(Рубрика «Точка зору»)
Пам’ятаєте старий анекдот про три конверти, які передав звільнений керівник новому – із трьома записками в них «Обіцяй!», «Вали все на попередників», «Готуй три конверти»?
Часом складається враження, що коли приміряти цю анекдотичну ситуацію до нинішніх українських політиків, то в другому конверті було б написано «Вали все на ФСБ».
У багатьох українських політичних діячів є свої, так би мовити, інтернет-прихильники, які захищають їхні інтереси у соцмережах. Про те, як і за яку оплату політики й олігархи використовують інтернет-тролів, програма «Схеми» розповідала близько року тому, показавши списки із замовленнями та навіть взявши інтерв’ю у кількох інтернет-бійців.
Відтоді така практика тільки набрала масштабів: інтернет-тролі розставляють потрібні замовникам акценти, пом’якшують інформаційні удари, «топлять», кого треба – словом стали незамінними супутниками у мережі для деяких політиків. Показово, що останнім часом ледь не кожне гучне журналістське розслідування супроводжується сплеском критики у бік журналістів, яку провокують і розганяють саме тролі (годі уявити, щоб із таким же запалом вони реагували на викриття й вимагали правосуддя).
Так, званням «працівник ФСБ» інтернет-тролі нагородили вже не одного антикорупціонера. Тепер схожі звинувачення звучать на програму розслідувань «Схеми: корупція в деталях», спільний проект Радіо Свобода і каналу «UA:Перший».
Інтернет-армія мобілізувалась після виходу в ефір розслідування Максима Савчука про те, як соратник президента Ігор Кононенко порушив умови договору з містом і замість безкоштовної дитячої спортивної школи відкрив у Пущі-Водиці приватний платний тенісний клуб.
Реакція на розслідування про бізнес-партнера президента не забарилася. Уже за кілька годин після публікації розслідування у кількох ЗМІ з’явилися спростування Ігоря Кононенка під яскравими заголовками про буцімто маніпуляції журналістів. Редакція «Схем», зі свого боку, не погодилася з такими висновками.
Проте куди сильніший фронт відкрився у соцмережах.
Дискредитувати журналістів у Twitter намагалися вже давно знайомими гаслами і ярликами – «всі ФСБшники», «у країні війна», «не розхитуйте човен». Ці тези розкручували кілька популярних у мережі акаунтів зі значною кількістю підписників, а також дрібні твітеряни з невеликою кількістю фоловерів.
А прочитайте про те, як програма @cxemu бреше і маніпулюєhttps://t.co/vootFf9wsM pic.twitter.com/XGE8h6l2jG
— Каменяр (@hu_lviv) 17 червня 2016 р.
Серед коментаторів «За Кононенка» виявився і відомий блогер Крус (Олександр Барабошко), який нещодавно коментував ситуацію з ботами політиків для видання «Страна.юа» і зокрема визнав, що бере гроші за свої пости.
Зовсім інакше гасили «репутаційну пожежу» Ігоря Кононенка у Facebook.
Пост стосовно розслідування «Схем» з’явився і на сторінці самого політика. Цей пост зібрав уже більш як півсотні коментарів із численними подяками Кононенку за «найкращі у Києві тенісні корти», турботу про здоров’я нації та співпереживаннями. Один із коментаторів навіть прирівняв Ігоря Кононенка до меценатів Терещенка і Ханенків: «Тим, хто його побудував і профінансував, потрібно ставити пам'ятник!!! Це вчинок рівня таких великих меценатів минулого, як Терещенко та Ханенки. Спасибі вам, Ігорю!»
Коментарі під постом Ігоря Кононенка
Пильніше вивчення профайлів коментаторів, які в один голос кинулися захищати друга президента, викликає нові запитання. Більшість акаунтів мають усі ознаки ботів: одна-дві фотографії (часто ілюстративні), невелика кількість друзів, відсутність власних постів – лише перепости з інших пабліків (причому одні й ті самі пости з одних і тих самих пабліків – у даному випадку це «Український блог» та «Мастерская чудес «Smiles»). Крім того, у багатьох місце проживання не збігається з місцем роботи, яка розташована в іншому місті чи навіть країні, а ще ці акаунти «дружать» між собою. Цікаво, що понад 60% акаунтів, які коментують пост Ігоря Кононенка, зареєстровані у соцмережі на електронні пошти з одного й того самого домена – ex.ua. Ось деякі з цих акаунтів: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9,10, 11, 12, 13, 14.
У декого з коментаторів ім’я акаунта не збігається зі збереженим ім’ям в URL. У багатьох із них «позичені» фото, часто в іноземців.
Фотографія на аватарці цього користувача просто взята з мережі
Сторінки ж деяких коментаторів абсолютно порожні, без будь-яких постів – один, два, три, чотири, п’ять.
Особливо кумедні ось ці два випадки. «Яка різниця, платно діти займаються чи безплатно?» – пише дівчина, яка, відповідно до інформації профілю, мешкає у Казахстані і працює на місцевій пошті. Але при цьому пише літературною українською мовою, та має електронну скриньку на українському веб-хості. І в неї декілька імен – то вона Ольга Клецова, то Аліна Желткова.
Ще один коментатор «за Кононенка» раптово змінив… стать! Facebook ще пам’ятає, що Евгений Яким став Наталією Литавиною, яка нібито народилася, живе та мешкає у Москві.
Спочатку коментар був написаний від імені одного користувача, але потім він змінив ім'я
І навіть останній пост на її/його сторінці ще написаний у чоловічому роді. А фото на аватарці позичене у… порнозірки.
Авжеж, серед коментаторів Ігоря Кононенка вірогідно є і реальні люди, які щиро підтримують цього політика, проте щодо багатьох прихильників з їхніми дуже подібними коментарями все ж є сумніви.
«Sponsored»
У день після виходу розслідування програми «Схеми» користувачі Facebook у своїх стрічках новин помітили пости зі спростуванням Кононенка з позначкою Sponsored. Вони були опубліковані та рекламувалися з популярних у мережі сторінок та навіть аполітичних, здавалося б, пабліків – як-то «Это Киев, детка».
То це так заробляють ці пабліки – живучи від випадку до випадку, коли їхнім багатотисячним підписникам «згодовують» проплачені пости? І чому ті, хто це робить, вважають, що такий спосіб вирішення проблеми завжди спрацьовує і люди це проковтнуть?
Реакція підписників пабліка була, очевидно, не такою, якої очікували редактори сторінки
Один з інститутів демократії – це зворотній зв’язок із народом. Влада, принаймні демократична, здавалося, не повинна захищати себе в будь-який спосіб від своїх же громадян. Якщо ж влада вважає, що після кожного журналістського розслідування, яке зачіпає інтереси чи імідж перших осіб держави або будь-якого держслужбовця, після кожної незручної інформації у ЗМІ чи соцмережах потрібно захищатися за допомогою інтернет-загонів, то чи має право така влада називати себе повністю демократичною? І чи далеко вона відійшла від сусідів, у яких інтернет-тролі, що формують потрібну владі суспільну думку, вже, як виглядає, залучені у державні програми?
Любов Багацька – SMM/веб-редактор програми розслідувань «Схеми: корупція в деталях»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода