Російські війська залишили понад 200 квадратних кілометрів на одному з ключових напрямків у Донецькій області. Втрачено і плацдарм північніше Лимана. Саме звідти російські сили розраховували атакувати з півночі пояс міст-фортець Донбасу. Про це повідомив OSINT-аналітик Клеман Молен.
Пізніше його висновки підтвердили Rochan Consulting та Інститут вивчення війни. Чотиримісячний контрнаступ ЗСУ звів нанівець територіальні успіхи Росії з березня і зірвав плани оточення Слов’янська та Краматорська.
Навіть Z-канали визнають погіршення ситуації, пояснюючи його системною брехнею у доповідях нагору. Російська армія намагається утримати ініціативу. Але ставка, схоже, вже не на швидкий прорив, а на морози.
Минулої зими російські удари припадали на українську енергетику та теплопостачання. Мільйони людей залишалися без світла, тисячі – без опалення та гарячої води. Тепер Росія підходить до нової зимової кампанії із новою зброєю.
Тому головне питання цієї зими: чи вистачить Україні ракет, щоб витримати російську повітряну кампанію? І чи зможе Європа поповнювати запаси швидше, ніж Москва їх витрачає? Про це ми поговорили з військовим оглядачем United Unmanned Systems Юліаном Рьопке.
– Чи накопичила Україна достатній запас ракет для систем Patriot напередодні зими, і наскільки цих поставок вистачить у разі регулярних масованих атак Росії?
– Ні, зараз у України недостатньо систем Patriot, а також інших систем і ракет, включно з IRIS-T.
Я нещодавно був у Києві, і, судячи з того, що я там побачив, Україна зараз може перехопити лише близько 10% ракет. Нещодавно у ЗМІ повідомлялося, що найближчим часом Німеччина передасть Україні ще 20 ракет-перехоплювачів. Але, якщо подивитися на цифри, 20 перехоплювачів – це ніщо порівняно з приблизно 70 балістичними ракетами «Іскандер-М», які Росія виробляє щомісяця.
– Чим ЗСУ планують збивати нові модифікації дронів «Герань» з реактивними двигунами? Чи є у мобільних груп та ППО ефективне рішення проти цих цілей?
– Донедавна класичні безпілотники-перехоплювачі, переважно P-1 Sun і Sting від двох українських компаній, забезпечували близько 90% перехоплень над Україною. Але проти нових цілей вони вже неефективні.
Максимальна висота польоту «Герані-5» та «Бандеролі» становить близько шести кілометрів – приблизно на два кілометри вище за граничну висоту нинішніх перехоплювачів.
Зараз доводиться чекати, поки дрон опуститься приблизно до двох-трьох кілометрів, а потім застосовувати ПЗРК – наприклад, Stinger або «Іглу». Це означає перехоплення буквально останньої хвилини, а отже, ситуація дуже небезпечна. Раніше невеликі мобільні групи по всій Україні могли перехоплювати «Герані» за 50 або навіть 100 кілометрів до цілі. Зараз Росія досить ефективно використовує нові технології.
– Чи побачимо ми найближчим часом удари далекобійними засобами, тими самими ракетами «Фламінго», по військових об’єктах у глибині Росії, аж до Москви?
– Що стосується «Фламінго», ці крилаті ракети вже застосовувалися. Але важливо розуміти: вони дуже великі та повільні. Ми вже бачили, що їх можна перехоплювати, а деякі не досягають цілі. Якщо Україна запускає дві такі ракети, одна може влучити в об’єкт, а інша впасти за 500 метрів від нього. Тому це поки не оптимальне рішення.
Крім того, «Фламінго» FP-5 перебуває на досить ранній стадії. Наскільки я розумію, зараз Україна розробляє FP-7 – балістичну ракету малої дальності – і FP-9, балістичну ракету середньої дальності.
У ніч на 20 вересня у Московській області РФ вночі було уражено «одне з ключових підприємств» нафтової промисловості РФ, а також обʼєкт логістики, повідомив президент Володимир Зеленський. «У Московському регіоні цієї ночі дуже відчутно спрацювали наші далекобійні відповіді. Це мільярди доларів, які підтримують воєнну машину. Працювали, зокрема, FP-1, RZ-100, MICH-2000, «Паляниця», Vendetta, «Лютий», «Барс», «Фламінго», «Січень», Pelican», – зазначив глава держави.
На виставці озброєнь у Данії, де була компанія Firepoint, я чув, що до їхнього розгортання може минути від трьох до шести місяців. Після їхнього розгортання їх, безумовно, застосовуватимуть, і Росії буде набагато складніше їх перехоплювати.
Основними засобами проти таких ракет залишаються С-300 та С-400, але десятки, якщо не сотні, цих систем були знищені Україною. Їхня кількість зараз суттєво скоротилася. «Панцир», «Бук» або «Тор» не здатні перехоплювати такі балістичні ракети. Тому Росії доведеться обирати, де розміщувати комплекси протиракетної оборони, що залишилися. Ймовірно, їх концентруватимуть навколо Москви та інших великих міст.
Але залишається безліч інших військових цілей, наприклад авіабаза «Міллерово» та інші аеродроми, які опиняться в зоні досяжності українських балістичних ракет після їхнього введення в експлуатацію.
– Чи є у ЗСУ реальні ресурси та сценарії, щоб переломити повзучий російський наступ на сході?
– Зараз становище української армії на фронті набагато краще. Я б сказав, що ситуація не була такою сприятливою з кінця 2024 року. У 2025 році ми спостерігали значне просування Росії.
У середньому вона займала близько 500 квадратних кілометрів на місяць. Зараз темпи суттєво знизилися: у деякі місяці йдеться приблизно про 200 квадратних кілометрів, в інші – лише про 90.
Росія просувається на одних ділянках, а Україна – на інших, зокрема в рамках операції «Вівальді». Тобто зараз це фактично гра з нульовою сумою.
співвідношення становить приблизно один український військовослужбовець до шести російських
Це показує проблему, з якою стикається Путін. У Росії є перевага в повітрі, що дозволяє завдавати ударів по українських містах, але зараз у неї недостатньо військової потужності, особового складу та озброєнь для серйозного просування на фронті. Тому я залишаюся досить оптимістичним в оцінці нинішньої ситуації.
Інша справа, якщо Росія мобілізує ще, скажімо, 600 тисяч людей, і половина з них опиниться на фронті протягом трьох місяців. Я називаю ці цифри, тому що вони вже з’являлися в українських ЗМІ. Це, звичайно, стало б великою проблемою.
Зараз, за моїми оцінками, співвідношення становить приблизно один український військовослужбовець до шести російських. У такому разі воно могло б змінитися до одного до двадцяти, і українській армії було б набагато складніше утримувати позиції.
Але мобілізація ще 600 тисяч людей проти їхньої волі може спричинити внутрішні проблеми та напруженість у самій Росії. Тому заздалегідь сказати, до чого призведе така мобілізація, неможливо.
– Чи змінилося щось на лінії фронту після кадрових перестановок у військовому керівництві України, чи зміна генералів поки не впливає на стан справ «на землі»?
– Я стежу за війною від самого початку і працюю разом з українською армією з 2023 року. За цей час багато чого змінилося та покращилося.
Якщо подивитися на ситуацію три роки тому, українські бригади часто діяли окремо, а зв’язок між ними був слабким. Одна бригада перебувала в одному районі, інша – у сусідньому, і вони могли не знати, що роблять інші підрозділи.
Зараз ситуація змінилася. Відбувається інтеграція, з’явилася корпусна структура. Я вважаю це великим покращенням.
Тепер корпуси можуть робити запит на підтримку безпілотників, вогневу підтримку та авіаудари. Якщо одна бригада потрапляє у складне становище, існує зв’язок з іншими підрозділами.
– Як Україна готує свою енергетичну та цивільну інфраструктуру до наближення зими в умовах постійних ударів?
– Думаю, це буде однією з найбільших проблем. Нещодавно ми чули від керівника військової адміністрації Херсона, що без електрики та опалення може залишитися не лише місто, а й значна частина області. Понад 60 тисяч людей закликають евакуюватися та переїхати до центральної частини України.
Наскільки мені відомо, про це також говорив і президент Зеленський: цієї зими з опаленням в Україні буде дуже важко.
Можливо, це буде найважча зима за весь час війни для приблизно 30 мільйонів українців, які залишаються в країні.
Подивимося, чи зможе Україна з цим впоратися.
Раніше суспільство демонструвало велику стійкість: люди не чинили на уряд серйозного тиску з вимогою припинити війну. Саме такого тиску, на мій погляд, і домагається Росія.
Але зараз помітний поступовий зсув: дедалі більше людей позитивно ставляться до можливості переговорів, зокрема на російських умовах. Я побоююся, що якщо становище цивільного населення погіршиться, ця тенденція збережеться.
– Як ви оцінюєте черговий «мирний план», злитий у ЗМІ? Це реальне зондування ґрунту чи черговий виток інформаційної війни?
– Якщо говорити про так званий мирний план, який пан Віткофф та пан Кушнер привезли з Росії, то, на мій погляд, по суті нічого не змінилося.
Пан Кушнер дуже чітко сказав в інтерв’ю: все готово, угода готова, Україні залишається тільки здатися. Але для цього українські війська мають відійти з понад п’яти тисяч квадратних кілометрів Донбасу.
У Москві чудово розуміють, що це означатиме для України. Якщо українська армія піде з території, яку вона захищає вже 12 років, це стане найтяжчим ударом по моральному духу та мотивації армії.
У Дніпропетровській та Харківській областях, які в такому разі фактично стануть новою лінією кордону з центральною Україною, немає підготовлених оборонних позицій. У Москві це знають. Тому я вважаю це вкрай небезпечною пропозицією: українській армії пропонують просто піти з Донбасу в обмін на обіцянку, що після цього все буде гаразд.
Але якщо подивитися на те, що відбувається зараз, Росія продовжує створювати так звану буферну зону – територію контролю завглибшки близько 30 кілометрів усередині України, від Харківської області через Сумську та Чернігівську до кордону з Білоруссю.
Одночасно Запорізька область перебуває під сильним військовим тиском. Тому важко виходити з того, що Москва хоче лише Донбас, і після його отримання війна закінчиться.
На мій погляд, якщо Росія отримає решту Донецької та Луганської областей, вона зможе використати нові позиції для подальших атак і спроб захопити інші території України.
Форум