«Виховуємо справжніх патріотів»: в одному з вишів Росії встановили меморіальну дошку Сталіну

Єлизавета Маєтна

Заклик президента Росії Володимира Путіна «не потрібно надмірно демонізувати Сталіна», який він озвучив під час останньої «прямої лінії», почули у провідному юридичному виші Росії – у Московській державній юридичній академії імені О. Кутафіна. Через це з навчальним закладом вже відмовилися співпрацювати викладачі кафедри конституційного та адміністративного права Вищої школи економіки.

Приблизно тиждень тому на стіні центральної аудиторії там з’явилася мармурова меморіальна дошка з текстом: «17 червня 1924 року в цьому залі виступав Йосип Віссаріонович Сталін про підсумки XIII з’їзду РКП…»

У мережі вже з’явилася петиція з вимогою демонтувати пам’ятну дошку, оскільки «такі дії завдають непоправної шкоди репутації навчального закладу і можуть сприяти позитивній оцінці дій цього диктатора». А професор Московської державної юридичної академії (МДЮА), відомий адвокат Генрі Рєзник не тільки заявив, що Сталін поховав право, але і на знак протесту з політикою юридичної академії вийшов зі складу професорів навчального закладу.

«Перше, що зробив більшовицький вождь, – він поховав право. Сталін – це масові позасудові органи і репресії: особливі наради, трійки і двійки, узаконені тортури, ліквідація незалежного суду, презумпції невинуватості і принципу змагальності, депортації цілих народів. Традиції сталінської «соціалістичної законності» досі не можемо подолати. Сталін – це антиправила. І на честь могильника права – головної цінності сучасної цивілізації – пам’ятна дошка встановлюється у храмі юридичної науки. Ні, вибачте, це межа. З числа професорів МДЮА вибуваю», – написав Генрі Резник.

За його словами, самі слова Путіна: «Не потрібно надмірно демонізувати Сталіна», – дещо спантеличують. «Тобто демонізувати, виходить, можна – але не надто, – зауважує Генрі Резник. – Як провести грань між допустимою і неприйнятною демонізацією? Але над роз’ясненнями працювати не треба. Біса не можна демонізувати. На те він і біс. Проблемою для влади повинна стати не демонізація, а відбілювання Сталіна. Загралися нагорі для накачування електорату з фігурою Йосипа Віссаріоновича. Але ж в країні є його спадкоємці – нащадки костоломів і вертухаїв, вони і виховувалися відповідно – в дусі схиляння перед «світочем людства», ненависті до свободи і демократії. І їх чимало».

Резник сказав Радіо Свобода, що не цікавиться думкою своїх колег щодо його рішення покинути МДЮА: «Я строєм не ходжу, і з колегами з жодними я не розмовляв. Вірніше, розмовляв з двома, вони в шоці від того, що з’явилася така меморіальна дошка».

Генрі Рєзник

У МДЮА Радіо Свобода повідомили, що «меморіальна дошка зі згадуванням про виступ у 1-му залі університету в 1924 році Йосипа Сталіна була встановлена відповідно до постанови Ради міністрів РРФСР від 30 серпня 1960 року №1327 «Про подальше поліпшення справи охорони пам’яток культури в РРФСР».

«Цей нормативний акт зараз діє і прямо передбачає позначення залу як пам’ятника культури місцевого значення, який має охоронятися, – йдеться в офіційній відповіді на запит Радіо Свобода. – Університет імені О. Кутафіна поважає позицію Генрі Марковича Резника, не бажаючи при цьому вступати з ним в полеміку. Вихід ніяк не позначиться на навчальному процесі, оскільки він мав 0,1 ставки професора».

Професор Микола Артьомов, голова профспілки працівників, студентів і аспірантів Московського державного юридичного університету імені О. Кутафіна, сказав Радіо Свобода, що про встановлення меморіальної дошки Сталіну знав заздалегідь, але, як і інші викладачі, «негативної думки її не вішати ні в кого не було».

– Я про це знав. І я дотримуюся думки нашого президента, що були часи – були вожді. І щодо всіх злодіянь, які відбувалися в той час, все це приписується Йосипу Віссаріоновичу, але це спірно, про це й історики говорять. Що стосується безпосередньо дошки, чому б її не повісити? Так, у нас був керівник країни – Йосип Віссаріонович Сталін, так, він був довгий час. Так, наш народ пов’язував перемогу у Великій вітчизняній війні з його іменем. І так, у нас дуже багато людей, які досі вважають, що при Сталіні було все значно краще, чесніше, правильніше. До кінця цих позицій я не поділяю, я вважаю, що було і біле, і чорне, змішувати не треба. Але історичний факт в тому, що в цьому залі він виступав, і нехай молоді люди, наші студенти, про це знають. Раніше в нашому будинку була Вища партійна школа, Сталін приїхав і виступив. А що, ви думаєте, можна з пам’яті людей взагалі прибрати ім’я Йосипа Віссаріоновича Сталіна? Воно все одно в якомусь світлі буде присутнє серед нашого народу. Хтось буде відгукуватися вкрай негативно про нього, хтось навпаки. Я вважаю, що час покаже, все розставить по полицях. Зараз багато цікавих речей теж з’ясовуються щодо того, що приписують Сталіну, а що було насправді. Я думаю, що й надалі багато цікавих фактів спливе».

Ось так ми виховуємо наших дітей. І, до речі, ми виховуємо справжніх патріотів. А справжній патріот – це та людина, яка знає історію своєї країни, яка зважила всі історичні факти і сформувала свою думку, зокрема і про суспільство, в якому живе. У будь-якому разі, наш професорсько-викладацький склад саме цим і займається, і ми бачимо дуже хороші результати.

– І всім викладачам ідея з меморіальною дошкою сподобалася? Навіть тим, чиї родичі постраждали від сталінських репресій?

– Дуже багато викладачів знали про цю дошку, і я не бачив негативної думки ні у кого, щоб її не вішати. Так, є у нас викладачі, родичі яких були репресовані в той період, ну і що, це теж нагадування про це, про ті роки. І нехай вони розкажуть студентам, що була і така правда. Ми ж цього теж не приховуємо. І я вважаю, це теж добре – зайвий раз нагадати про те, що відбувалися такі речі. Дошка дала поштовх, можливо, до обговорення деяких питань, хоча я і не вважаю їх актуальними на сьогоднішній день. Уже стільки говорили про це, що мені здається, що будь-який учень 8-го класу церковно-приходської школи про все знає і сформував свою думку.

– Ну ось Генрі Резник вважає, що в стінах академії такої дошки бути не повинно, і залишає МДЮА...

– Я не хочу вступати з Генрі Марковичем в полеміку, тим більше заочно. Це його особиста думка, він її висловив, я висловлюю свою особисту думку, як доктор, професор університету, який відпрацював все своє життя. Це його рішення.

Монумент пам’яті жертв політичних репресій періоду СРСР. Бєлгород, 1 жовтеня 2016 року

Петицію із закликом демонтувати меморіальну дошку Сталіну підписали вже близько двох тисяч осіб, багато з яких – випускники МДЮА. Олексій Крайнюк, випускник академії 1998 року, вважає, що «пам’ятна дошка ганьбить стіни навчального закладу (як вона ганьбила б стіни будь-якого іншого навчального закладу)». «Висловлюю свою згоду з позиціями, висловленими Генрі Резником та ініціатором петиції», – додає він.

«Як випускнику МДЮА 1997 року, мені огидна ідея про відновлення пам’ятної дошки, пов’язаної з ім’ям людожера», – пише москвич Олександр Бородін.

«Я сподіваюся, розум все ж таки переможе і цю конструкцію, яка не має жодного стосунку до МДЮА, демонтують», – сказав Радіо Свобода ще один випускник юридичної академії Іван Тертичний, який бачив дошку Сталіну на власні очі.

«Припиніть повзучу сталінізацію, – вимагає Олексій Юстинов. – Скоро ця кількість перейде в нову якість, і тоді привіт новий 37-й».

Меморіальний комплекс пам'яті жертв політичних репресій періоду СРСР. Карелія, Сандармох, вересень 2016 року

Про те, що все більше росіян симпатизують Сталіну і навіть ставлять його на перше місце серед «видатних людей», стало відомо з останнього опитування «Левада-центру». Цікаво, що у 1989 році, коли проводилося перше аналогічне опитування на цю ж тему, перше місце Сталіну дали лише 12 відсотків опитаних, абсолютним же лідером тоді був Володимир Ленін із 75 відсотками голосів.

Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода