і як ми можемо їй допомогти.

– Якщо дивитися на майбутню зиму, у чому Європа найбільш вразлива?

– Саме в технологіях, саме в оборонній промисловості. Зараз ми інвестуємо багато грошей. Ситуація змінюватиметься. Вона вже змінюється. Але дивіться, недостатньо просто забезпечити достатнє фінансування і думати, що всі ці речі можна просто купити готовими.

Розробка нових технологій, розвиток оборонної промисловості потребують часу. Ми над цим працюємо, але саме тут війна в Україні – як українські, так і російські технології – розвивається дуже швидко, і нам просто потрібно це розуміти, нам просто потрібно стати набагато гнучкішими, мати менше бюрократії у процесі ухвалення рішень і просто закрити ті прогалини, які в нас є.

Ми всі знаємо про ці прогалини. Ми працюємо, і я думаю, що ми їх закриємо.

Латвія належить до держав, які наполягають на прискоренні європейського оборонного виробництва і розвитку технологій. На Ризькій конференції у вересні латвійська влада називала серед пріоритетів посилення оборонних можливостей, інвестиції в технологічну перевагу, зменшення економічних залежностей і подальшу підтримку України.

– Просто щоб уточнити: якщо Росія завтра завдасть ракетного удару, Європа готова?

– Яка Європа?

– Ваша частина Європи.

– Наша частина Європи намагається бути максимально готовою. Але дивіться, якщо Росія завдасть ракетного удару, тоді абсолютно зрозуміло, що це Стаття 5, і тоді абсолютно зрозуміло, що буде відповідь.

Тож ми говоримо про протиповітряну оборону, яку, на мою думку, нам усе ще потрібно вдосконалювати, особливо враховуючи український досвід. Але тоді ми також говоримо про прямий напад, а це вже Стаття 5 з усіма відповідними наслідками.

І я думаю, що росіяни це розуміють. Думаю, ми говоримо про інші сценарії, які є менш ризикованими для Росії, але, звичайно, дуже складно зрозуміти, як саме мислять у Росії. Іноді це раціонально, і дуже часто це дуже раціонально.

– Моє останнє запитання: якщо говорити про потреби України, чи повинні заморожені російські активи тепер відігравати більшу роль у фінансуванні оборони та відбудови України?

– Позиція Латвії завжди була абсолютно чіткою. Ми не бачимо жодних причин на цьому етапі залишати російські активи недоторканими. Ми вважаємо, що заморожені активи повинні використовуватися для надання всієї необхідної допомоги, а також, імовірно, для фінансування відбудови України, але ви знаєте, що не всі в Європі з цим погоджуються.

У ЄС немає консенсусу щодо конфіскації самих заморожених російських активів. Наприкінці 2025 року через заперечення Бельгії не вдалося погодити репараційну позику на їхній основі, натомість ЄС затвердив для України 90 мільярдів євро фінансування на 2026–2027 роки через спільні запозичення. У серпні Єврокомісія заявила, що готова повернутися до питання використання російських активів, якщо цього вимагатимуть держави-члени. Водночас ЄС уже використовує прибутки від заморожених активів: у серпні на допомогу Україні спрямували чергові 1,4 мільярда євро таких доходів.