Мінськ – Преса Білорусі звернула увагу на передвиборчий піар в Україні, реагуючи на акцію активісток FEMEN, які спиляли Поклінний хрест біля майдану Незалежності в Києві, і на рекламу «Бабусі й кота».
Павло Якубович, головний редактор друкованого органу Адміністрації президента Білорусі газети «Бєларусь Сєгодня», у стилістиці радянської передовиці пише про вирок російським дівчатам із гурту Pussy Riot та звертає при цьому увагу на активісток із українського руху FEMEN.
«А тут і з Києва підтяглися протестувальники: буйні дівчата з FEMEN, що здобули популярність неодмінним стриптизом і публічним розмахуванням цицьками. На знак солідарності з командою Толоконнікової вони взяли і спиляли дерев’яний Поклінний хрест в центрі Києва», – мовиться у статті.
При цьому автор згадує іншій виступ FEMEN, 19 грудня 2011 року в Мінську. Тоді дівчата провели акцію біля будівлі КДБ Білорусі, а пізніше були викрадені невідомими, побиті, вимазані зеленкою і викинуті в лісі біля українського кордону.
Щоправда, автор однак не згадує ці знущання, а описує епізод так: «Вони опинилися в якомусь автобусі, автобус усю ніч їхав у Гомельську область, пасажири автобуса про щось так ласкаво говорили з відважними красунями, що вони взагалі втратили дар мови. На щастя, чоловіки, що побажали залишитися невідомими, їх не били, не ґвалтували. Але, опинившись у невідомому селі під яскравими зірками, «активістки» полегшено і глибоко зітхнули, переосмисливши все своє життя. Не впадаючи у деталі, можна стверджувати, що більше в Білорусь з політичним стриптизом вони ні ногою».
Павло Якубович таким ось чином порадив і росіянам «попрацювати» з дівчатами з Pussy Riot. Тоді як блогер опозиційного білоруського сайту Хартія-97 Анджей Почобут назвав ці поради «одою беззаконню».
«Традиційних засобів для боротьби з численними, хоча й розрізненими, «ворогами режиму» починає не вистачати. Тому й ведеться пошук нових, так би мовити, інноваційних методів, з’являються «невстановлені особи», які вже не зв’язані ніякими законами. І чим далі, тим їх, невстановлених осіб, буде більше. Ті, хто оспівує такі ось «способи вирішення проблем», уже знайшлися», – зазначає Анджей Почобут.
Чому бігборд про кота не може появитися в Білорусі?
Знайшов відображення в білоруських ЗМІ і інший сюжет із України – передвиборчий плакат про бабусю, яка переписала хату та кота.
Незалежний телеканал «Бєлсат», що транслює передачі білоруською мовою з Польщі, поставився до історії з українськими біг-бордами про кота досить серйозно. Пробуючи з’ясувати, чому в Білорусі неможливі подібні акції, редакція звернулася до відомого мінського блогера Євгена Ліпковича.
Однозначно, політичний білборд, який висміює Партію регіонів, не міг з’явитися на білоруський землі, тому що в Білорусі немає Партії регіонів, реклама під цензурою, а найголовніше – білоруське почуття гумору перетворюється на рудимент, вважає блогер Ліпкович.
«Почуття гумору і афоризми – це надзвичайно важливі компоненти критики сучасного життя. Я довго всерйоз думав: ну чому в нас не смішно? Відсутність сміху нав’язана нам мало не свідомо. Це результат узгоджених дій влади і опозиції», – зазначає блогер Євген Ліпкович. Він переконаний, що втрачаючи здібність до гумору, білоруси «повертаються на дерева».
Але те, що в Білорусі появилися свої варіації на тему бабці та кота, в тому числі у Фейсбуці та на сайті білоруської редакції Радіо Свобода, все ж свідчить, що не все так драматично з гумором і в білорусів.
Павло Якубович, головний редактор друкованого органу Адміністрації президента Білорусі газети «Бєларусь Сєгодня», у стилістиці радянської передовиці пише про вирок російським дівчатам із гурту Pussy Riot та звертає при цьому увагу на активісток із українського руху FEMEN.
«А тут і з Києва підтяглися протестувальники: буйні дівчата з FEMEN, що здобули популярність неодмінним стриптизом і публічним розмахуванням цицьками. На знак солідарності з командою Толоконнікової вони взяли і спиляли дерев’яний Поклінний хрест в центрі Києва», – мовиться у статті.
При цьому автор згадує іншій виступ FEMEN, 19 грудня 2011 року в Мінську. Тоді дівчата провели акцію біля будівлі КДБ Білорусі, а пізніше були викрадені невідомими, побиті, вимазані зеленкою і викинуті в лісі біля українського кордону.
Щоправда, автор однак не згадує ці знущання, а описує епізод так: «Вони опинилися в якомусь автобусі, автобус усю ніч їхав у Гомельську область, пасажири автобуса про щось так ласкаво говорили з відважними красунями, що вони взагалі втратили дар мови. На щастя, чоловіки, що побажали залишитися невідомими, їх не били, не ґвалтували. Але, опинившись у невідомому селі під яскравими зірками, «активістки» полегшено і глибоко зітхнули, переосмисливши все своє життя. Не впадаючи у деталі, можна стверджувати, що більше в Білорусь з політичним стриптизом вони ні ногою».
Павло Якубович таким ось чином порадив і росіянам «попрацювати» з дівчатами з Pussy Riot. Тоді як блогер опозиційного білоруського сайту Хартія-97 Анджей Почобут назвав ці поради «одою беззаконню».
«Традиційних засобів для боротьби з численними, хоча й розрізненими, «ворогами режиму» починає не вистачати. Тому й ведеться пошук нових, так би мовити, інноваційних методів, з’являються «невстановлені особи», які вже не зв’язані ніякими законами. І чим далі, тим їх, невстановлених осіб, буде більше. Ті, хто оспівує такі ось «способи вирішення проблем», уже знайшлися», – зазначає Анджей Почобут.
Чому бігборд про кота не може появитися в Білорусі?
Знайшов відображення в білоруських ЗМІ і інший сюжет із України – передвиборчий плакат про бабусю, яка переписала хату та кота.
Незалежний телеканал «Бєлсат», що транслює передачі білоруською мовою з Польщі, поставився до історії з українськими біг-бордами про кота досить серйозно. Пробуючи з’ясувати, чому в Білорусі неможливі подібні акції, редакція звернулася до відомого мінського блогера Євгена Ліпковича.
Однозначно, політичний білборд, який висміює Партію регіонів, не міг з’явитися на білоруський землі, тому що в Білорусі немає Партії регіонів, реклама під цензурою, а найголовніше – білоруське почуття гумору перетворюється на рудимент, вважає блогер Ліпкович.
«Почуття гумору і афоризми – це надзвичайно важливі компоненти критики сучасного життя. Я довго всерйоз думав: ну чому в нас не смішно? Відсутність сміху нав’язана нам мало не свідомо. Це результат узгоджених дій влади і опозиції», – зазначає блогер Євген Ліпкович. Він переконаний, що втрачаючи здібність до гумору, білоруси «повертаються на дерева».
Але те, що в Білорусі появилися свої варіації на тему бабці та кота, в тому числі у Фейсбуці та на сайті білоруської редакції Радіо Свобода, все ж свідчить, що не все так драматично з гумором і в білорусів.