Поляки обрали новий Сейм. Чого очікувати в українсько-польських відносинах?

Президент України Володимир Зеленський (ліворуч) і президент Польщі Анджей Дуда. Варшава, 31 серпня 2019 року

У Польщі владна партія «Право і справедливість» («ПіС») на парламентських виборах, які відбулись 13 жовтня, отримала 235 із 460 мандатів у Сеймі (43,59 % голосів виборців). Також у польський парламент пройшли проєвропейська опозиційна «Громадянська коаліція», здобувши понад 27% голосів, від об’єднаних лівих сил – «Союз лівих демократів» – понад 12% і дві крайні праві партії – «Польська селянська партія/Kukiz» – понад 8% та блок «Конфедерація» – близько 7%. У польському Сеймі збільшилось число тих, хто вирізняється антиукраїнською риторикою і симпатіями до Кремля. Який вислід для українсько-польських відносин слід очікувати у зв’язку з обранням нового парламенту?

«Громадянська коаліція» була головним супротивником на виборах владної партії «ПіС», лідером якої є Ярослав Качинський, і найбільше її прихильників було у великих польських містах. За «ПіС» проголосував стабільний виборець, за оцінками експертів, і соціальні гарантії зіграли на результат. Адже партія влади протягом останніх років ініціювала численні соціальні програми.

Також у Сейм Польщі пройшли політики, які вирізняються антиукраїнською риторикою. «Конфедерація», яка здобула близько 7% голосів виборців, об’єднала ультраправі партії, представники яких проросійськи налаштовані. Також у новому парламенті будуть депутати від блоку «Польської селянської партії», куди входить партія «Кукіз’15», яка у минулому парламенті була ініціатором внесення у законопроєкт «кримінальної відповідальності за згадування про УПА», яка ідеологію українського націоналізму називає «бандеризмом».

Відтак такі тенденції у польському Сеймі не є добрим сигналом для України. І вже можна спрогнозувати, що антиукраїнська риторика частіше лунатиме з уст польських депутатів. «ПіС» має більшість, а для цієї партії історична пам’ять – у пріоритеті, й слухати українські аргументи щодо спільного історичного минулого, виглядає на те, у партії Ярослава Качинського не надто хотітимуть.

Буде погіршення риторики щодо України
Андрій Павлишин

«Припускаю, що у польському Сеймі буде дивний амбівалентний процес. З одного боку, буде більше лайки, хамства, божевільних антиукраїнських пропозицій. Але загалом, коли йдеться про зовнішню політику, то навіть польські націоналісти з «ПіС» продовжують загальну лінію польської політики, вони не обірвали те, що було зроблено, вони зацікавлені, щоб Україна далі існувала, як буфер між Польщею і Росією, цілковито проти українців не йтимуть. Панівний політичний істеблішмент буде обережно підтримувати Україну, пропонуватиме допомогу у фондах, а, з іншого боку, буде погіршення риторики щодо України від «конфедератів», тих, хто прорвався до влади», – каже перекладач, експерт із українсько-польських питань Андрій Павлишин.

Українська влада готова йти назустріч Польщі

Вадим Пристайко

Україна готова у питаннях історичної пам’яті піти назустріч Польщі, але чекає від Варшави відповідних кроків, заявив в інтерв'ю Радіо Свобода міністр закордонних справ України Вадим Пристайко.

Вже українська влада дозволила сусідній державі проводити на території України пошуково-ексгумаційні роботи, навіть видано перші дозволи. Але, за словами міністра, і Україна вимагає відповідного ставлення й очікує на такі ж кроки.

Українська сторона висунула Польщі умову, що ексгумація проводитиметься спільно українськими і польськими дослідниками.

У 2017 році, коли поляки знесли пам’ятник воїнам УПА на цвинтарі у селі Грушовичі (нинішня Польща), Україна, у відповідь, скасувала всі дозволи польському Інституту національної пам’яті для проведення пошукових і ексгумаційних робіт на території України. Це ще більше загострило питання спільного історичного минулого обох держав. Українська влада сьогодні готова пом’якшити напруження в політиці історичної пам’яті.

Зруйнований пам'ятник УПА у Грушовичах, квітень 2017 року

Професор Українського католицького університету, історик Ігор Скочиляс вважає, що радикальних кроків із боку польських парламентарів щодо України загалом не слід очікувати, а ось чи політика щодо історичної пам’яті стане більш жорсткою, що стане зрозуміло невдовзі.

Потрібна добра воля до порозуміння
Ігор Скочиляс

«У польський парламент прийшли нові сили, яких раніше не було, так звані «друзі Путіна», яких є кілька десятків, це те, чого в польському політикумі останні 10 років не було. Це загроза, виклик для України, для українсько-польського порозуміння. Наскільки партія «ПіС» спроможна проводити самостійну політику, залежатиме який польський порядок денний пропонуватиме Польща в діалозі з Україною. Треба будувати мости порозуміння і шукати теми, які нас зближують і об’єднують. Водночас, потрібно розуміти, що ми є носіями значною мірою відмінних історичних пам’ятей. Є порядок денний, який в українському суспільстві – один, у польському – інший. Потрібна добра воля до порозуміння, а, з огляду на націоналістичні дискурси, які існують в обох країнах, це досить складно досягнути», – наголосив Ігор Скочиляс.

З огляду на перемогу, «ПіС» може самостійно формувати уряд. Мабуть, він залишиться у такому ж складі, яким був, припускає доктор філософії Іван Матковський. На його думку, попри зміну кількох імен в уряді, стратегія польського уряду не зміниться.

Українсько-польські відносини є стратегічними в контексті війни з Росією. Варшава повинна бути зацікавлена у добросусідських взаєминах, як і Київ
Іван Матковський

«Щодо українсько-польських відносин, то фішки були розставлені перед парламентськими виборами в контексті розмов із Києвом. Про яку саме конкретику йшлося, наразі невідомо, бо досить несподівано Київ зняв обмеження на ексгумацію в Україні, що стало несподіванкою, а Польща перерахувала якісь кошти у фонд порятунку Донбасу. Це свідчить, що є домовленості, про яке суспільство не знає, ні в Польщі, ні в Україні. Якихось кардинальних змін у відносинах обох країн не буде. Натомість, безперечно, українсько-польські відносини є стратегічними в контексті війни з Росією. Варшава повинна бути зацікавлена у добросусідських взаєминах, як і Київ. Основними стратегічними пріоритетами повинна бути енергетика і військова співпраця, а історію слід врешті залишити історикам. Що стосується історичної пам’яті, а це врегулювання конфліктів навколо нищення могил, але тут покращення не буде і польська сторона навряд чи відступить від своєї риторики і намірів, бо вважає, що це не могили українців на теренах Польщі, а лише місця вшанування», – наголосив Іван Матковський.

Зустріч президентів України і Польщі,31 серпня 2019 року

Питання історичної пам’яті, яким окремі політики спекулюють і маніпулюють, для української влади і українського суспільства не є пріоритетним, а для багатьох людей – незрозуміле. Трагічне минуле в історії обох сусідніх народів є близькою темою для мешканців західних регіонів України, тих українців, які з 1944 по 1946 роки були примусово виселені з території Польщі, колишніх етнічних українських земель. Очевидно, що дозволом на пошуково-ексгумаційні роботи не завершиться питання українсько-польського непорозуміння. Польща і Україна мають різні версії щодо більшості трагічних подій у роки Другої світової війни. Польська сторона зосередилась на Волинській трагедії липня 1943 року.

Особливо напруженими українсько-польські відносини щодо історичної пам’яті стали з початком бойових дій на Донбасі. З 2014 до 2017 років у Польщі було скоєно 15 актів вандалізму на українських місцях пам’яті і могилах. Експерти називали ці дії провокацією з метою розсварити сусідні народи. Польська сторона відмовляється відновити українські могили і не засудила вандалізм.

Знищена могила українцям на сільському цвинтарі у Верхраті Підкарпатського воєводства у жовтні 2016 році

Єпископи України і Польщі ініціюють створення спільного комітету з українсько-польського примирення. А також українські і польські владики просять папу Римського Франциска визнати понтифіка Івана Павла Другого покровителем українсько-польського примирення.