Крок, на який наважилась піти Україна, – видворити двох чеських дипломатів, – є непродуманим і, найголовніше, – безперспективним. Дії нинішнього керівництва відкидають Україну в дрімучі часи «холодної війни», коли шукали ворога, щоб демонструвати пильність і відволікти увагу співгромадян від проблем у внутрішньому житті країни.
Що хотіла цим довести нинішня влада України? Що ворог походить із близької десяткам тисяч українців Чеської Республіки, з країни, історична і людська доля якої тісно переплетена з Україною?
Чеська армія формувалась в українському Зборові, Масарик і Грушевський на початку 20-го століття разом мріяли про незалежність своїх країн від поневолювачів, в Україні творили Вацлав Фіала та Ярослав Гашек, в чеській землі упокоївся прах великого українця і поета Олександра Олеся.
Міжвоєнна Чехія дала притулок тисячам українців, серед яких були члени уряду УНР і перші українські дипломати. То ця країна зараз підриває безпеку України?
Саме ті, хто нині поставив під сумнів десятиліття плідної й взаємної корисної українсько-чеської співпраці, її багаті традиції, підривають безпеку України. Адже Чехія належить до країн, які активно підтримують демократичні принципи, включно з правом людини на свободу слова. Чеська Республіка – член Європейського Союзу і НАТО, один із важливих гравців на європейській сцені, країна з однією з найпотужніших на сьогодні економік у ЄС.
Чехія – країна, яка підтримує європейський вибір України й не раз це доводила. І, не в останню чергу, – саме до Чеської Республіки приїхали за працею і успішно тут працюють близько 200 тисяч українських громадян. До речі, вони тут не від добра, а тому, що в Україні безробіття і жебрацькі зарплати. Тому виголошувати нині Чехії дипломатичну війну, звинувачувати її у шпигунстві означає зовсім не бачити ні політичної, ні економічної перспективи, не мати європейської, тобто державної, візії.
Чеська сторона відповіла адекватно – було б просто непрофесійно сподіватись, що чеська відповідь буде іншою. Та українське керівництво, судячи з його реакції, все ж вирішило йти до кінця, дощенту знищити здобутки своїх великих попередників – Михайла Грушевського та Івана Горбачевського, тисяч українських студентів, фахівців і простих заробітчан, які сьогодні тяжкою працею здобувають повагу чехів до себе, а значить, і до України.
Чи подумали українські лідери (а мали б!), хто буде в часі українсько-чеського міждержавного конфлікту відстоювати права українців, якщо, наприклад, Чехія скоротить свою присутність в Україні чи закриє деякі зі своїх консульств або обмежить видачу віз і згорне торговельно-економічну співпрацю? Чи зросте авторитет України в Брюсселі, на європейській сцені в цілому, якщо її керівництво витягає з нафталіну зброю совєтської доби – шпигунів, видворення, скандали?
Професійно, по-державницькому потрібно було б спочатку подумати, хоча б на один крок вперед порахувати, щоб передбачити можливі наслідки. Не сталось.
Має право на життя, однак, й інший варіант: а може, все ж нинішня українська влада передбачила наслідки свого дрімучого кроку – адекватний крок Чехії, тобто видворення українських дипломатів, замороження двосторонніх відносин по ліні Київ-Прага-Європейський Союз, відхід від європейської перспективи України?
Якщо це так, тоді Україні залишається тільки одна дорога, єдині обійми. Не важко здогадатись, чиї.
Перший крок до цього – договір про зону вільної торгівлі з СНД, аморфним утворенням, яке не має чіткої перспективи. До речі, фактично з кожною країною-членом СНД Україна має договір про ЗВТ, де міститься цілий ряд вилучень і обмежень. Цікаво: чи збережуться вони з СНД в цілому?
І ще одне: логічним кроком для теперішньої влади в цій послідовності подій є тільки Митний союз.
А може, РОЗУМ візьме гору?
Богдан Данилишин – академік НАН України, голова Ради громадської ініціативи «Українська європейська перспектива», Прага
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Що хотіла цим довести нинішня влада України? Що ворог походить із близької десяткам тисяч українців Чеської Республіки, з країни, історична і людська доля якої тісно переплетена з Україною?
Чеська армія формувалась в українському Зборові, Масарик і Грушевський на початку 20-го століття разом мріяли про незалежність своїх країн від поневолювачів, в Україні творили Вацлав Фіала та Ярослав Гашек, в чеській землі упокоївся прах великого українця і поета Олександра Олеся.
Міжвоєнна Чехія дала притулок тисячам українців, серед яких були члени уряду УНР і перші українські дипломати. То ця країна зараз підриває безпеку України?
Саме ті, хто нині поставив під сумнів десятиліття плідної й взаємної корисної українсько-чеської співпраці, її багаті традиції, підривають безпеку України. Адже Чехія належить до країн, які активно підтримують демократичні принципи, включно з правом людини на свободу слова. Чеська Республіка – член Європейського Союзу і НАТО, один із важливих гравців на європейській сцені, країна з однією з найпотужніших на сьогодні економік у ЄС.
Чехія – країна, яка підтримує європейський вибір України й не раз це доводила. І, не в останню чергу, – саме до Чеської Республіки приїхали за працею і успішно тут працюють близько 200 тисяч українських громадян. До речі, вони тут не від добра, а тому, що в Україні безробіття і жебрацькі зарплати. Тому виголошувати нині Чехії дипломатичну війну, звинувачувати її у шпигунстві означає зовсім не бачити ні політичної, ні економічної перспективи, не мати європейської, тобто державної, візії.
Чеська сторона відповіла адекватно – було б просто непрофесійно сподіватись, що чеська відповідь буде іншою. Та українське керівництво, судячи з його реакції, все ж вирішило йти до кінця, дощенту знищити здобутки своїх великих попередників – Михайла Грушевського та Івана Горбачевського, тисяч українських студентів, фахівців і простих заробітчан, які сьогодні тяжкою працею здобувають повагу чехів до себе, а значить, і до України.
Чи подумали українські лідери (а мали б!), хто буде в часі українсько-чеського міждержавного конфлікту відстоювати права українців, якщо, наприклад, Чехія скоротить свою присутність в Україні чи закриє деякі зі своїх консульств або обмежить видачу віз і згорне торговельно-економічну співпрацю? Чи зросте авторитет України в Брюсселі, на європейській сцені в цілому, якщо її керівництво витягає з нафталіну зброю совєтської доби – шпигунів, видворення, скандали?
Професійно, по-державницькому потрібно було б спочатку подумати, хоча б на один крок вперед порахувати, щоб передбачити можливі наслідки. Не сталось.
Має право на життя, однак, й інший варіант: а може, все ж нинішня українська влада передбачила наслідки свого дрімучого кроку – адекватний крок Чехії, тобто видворення українських дипломатів, замороження двосторонніх відносин по ліні Київ-Прага-Європейський Союз, відхід від європейської перспективи України?
Якщо це так, тоді Україні залишається тільки одна дорога, єдині обійми. Не важко здогадатись, чиї.
Перший крок до цього – договір про зону вільної торгівлі з СНД, аморфним утворенням, яке не має чіткої перспективи. До речі, фактично з кожною країною-членом СНД Україна має договір про ЗВТ, де міститься цілий ряд вилучень і обмежень. Цікаво: чи збережуться вони з СНД в цілому?
І ще одне: логічним кроком для теперішньої влади в цій послідовності подій є тільки Митний союз.
А може, РОЗУМ візьме гору?
Богдан Данилишин – академік НАН України, голова Ради громадської ініціативи «Українська європейська перспектива», Прага
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода