Донецьк: рік життя під землею

Близько тисячі людей у місті постійно живуть у бомбосховищах. Ці підвали діти називають «бомбіками»

У підвалах і бомбосховищах уже рік живуть у Донецьку деякі місцеві жителі, зокрема й діти. Попри «режим припинення вогню», люди змушені перебувати під землею, подекуди в антисанітарних умовах, бо там безпечніше, ніж у їхніх квартирах та будинках. Серед дітей підземелля є й такі, яким, як і конфлікту на сході України, виповнився рік.

Your browser doesn’t support HTML5

Донецьк: рік життя під землею

Всього, за підрахунками волонтерів, у бомбосховищах Донецька, попри антисанітарні умови, постійно проживає близько тисячі людей. Вдень вони ходять на роботу, а ввечері повертаються – під землею вони відчувають себе у безпеці.

«Я прокинулася від таких жахливих звуків, я не зрозуміла, що це взагалі було. Це таке було, і це було цілий день. А люди, які вдома, у мене – брата дружина, вона була вдома. І я взагалі не уявляю, як це. Вони сиділи у підвалі, поки все це відбувалося, потім перебіжками вони бігли до бомбосховищ», – розповіла мешканка бомбосховища кореспонденту Радіо Свобода.

Дітлахи вдень гуляють на вулиці і показують свіжі воронки у землі. Ввечері вони повертають додому – у бомбосховище. «Там хлопки такі сильні – це наші стріляли. А потім ми пішли у бомбік», – розповів місцевий хлопчик.

Багато донеччан мешкають у підвалах уже протягом року. «Ось у мене у червні буде рік, як я тут живу. Періодично приходили тільки на ніч ночувати. Ось потім, коли ви приїхали, ми тут вже почали жити повністю, тому що взимку нас так бомбили, що з дітьми навіть вийти нікуди не могла», – розповіла мешканка Донецька.

У підвалі постійно працює телевізор, на підлозі лежать килимки – мешканці бомбосховища у Петровському районі Донецька створюють затишок, як можуть. «Вони взагалі тут про Донбас усі говорять, де розруха, де це, про Путіна, як він там домовляється у цих, у своїх справах», – розповіла літня мешканка про те, що розповідають на російському телебаченні.

«Ми не можемо завозити вантаж»

Постійно у бомбосховищі Петровського району проживає 19 дітей і стільки ж дорослих. У Світлани дві доньки і син Кирило, навесні йому виповнився один рік. «Дитяче харчування, ось я питала, де можна купити, що в аптеці я не могла знайти. Мені сказали – їдьте в Україну», – пояснює Світлана.

Ввозити гуманітарну допомогу на територію, підконтрольну угрупованню «ДНР», із України стало набагато складнішим. Волонтерські організації скаржаться на те, що стикаються з різного роду проблемами.

«Возимо з України, тобто, ми робили закупівлі, і всі ввозили у Донецьк. Зараз це можна робити тільки через узгодження з Міністерством соціальної політики, і тому ми веземо на яку-небудь організацію, яка є юридичною особою. Тобто, як самі для себе, волонтерська група, ми не можемо завозити вантаж», – розповіла представниця волонтерської організації «Відповідальні громадяни» Ольга Коссе.

Попри складнощі, гуманітарну допомогу все ще доставляють. Однак замовлення місцевих жителів привезти вдається не завжди.

Дитячі малюнки – заклики до миру

Під час «перемир'я» у жителів підвалу була можливість переїхати назад додому або до гуртожитку для переселенців. Багато хто залишився – на випадок, якщо знову почнеться війна. До того ж, до бомбосховищ постійно привозять гуманітарну допомогу.

«Потрібно розраховувати на самого себе. Ти сам шукаєш собі житло, а потім сам працюєш і сам думаєш, як годувати своїх дітей. Легше ж, звичайно, просити у гуманітарних організацій», – сказала Коссе.

Самі жителі підвалу кажуть, що будуть раді повернутися додому, якщо військові дії на Донбасі повністю припиняться. Зараз вони занадто бояться за своїх дітей. «У нас діти це бачили і чули. Вони вже бояться просто, у них настільки психіка порушена», – розповіла мешканка бомбосховища.

А поки звуки падаючих снарядів ще доносяться з вулиці, діти розмальовують стіни свого тимчасового житла написами, що закликають до миру.

Фотографії та відеосюжет від проекту Радіо Свобода «Настоящее время».

Над матеріалом працювали Петро Шеломовський, Катерина Кочкіна та Анна Шаманська.