«Ніхто не просить Зеленського визнати Крим територією РФ, але якщо він хоче Крим, то чому за нього не воювали 11 років тому, коли його без жодного пострілу передали РФ?» – написав Дональд Трамп у своїй соціальній мережі Truth Social.
У відповідь Володимир Зеленський нагадав, що Сполучені Штати під час першої каденції чинного президента США Дональда Трампа ухвалили «Кримську декларацію», в якій йшлося про «відмову визнання вимог Кремля щодо встановлення суверенітету над територією, захопленою силою всупереч міжнародному праву». Зеленський опублікував скріншот цієї декларації із сайту Держдепартаменту США.
Водночас, Володимир Зеленський не відповів на закид Дональда Трампа про відмову українців воювати за Крим у 2014 році.
Чому Україна тоді не воювала за Крим? Чи справді Росія захопила Кримський півострів безкровно?
Крим.Реалії нагадує як все було.
Війни за Крим не було
Володимир Путін і Віктор Янукович хрестяться під час богослужіння в Києві, 2013 р.
Як відомо, у ніч на 23 лютого 2014 року президент України Віктор Янукович, чинний той час, внаслідок масових протестів українців залишив територію країни і опинився в Росії. Пізніше Верховна Рада України ухвалила постанову про самоусунення Януковича від виконання обов’язків президента країни, призначила в.о. президента очільника українського парламенту Олександра Турчинова і визначила дату дострокових виборів глави держави.
Александр Турчинов, и.о президента Украины в 2014 г.
У цьому листі Янукович просив російського президента використати збройну силу для захисту населення в Україні, де, за його словами, люди переслідуються за політичною та мовною ознаками. За словами Чуркіна, російська сторона надала листу статус офіційного документа.
Посол Росії в ООН Віталій Чуркін на засіданні Ради безпеки ООН демонструє лист Віктора Януковича до керівника Росії Володимира Путіна з проханням використати війська для відновлення «законності та правопорядку в Україні». Нью-Йорк, 3 березня 2014 року
Слідом за Януковичем під захист російської влади втекли два останні міністри оброни України Дмитро Саламатін і Павло Лебедєв, які мали громадянство РФ і яких українське слідство звинуватило у вчиненні державної зради.
Екскомандувач ВМС України Сергій Гайдук, 2017 р.
За словами колишнього командувача ВМС України віцеадміралаСергія Гайдука, внаслідок систематичних дій попереднього керівництва ЗСУ, військовослужбовці українського військового контингенту в Криму були не готові протистояти агресії Росії, а згодом і деморалізовані.
Однак, питаючи, чому українці не воювали у 2014 році за Крим, важливо зазначити, що Володимир Зеленський став президентом України лише у 2019 році, ставлячи те саме питання своїм попередникам.
І якщо українська армія справді 11 років тому не воювала за Крим, то спротив українських військових (як і цивільного населення), у тому числі озброєний, і жертви, понесені в цьому спротиві – це факт, і не один.
Озброєний спротив у Криму
Майже кожен штурм російськими військовими українських військових частин закінчувався сутичками, але про справжні бої відомо мало. 18 березня 2014 року під час штурму російськими військовими Фотограмметричного центру Центрального управління військової топографії та навігації Збройних сил України сталася перестрілка.
Прапорщик Сергій Кокурін
У результаті бою було вбито прапорщика Сергія Кокуріна, який перебував на спостережній вежі автопарку частини. За повідомленнями товаришів по службі, вишка була зрешечена автоматними чергами. У Кокуріна влучили дві кулі калібру 5,45 мм, одна з них – прямо в серце. Ще один військовослужбовець ЗС України, капітан Валентин Федун, був тяжко поранений.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, Сергій Кокурін посмертно був нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Ще одна жертва «безкровної» окупації – український майор Станіслав Карачевський, який загинув за не до кінця з'ясованих обставин пізно ввечері 6 квітня 2014 року в селищі Новофедорівка. Він проходив службу в одній із військових частин Військово-морських сил України та готувався до виїзду на материк після захоплення росіянами його частини, коли стався конфлікт між військовослужбовцями двох країн.
За повідомленням Міністерства оборони України, вбивцею українського офіцера виявився контрактник окремого батальйону морської піхоти Чорноморського флоту Росії, молодший сержант Зайцев (згодом засуджений російським судом).
Майор ЗСУ Станіслав Карачевський
«Попередньо встановлено, що одна куля влучила українському офіцеру в груди, друга – в район ока, сліди крові ведуть від третього поверху. Є припущення, що мало місце переміщення тіла загиблого», – зазначили у Міноборони України. Ще одного українського військовослужбовця – офіцера оперативного відділення штабу військової частини капітана Артема Єрмоленка – було жорстоко побито росіянами.
Менш відома історія невдалого штурму російськими військовими прикордонної застави «Масандра» у Ялті. Можливо, тому, що там обійшлося без жертв. Бійці «Масандри» – одні з тих, хто чинив жорсткий спротив, у тому числі озброєний. Там стріляли і лише так змогли розблокувати загін, який оточили «зелені чоловічки» та «самооборона Криму».
«Атаку відбили, старший лейтенант, начальник мобільної прикордонної групи застосував зброю в повітря, щоб не допустити захоплення цього підрозділу», – свідчить перший заступник начальника Державної прикордонної служби України (2003–2014 роки) Павло Шишолін.
«Черкаси» – останній корабель ВМСУ, який захопили російські військові у 2014 році. Прапор ВМСУ над ним був спущений лише після того, як останні українські моряки залишили плавзасіб. Тепер «Черкаси» називають символом спротиву російській анексії Криму. Українські моряки провели 20 днів в облозі, пережили зраду, підкуп, прориви та штурм, проте присягу не зламали.
Останній штурм корабля розпочався 25 березня. В операції брали участь два вертольоти Мі-35 і три швидкісні катери ЧФ Росії. «Черкаси» маневрував в озері Донузлав і не давав висадитися групі захоплення. Вийти з озера корабель не міг через те, що росіяни заблокували протоку, затопивши там кілька своїх суден.
Росіяни застосовували великокаліберні кулемети, стріляли вони по водному полю перед кораблем. У відповідь екіпаж «Черкас» стріляв у повітря як попередження, матроси кидали в російські катери вибухові пакети та поливали їхні команди водою з брандспойтів, ставили димові завіси.
Пізніше у тральщика вийшов з ладу основний пост кермування. Тільки після цього «Черкаси» припинив хід і на нього змогли висадитися російські військові. У цей час команда забарикадувалася всередині.
Український тральщик «Черкаси» у Стрілецькій бухті Севастополя (позначений сірим контуром)
Широковідома також історія протесту юних курсантів Академії військово-морських сил України імені Нахімова в Севастополі, яку захопили військові РФ.
21 березня 2014 року російське керівництво морського навчального закладу організувало спуск українського прапора та підняття російського. Півтори сотні курсантів тоді залишалися вірними присязі своєї країни. Коли почався спуск прапора України, вони попри заборону російських офіцерів почали співати український гімн. Їхні підліткові голоси не зміг заглушити навіть військовий оркестр, який почав грати російський марш. 103 курсанти АВМСУ імені Нахімова продовжили свою службу та навчання в Одесі.
Українські курсанти Військово-морської академії імені Нахімова співають гімн України, скриншот відео. Севастополь, 21 березня 2014 р.
Росіяни заблокували військову частину, де була лише чергова зміна. Наступного дня українські військові льотчики, без зброї, під червоним бойовим прапором Севастопольської авіабригади імені Олександра Покришкіна та державним прапором України, виконуючи гімн України, колоною рушили в бік російських військових, які блокували їм дорогу, при цьому росіяни погрожували українцям зброєю та стріляли в повітря.
У результаті переговорів протягом дня вдалося повернути територію військової частини під український контроль.
Льотчики 204 бригади тактичної авіації ЗСУ, березень 2014 р.
Лише за кілька днів за наказом із Києва особовий склад авіабригади залишив частину і та перейшла під повний контроль російських військовослужбовців. Українські військові на чолі з полковником Мамчуром перебазувалися до Миколаєва. Багато хто з них згодом воював на Донбасі, а зараз продовжує захищати Україну від російської агресії.
У боях за український Донбас, починаючи з весни 2014 року, коли ще не завершилася російська окупація Криму і до початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну, загинули десятки кримчан.
Захоплення Криму було військовою операцією Росії. Фотосвідчення
1/16Кримські татари тримають прапор свого народу під час мітингу біля парламенту Криму в Сімферополі, 26 лютого 2014 року.
А раніше, за тиждень до цього політик із Криму порушив питання про можливість «від'єднання» півострова від України. На той момент у Києві ще тривали протести, які призвели до усунення від влади та втечі до Росії президента Віктора Януковича. Ці протести отримали назву «Революція гідності»
16 березня 2014 року в окупованому Росією Криму пройшов незаконний референдум, до цього російські військові без розпізнавальних знаків за підтримки частини місцевого населення півострова захопили громадські будівлі та військові об'єкти в рамках російської окупації Криму.
16 березня 2014 року в окупованому Росією Криму пройшов незаконний референдум, до цього російські військові без розпізнавальних знаків за підтримки частини місцевого населення півострова захопили громадські будівлі та військові об'єкти в рамках російської окупації Криму.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
3/16Російські військові без розпізнавальних знаків біля аеропорту Сімферополя, 28 лютого 2014 року.
Військові Росії без розпізнавальних знаків з'явилися по всьому Криму і стали відомі як «зелені чоловічки». Кремль спочатку стверджував, що це були місцеві групи «самооборони», але пізніше визнав, що це були професійні російські військові
16 березня 2014 року в окупованому Росією Криму пройшов незаконний референдум, до цього російські військові без розпізнавальних знаків за підтримки частини місцевого населення півострова захопили громадські будівлі та військові об'єкти в рамках російської окупації Криму.
16 березня 2014 року в окупованому Росією Криму пройшов незаконний референдум, до цього російські військові без розпізнавальних знаків за підтримки частини місцевого населення півострова захопили громадські будівлі та військові об'єкти в рамках російської окупації Криму.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
5/16Місцеві жителі оточують вантажівку, якою керують українські військові, 3 березня 2014 року.
Велика кількість проросійськи налаштованих місцевих жителів у Криму почали виходити на вулиці разом із російськими солдатами, посилюючи тиск на українські війська, які все більше опинялися в ізоляції на своїх військових базах. На той час у Криму, на думку експертів, приблизно 60 відсотків населення були етнічними росіянами
16 березня 2014 року в окупованому Росією Криму пройшов незаконний референдум, до цього російські військові без розпізнавальних знаків за підтримки частини місцевого населення півострова захопили громадські будівлі та військові об'єкти в рамках російської окупації Криму.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
6/16Російський військовий спостерігає за українськими військовослужбовцями в аеропорту Бельбек поблизу Севастополя.
База ВПС України стала одним з останніх українських опорних пунктів у Криму, оскільки її командир відмовився передавати її російським військовим. Зрештою він був затриманий російськими військами, а український особовий склад був витіснений звідти
16 березня 2014 року в окупованому Росією Криму пройшов незаконний референдум, до цього російські військові без розпізнавальних знаків за підтримки частини місцевого населення півострова захопили громадські будівлі та військові об'єкти в рамках російської окупації Криму.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
7/16Проукраїнські протестувальники перед будівлею парламенту Криму в Сімферополі, 8 березня 2014 року.
Після того, як проросійські сили перервали трансляцію українських новинних передач та розпочали трансляцію російських державних телеканалів, кілька груп іноземних журналістів, які працювали в Криму, постраждали від нападів, а двоє українських журналістів було викрадено
16 березня 2014 року в окупованому Росією Криму пройшов незаконний референдум, до цього російські військові без розпізнавальних знаків за підтримки частини місцевого населення півострова захопили громадські будівлі та військові об'єкти в рамках російської окупації Криму.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
8/16Кримські татари гріються біля багаття, охороняючи свій квартал, 9 березня 2014 року.
Виконувач обов'язків прем'єр-міністра України Арсеній Яценюк пообіцяв, що Україна не віддасть «ні сантиметра» своєї території. На той час захоплення Криму Росією закріплювалося, а життя місцевих жителів, які виступати проти окупації півострова, ставало дедалі небезпечнішим
16 березня 2014 року в окупованому Росією Криму пройшов незаконний референдум, до цього російські військові без розпізнавальних знаків за підтримки частини місцевого населення півострова захопили громадські будівлі та військові об'єкти в рамках російської окупації Криму.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
9/16Проросійські особи б'ють проукраїнського чоловіка битою та батогом. Тоді у Севастополі мітинг на підтримку України зазнав нападу з боку проросійських активістів. Севастополь, 9 березня 2014 року
16 березня 2014 року в окупованому Росією Криму пройшов незаконний референдум, до цього російські військові без розпізнавальних знаків за підтримки частини місцевого населення півострова захопили громадські будівлі та військові об'єкти в рамках російської окупації Криму.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
10/16Білборд у Севастополі, присвячений так званому референдуму, скликаному проросійською владою Криму, як «вибір між нацизмом і Росією», 10 березня 2014 року.
Так званий референдум 16 березня 2014 року, який не пропонував можливості збереження Кримом свого статус-кво, був визнаний Києвом незаконним та не визнаний більшістю країн світу
16 березня 2014 року в окупованому Росією Криму пройшов незаконний референдум, до цього російські військові без розпізнавальних знаків за підтримки частини місцевого населення півострова захопили громадські будівлі та військові об'єкти в рамках російської окупації Криму.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
11/16Масовий мітинг у Москві 15 березня 2014 року проти військового захоплення Криму Росією.
Пізніше президент Росії Володимир Путін повідомив, що озвучив свій намір «почати роботу над поверненням Криму Росії» в лютому 2014 року наприкінці нічної зустрічі зі своїми службами безпеки
16 березня 2014 року в окупованому Росією Криму пройшов незаконний референдум, до цього російські військові без розпізнавальних знаків за підтримки частини місцевого населення півострова захопили громадські будівлі та військові об'єкти в рамках російської окупації Криму.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
12/16Представники виборчої комісії, призначеної Росією влади Криму, прийшли до будинку у Сімферополі з пересувною урною для голосування під час так званого референдуму 16 березня 2014 року.
Крим було передано до складу Української РСР у 1954 році. Тодішній радянський лідер Микита Хрущов зробив крок, який на той час був переважно символічним, але мав глибокі наслідки після розпаду Радянського Союзу
16 березня 2014 року в окупованому Росією Криму пройшов незаконний референдум, до цього російські військові без розпізнавальних знаків за підтримки частини місцевого населення півострова захопили громадські будівлі та військові об'єкти в рамках російської окупації Криму.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
13/16Жінка радіє під час прямої трансляції виступу Путіна після оголошення результатів невизнаного світом так званого референдуму. Севастополь, 18 березня 2014 року.
Російський президент під час виступу звернувся до кримчан як до «громадян Росії»
16 березня 2014 року в окупованому Росією Криму пройшов незаконний референдум, до цього російські військові без розпізнавальних знаків за підтримки частини місцевого населення півострова захопили громадські будівлі та військові об'єкти в рамках російської окупації Криму.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
14/16Дві жінки, імовірно українські військові, несучи в руках військову форму, залишають військову базу і проходять повз російського військового, 19 березня 2014 року
16 березня 2014 року в окупованому Росією Криму пройшов незаконний референдум, до цього російські військові без розпізнавальних знаків за підтримки частини місцевого населення півострова захопили громадські будівлі та військові об'єкти в рамках російської окупації Криму.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
15/16Члени екіпажу українського військового корабля «Костянтин Ольшанський», який був заблокований російськими військовими кораблями, прибувають на берег після того, як покинули свій корабель 23 березня.
Пізніше український корабель був захоплений військовими РФ і включений до складу ВМФ Росії
16 березня 2014 року в окупованому Росією Криму пройшов незаконний референдум, до цього російські військові без розпізнавальних знаків за підтримки частини місцевого населення півострова захопили громадські будівлі та військові об'єкти в рамках російської окупації Криму.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
16/16Чоловік, загорнутий у російський прапор, стоїть на узбережжі Севастополя у штормовий березневий день.
Після того, як окупований Кримський півострів опинився під контролем Росії, 7 квітня 2014 року був підготовлений ґрунт для війни на Донбасі. Озброєні проросійські групи та групи російського спецназу без розпізнавальних знаків у Донецьку та Луганську та в інших містах Донбасу почали вриватися до урядових установ. У відповідь на це українська влада 13 квітня оголосила Антитерористичну операцію на сході України (АТО)
16 березня 2014 року в окупованому Росією Криму пройшов незаконний референдум, до цього російські військові без розпізнавальних знаків за підтримки частини місцевого населення півострова захопили громадські будівлі та військові об'єкти в рамках російської окупації Криму.
Кримський журналіст. Співпрацює з Радіо Свобода з 1990 року. Керівник проєкту Радіо Свобода «Крим.Реалії»з березня 2014 року. Заслужений журналіст України.
